Ухвала суду № 56389568, 11.03.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

11.03.2016

Cправа № 642/1248/16-а

Провадження № 2а/642/43/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2016 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши справу за адміністративним позовом представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючого за довіреністю ОСОБА_3, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання права на призначення та отримання пенсії, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року року представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом про визнання права на призначення та отримання пенсії, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належності повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та інше.

Даний позов підлягає залишенню без руху, оскільки він не відповідає вимогам ст. 106 КАС України.

Так, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві не вказана адреса позивачів. Обидва позивача та їх представник значаться у позовній заяві за однією адресою адресою представника позивачів ОСОБА_3: АДРЕСА_1.

Однак, позивачі зареєстровані за різними адресами, про що свідчать довіреності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про уповноваження ОСОБА_3 бути їх представником в суді та інших інстанціях.

Крім того, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

З позовної заяви вбачається, що представник за довіреністю ОСОБА_3 звернувся з даним позовом в інтересах двох позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Однак, незважаючи на типовість спору та однотипність фактичних обставин справи, на законодавчому рівні в Україні не запроваджений правовий інститут масового позову в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві (зокрема, окрема глава в процесуальних кодексах або спеціальний закон).

Діючим законодавством не врегульований порядок визначення юрисдикції та процесуальної компетенції судів, які матимуть повноваження розглядати справи за масовими позовами, не вирішені питання інстанційної підсудності масових позовів, зокрема можливості передбачення розгляду справи апеляційними судами як судами першої інстанції, не визначений процесуальний механізм звернення масового позову, не визначені умови, яким повинен відповідати позов для того, щоб він розглядався судом як масовий, не вирішені питання можливості оскарження рішення як кожним із членів групи, так і особами, які не є членами групи, проте рішення стосується їх прав та ряд інших питань, зокрема відсутній механізм порядку виконання таких рішень суду.

Таким чином, звернення позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з однією позовною заявою не відповідає вимогам ст.106 КАС України.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказані недоліки необхідно усунути, шляхом надання кожним позивачем окремої позовної заяви із зазначенням кожним власної поштової адреси.

Згідно вимог ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою .

Якщо позивач усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 106, 108 КАС України,-

У х в а л и в:

Адміністративний позов представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючого за довіреністю ОСОБА_3, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання права на призначення та отримання пенсії, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачам термін для усунення зазначених вище недоліків у строк 5 (п'ять) днів з моменту одержання даної ухвали.

У випадку не усунення зазначених недоліків позов буде вважатися неподаний і повернутий позивачам.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом пяти днів з дня отримання ухвали.

Суддя Вікторов В.В.