Ухвала суду № 56386479, 10.03.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н.415/5296/15-к

Н.п. 1-кп/415/116/16

У Х В А Л А

10.03.16 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

при секретарі Зайченко І.А.

за участю прокурора Лагунова Д.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

поручителів ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015130000000062 від 18.03.2015 року у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, Луганської області, громадянина України, не судимого, з повною вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.262 ч.1, 262 ч.2, 263 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Лисичанського міського суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015130000000062 від 18.03.2015 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.262 ч.1, 262 ч.2, 263 ч.1 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Сєверодонецького міського суду Луганської області від 09.07.2015 року було обрано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 25000 гривень.

09.03.2016 року від захисника ОСОБА_2 до Лисичанського міського суду Луганської області надійшло письмове клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, обраного згідно ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.07.2015 року на інший запобіжний захід - особисту поруку. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що після неодноразової відмови судом в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у сторони захисту з'явилися додаткові докази, які не розглядалися судом під час розгляду вищевказаного клопотання, а саме повторно написані власноруч від 04.03.2016 року та 04.03.2016 року заяви від керівника громадської організації «Лисичанська громада» волонтера ОСОБА_4, керівника ПАТ «Лисичанський пивоварений завод» ОСОБА_3 депутата Новодружеської міської ради Луганської області ОСОБА_5 та голови союзу ветеранів АТО у Луганській області ОСОБА_6, які мають відповідний авторитет у місті Лисичанську та заслуговують на повагу, поручаються за виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків та підтверджують, що останній приймає активну участь у волонтерській діяльності. Крім того, на думку сторони захисту новою обставиною, яка послужила для повторного звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року згідно якої постанова Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 року відповідно до якої адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУМВС України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу було задоволено частково, обвинуваченого ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України в Луганській області з 17 квітня 2015 року, була залишена без змін. Вважає, що на даний час суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги під час обрання запобіжного заходу у виді застави, оскільки допитані в судовому засіданні свідки обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на його думку, свідчили на користь обвинуваченого, що в розумінні рішення ЄСПЛ «Нечипорук та Йонкало проти України, 2010 рік, Луканов проти Болгарії, 1997 рік, виключає таку підставу як обґрунтована підозра. Крім того ризиків, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків або знищити,сховати або спотворити будь-які із доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження не існує, оскільки на сьогоднішній день слідчими органами були допитані усі учасники цього кримінального провадження, вилучені та зібрані усі речові докази по справі. При цьому вважав, що покази свідка ОСОБА_10, який є співробітником поліції і заінтересованою особою, про те, що обвинувачений йому погрожував, відповідно до ч. 7 ст. 97 КПК України суд не може прийняти як допустимий доказ. ОСОБА_1 не вважає себе винним у вчинені інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, однак це не може впливати на обрання чи зміну у відношенні останнього запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_2 в судовому підтримав доводи, викладені в клопотанні та просив суд змінити ОСОБА_1 обраний відносно нього запобіжний захід у виді застави на особисту поруку.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначили, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та зобов'язуються за першою вимогою доставляти його до суду, їм зрозуміло у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачується ОСОБА_1 та передбачене законом покарання за їх вчинення, роз'яснено обов'язки поручителів та наслідки їх невиконання, передбачені ст.180 ч. 5 п. 3 КПК України, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене захисником ОСОБА_2 клопотання та просив змінити обраний відносно нього запобіжний захід на особисту поруку.

Прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури управління прокуратури Луганської області ОСОБА_11 просив суд відмовити в задоволенні заявленого захисником ОСОБА_2 клопотання. посилаючись на те, що підстави для зміни запобіжного заходу у виді застави відсутні, вважає, що інші менш м'які запобіжні заходи, зокрема особиста порука, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.

Суд, вислухавши доводи сторін приходить до наступного висновку

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу. В тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно до ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а згідно до ч. 2 цієї статті сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з загальних засад безпосередності дослідження показань, речей і документів, суд вважає безпідставними посилання захисника на те, що ризики незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені на сьогоднішній день відсутні, у зв'язку з тим, що органом досудового розслідування всі учасники процесу були допитані. Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Згідно до ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. На даний час судовий розгляд кримінального провадження триває, більша частина доказів судом не досліджена, а показання значної кількості свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, безпосередньо судом не отримані. При цьому суд враховує ту обставину, що під час допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 який будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384,385 КК України та приведений до присяги судом, зазначив, що у жовтні 2015 року під час випадкової зустрічі з ОСОБА_1, останній висловлював на його адресу погрози. Підстав для визнання в цій частині показів свідка ОСОБА_10І під час судового розгляду відповідно до ч.2 ст.89 КК України очевидно недопустимим доказом в розумінні ч. 7 ст. 97 КПК України суд не вбачає. Доказів від сторони захисту на спростування в цій частині показів свідка ОСОБА_10 суду надано не було.

Крім того суд враховує, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.262 ч.1, 263 ч.1, 262 ч.2 КК України, які відповідно до санкцій статей караються позбавленням волі від 3-х до 7-ми років, від 5-ти до 10-ти років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. На даний час обсяг обвинувачення, пред'явлений стороною обвинувачення в провину ОСОБА_1 не зменшився.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 09.07.2015 року (а.с. 188-191 том. ІІІ) під час досудового розслідування у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту було відмовлено. З урахуванням наявності доказів вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, наявності ризиків, передбачених п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та з врахуванням думки самого підозрюваного, який просив обрати відносно нього запобіжний захід у виді застави, а також відомостей щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, має сім'ю та малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, приймав активну участь в АТО, займається активною волонтерською діяльністю, його майнового стану, у відношенні ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді застави у мінімальному її розмірі, передбаченому п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, який визначається для осіб, обвинувачених у вчиненні тяжких злочинів. На даний час відомості щодо особи обвинуваченого змін не зазнали, а наявність рішення суду, що набрало законної сили, про поновлення обвинуваченого на посаді, на думку

суду не є підставою для зміни запобіжного заходу з застави на особисту поруку, оскільки застосування такого запобіжного заходу як застава ніяким чином не обмежить права обвинуваченого на працю та не створить перешкод у виконанні обвинуваченим професійних обов'язків.

При цьому суд погоджується зі стороною захисту та вважає, що на даний час ризик того, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь -яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, а тому підстав для врахування даного ризику суд не вбачає.

Стосовно тверджень захисника щодо залишення судом попередніх клопотань про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 без задоволення із підстав та мотивів які фактично є автентичними тим, що вказував суд у раніше прийнятих ухвалах, слід зазначити, що суд розглядає клопотання сторони захисту в межах доводів захисника, викладених у відповідному клопотанні. Наведені ж в даному клопотанні доводи, на які посилається сторона захисту, є не менш автентичними, ніж ті доводи, на які вона (сторона захисту) посилалася у попередніх клопотаннях, обґрунтовуючи вимоги щодо зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1

Що стосується доводів захисника щодо відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, оскільки на думку сторони захисту допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 надали свідчення на користь обвинуваченого, суд зазначає, що суд оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності керуючись законом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Питання допустимості доказів під час їх оцінки суд вирішує у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а тому на даній стадії судового процесу надавати оцінку показам вищевказаних свідків на підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, у суду не має підстав.

Суд не приймає до уваги посилання захисника на рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України, 2010 рік», оскільки у 2010 році таке рішення ЄСПЛ не ухвалювалось.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до пункту 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 21 липня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слід також зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду, викладеній і у рішенні «Клішін проти України» факт невизнання своє вини у вчиненні кримінальних правопорушень, інкримінованих органом досудового розслідування ні слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді застави, ні судом при розгляді даного клопотання, не оцінюється.

Вивчивши, доводи, викладені в клопотанні сторони захисту та надані в обґрунтування клопотання докази, суд вважає, що стороною захисту нових обставин, які б не були встановлені судом під час судового розгляду даного кримінального провадження та являлись підставою для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 надано не було.

Суд не ставить під сумнів авторитет та суспільну повагу до осіб, які мають намір поручитися за виконання обвинуваченим ОСОБА_1 належної процесуальної поведінки, однак вважає, що обраний відповідно до ухвали слідчого судді запобіжний захід у виді застави та визначений розмір застави відповідає тяжкості злочинів, інкримінуємих в провину органом досудового слідства ОСОБА_1, а також дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинуваченого ОСОБА_1, а обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, не буде достатнім для запобігання визначеного вище ризику, що з врахуваннями суспільного інтересу є виправданим і узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями Європейського суду з прав людини, у зв'язку з чим вважає недоцільним застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - у вигляді особистої поруки, а клопотання захисника ОСОБА_2 таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 31, 176-178, 182, 194, 201, 331, 369 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави застосованого згідно ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 09.07.2015 року на особисту поруку у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015130000000062 від 18.03.2015 року у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.262 ч.1, 262 ч.2, 263 ч.1 КК України,- відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Старікова