Ухвала суду № 56386388, 10.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/735/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко В. В.

Доповідач Кіселик С. А.

УХВАЛА

10.03.2016 Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С.А.

суддів : Суржика М.М., Суровицької Л.В.

за участі секретаря судового засідання Гусак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді заяву представника позивача Гіріч Ю.П. про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «Агрохім» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області, про визнання права власності на описане майно та виключення його з акту опису і арешту майна, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - Балюри Світлани Вікторівни на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Агрохім» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області, про визнання права власності на описане майно та виключення його з акту опису і арешту майна, а саме: насіння соняшнику в кількості 521 тонна, насіння кукурудзи в кількості 308, 640 тонни (зазначені в Акті як 400 т. соняшнику та 200 т. кукурудзи) і просить виключити зазначене майно з акту опису й арешту майна від 12.10.2015 року та зобов'язати відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області звільнити майно з під арешту.

В судовому засіданні представник позивача звернулась із заявою про забезпечення позову і просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме: насіння соняшнику в кількості 400 тонн, насіння кукурудзи в кількості 200 тонн (по фактичним даним - 521 т. соняшнику та 308,640 т. кукурудзи) описаного згідно акту опису й арешту майна від 12.10.2015 року. На обґрунтування заяви зазначає, що в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 28.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позика в сумі 2654853,88 грн. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області Мехед О.В. було складено акт опису і арешту спірного майна від 12 жовтня 2015 року. Право власності на арештоване майно встановлюється. Державний виконавець може безперешкодно реалізувати описане майно, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2016 року заяву представника позивача задоволено. Продаж майна, а саме: насіння соняшнику в кількості 400т., насіння кукурудзи в кількості 200 т., описаного і арештованого згідно акту опису й арешту майна від 12 жовтня 2015 року у зведеному виконавчому провадженні №48698564 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 2654853, 88 грн., до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, зупинено. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Балюра С.В. просить її скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме вважає, що судом порушено вимоги ст. 151 ЦПК України щодо прийняття до розгляду заяви яка не відповідає встановленій законом формі. Крім того вважає, що судом порушено юрисдикцію, оскільки даний спір, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, має розглядатись у порядку господарського судочинства.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Задовольняючи заяву та зупиняючи продаж майна, а саме: насіння соняшнику в кількості 400т., насіння кукурудзи в кількості 200 т., описаного і арештованого згідно акту опису й арешту майна від 12 жовтня 2015 року у зведеному виконавчому провадженні №48698564 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 2654853, 88 грн. суд дійшов висновку, що реалізація зазначеного майна може утруднити чи зробити неможливим реальне виконання рішення суду у разі задоволення в майбутньому вимог позивача та визнання за ним права власності на майно, що реалізується.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту Закон), виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону передбачена можливість обов'язкового зупинення виконавчого провадження у разі зупинення судом реалізації арештованого майна.

Цивільний процесуальний Кодекс України передбачає можливість зупинення судом продажу арештованого майна. Зокрема, така можливість передбачена п.5 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, а саме, при забезпечені судом позову, за заявою осіб які беруть участь у справі. Таке судове рішення може бути прийнято лише при розгляді справи за позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Саме такий позов і подано позивачем.

Позивач просив визнати за ним право власності на майно, а саме: насіння соняшнику в кількості 521 т., насіння кукурудзи в кількості 308,640 т. та виключити зазначене майно з акту опису та арешту майна від 12.10.2015 року і зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області звільнити майно з під арешту.

В позовній заяві позивач зазначив, що вважає дане майно своєю власністю, а у заяві про забезпечення позову зазначив, що його реалізація відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області призведе до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача щодо володіння користування та розпорядження своїм майном і ускладнить процес їх відновлення.

Таким чином, доводи особи, що подала апеляційну скаргу щодо порушення судом вимог ст. 151 ЦПК України є безпідставними.

Вирішуючи питання щодо доводів апеляційної скарги відносно юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції врахувавши, що позов, в межах якого подано заяву про забезпечення позову, заявлено юридичною особою до фізичних осіб, дійшов правильного висновку щодо розгляду заяви у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону, а отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - Балюри Світлани Вікторівни відхилити.

Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.А. Кіселик

Судді: М.М.Суржик

Л.В. Суровицька