Рішення № 56385531, 09.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/10867/14-ц 22-ц/774/114/К/16

Справа № 212/10867/14-ц Головуючий у 1-ій інстанції

№ провадження 22/ц/774/114/К/16 Тимошенко Т.І.

Категорія 27 (IV) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар: Петренко К.І.,

за участю: представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Бродька Анатолія Івановича, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, за що відповідно до укладеного договору № KRHTA700740562 від 28 грудня 2007 року ОСОБА_5 28 грудня 2007 року отримала від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у розмірі 107525,66 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, з терміном повернення кредиту до 27 грудня 2012 року.

Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконувала, у зв'язку із чим за вказаним договором утворилась заборгованість, яка станом на 08.10.2014 року складає 338476 грн. 99 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами по справі в розмірі 3384 грн.77 коп.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_5 - 338476 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором, та судові витрати в сумі 3384 грн. 77 коп.

Ухвалою суду від 24 квітня 2015 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2015 року було скасовано, справу призначено до розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були уточнені 03.12.2015 року, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 118476 грн. 99 коп. за кредитним договором № KRHTA700740562 від 28 грудня 2007 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 72577 грн. 67 коп., заборгованості з комісії в розмірі 11965 грн. 27 коп., заборгованості з пені в розмірі 17578 грн., штрафів - фіксована частина в розмірі 250 грн., та процентної складової в розмірі 16106 грн. 05 коп., та судові витрати в розмірі - 3384 грн. 77 коп.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 66944,94 грн. та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки сума стягнутої пені за кредитним договором значно менша ніж заявлена до стягнення заборгованість з основного зобов'язання.

Не співмірність заявленої до стягнення неустойки полягає у разі перевищення над сумою основного зобов'язання, яке вданому випадку складається із заборгованості по кредиту, відсоткам за користування ним і комісії, що надає суду правову підставу зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки не нижче розміру основного зобов'язання.

У даному випадку судом першої інстанції взагалі необґрунтовано розмір стягнутої пені в розмірі 17578 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся з позовом з пропущенням строку позовної давності, оскільки про порушення свого права дізнався в 2011 році (відповідачем 17.08.2011 року був здійснений останній платіж за кредитним договором). Крім того, доказом пропуску строку є рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011 року, з якого убачається, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав.

Крім того, судом першої інстанції невірно визначено розмір заборгованості за кредитним договором.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011 року по справі № 2-2121/2011р., вже була визначена сума заборгованості у розмірі 99748,24 грн. за період з 27.12.2007 року до дати винесення судом рішення, тобто на 06.06.2011 року, і на дату подання позову до суду, тобто на 30.10.2014 року (знову нарахована заборгованість, в тому числі пеня, штраф, відсотки за користування кредитом за той же період з 27.12.2007 року до 30.10.2014 року); тобто позивачем проводиться подвійне стягнення заборгованості з скаржника ОСОБА_5

Всього до 24.11.2011 року - дати передачі автомобіля до банку, відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 76585,45 грн.

Крім того, відповідачем за період з 29.01.2008 року по 26.04.2008 року кожного місяця була сплачена сума у розмірі 3206,32 грн. та не зарахована банком в рахунок погашення заборгованості, що свідчить про те, що основна сума заборгованості позивачем безпідставно збільшена.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № KRHTA700740562 від 28 грудня 2007 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 107525,68 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з терміном повернення кредиту до 27 грудня 2012 року. (а.с.6-8)

В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору в цей же день був укладений договір застави, відповідно до якого ОСОБА_6 надала в заставу автомобіль Citroen C5, 2007 року випуску, легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с.218-219)

Відповідач ОСОБА_5 зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Жовневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2011 року (а.с.83-84), яке набрало законної сили 21 червня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2007 року, яка станом на 07.05.2009 року складала 99748,22 грн., звернуто стягнення на предмет застави Citroen C5, 2007 року випуску, легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» права укладати від імені ОСОБА_5 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

05 травня 2014 року вищевказаний автомобіль було реалізовано за 57200 грн. (а.с.80-82), з яких: 26958,18 грн. було перераховано на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, а 30241,82 грн. - перераховано на погашення по комісії за користування кредитом.

Однак, заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не була погашена, а відповідач продовжує порушувати умови договору та заборгованість не сплачує. Станом на 08 жовтня 2014 року ОСОБА_5 має заборгованість в розмірі - 338476,99 грн., яка складається з наступного: 72577,67 грн. - заборгованість за кредитом; 11965,27 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 237578,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 16106,05 грн. - штраф (процентна складова).

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилались на те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного між сторонами кредитного договору від 28.12.2007 року, у ОСОБА_5 утворилась заборгованість у сумі 338476,99 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором у розмірі 118476,99 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших обов'язкових платежів. Визначаючи розмір заборгованості з пені, суд першої інстанції виходив із того, що сума пені у розмірі 237578,00 грн., про стягнення якої ставить питання позивач, значно перевищує суму збитків, тому суд застосував до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України та з врахуванням істотних обставин справи, а саме перебування на утриманні відповідача малолітньої дитини, зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 до 17578,00 грн.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору від 28.12.2007 року, позивач зобов'язувався надати ОСОБА_5 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або перерахувати на рахунок зазначений у п.7.1 даного договору, а відповідач має сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до пп.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2, 7.1, 7.4 цього договору та сплатити банку винагороду з пп.3.7, 6.2, 7.1 вказаного договору.

Згідно з п.7.1 вищевказаного кредитного договору, ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячну винагороду у розмірі 0,90% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

Періодом сплати за договором визначений період з «24» по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 3206,32 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п.7.4 кредитного договору, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення.

Положеннями п.4.3 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 просила суд застосувати до спірних правовідносин загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки, і спеціальний строк позовної давності щодо вимог пені, штрафі та неустойки, передбачений ст.258 ЦК України - в один рік. (а.с.98)

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п.4.5 кредитного договору сторони визначили, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором встановлюється тривалістю у 5 років.

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами було дотримано письмової форми договору щодо збільшення позовної давності і встановлення його тривалістю в п'ять років, що відповідає положенням ч.1 ст. 259 ЦК України.

Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Крім того, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи, що з розрахунку заборгованості наданого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.3-5), виписки з кредитного рахунку (а.с.101-102) вбачається та підтверджується відповідачем, що останній платіж по кредитному договору було здійснено ОСОБА_6 - 17 серпня 2011 року, колегія суддів вважає, що мало місце переривання строку позовної давності вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання нею свого боргу і вказаний строк почав відраховуватись заново. Таким чином, п'ятирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по кредиту, комісії та штрафам спливає у серпні 2016 року, а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 30 жовтня 2014 року.

З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач звернувся з позовом з пропущенням строку позовної давності, оскільки про порушення свого права дізнався в 2011 році (відповідачем 17.08.2011 року був здійснений останній платіж за кредитним договором), оскільки строк позовної давності ПАТ КБ «ПРИВАБАНК» не було пропущено та правових підстав для застосування до вимог позивача про стягнення заборгованості по кредиту, комісії та штрафам наслідків пропуску строку позовної давності у суду першої інстанції не було.

Посилання у апеляційній скарзі представника відповідача на те, що доказом пропуску строку є рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011 року, з якого убачається, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав, не заслуговують на увагу, оскільки після ухвалення вказаного рішення суду, відповідачем вчинялись дії щодо погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про визнання нею свого боргу та є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011 року по справі № 2-2121/2011р., вже була визначена сума заборгованості у розмірі 99748,24 грн. за період з 27.12.2007 року до дати винесення судом рішення, тобто на 06.06.2011 року, і на дату подання позову до суду, тобто на 30.10.2014 року (знову нарахована заборгованість, в тому числі пеня, штраф, відсотки за користування кредитом за той же період з 27.12.2007 року до 30.10.2014 року); тобто позивачем проводиться подвійне стягнення заборгованості з скаржника ОСОБА_5, оскільки задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з боржника за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_5 не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором від 28.12.2007 року.

Перевіривши обґрунтованість та правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2007 року (а.с.3-5), який було надано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», його відповідність умовам укладено між сторонами кредитного договору, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_5 станом на 08.10.2014 року має заборгованість перед позивачем, яка складається з: 72577,67 грн. - заборгованість за кредитом; 11965,27 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 16106,05 грн. - штраф (процентна складова), яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку. Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 щодо невірного визначення судом першої інстанції розміру заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідачем за період з 29.01.2008 року по 26.04.2008 року кожного місяця була сплачена сума у розмірі 3206,32 грн. та не зарахована банком в рахунок погашення заборгованості, що свідчить про те, що основна сума заборгованості позивачем безпідставно збільшена, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вказані платежі були враховані банком під час визначенні розміру заборгованість, що вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, а прострочена заборгованість вперше виникла у відповідача лише 29.05.2008 року.

Проте, перевіривши правильність даних розрахунку, колегія суддів не може погодитись з розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня, це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п.7.4 кредитного договору, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Отже, аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою.

В межах річного строку пеня складає 59904,37 грн. із розрахунку 0,15% від суми не погашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Вказаних положень закону суд першої інстанції не врахував та визначаючи розмір пені, помилково не застосував спеціальну позовну давність до вимог банку щодо стягнення заборгованості по пені і не обмежився річним строком її нарахування перед зверненням кредитора до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Однак, зважаючи на те, що сума заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» без врахування пені складає 100898,99 грн. (72577,67 грн. - заборгованість за кредитом + 11965,27 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом + 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) + 16106,05 грн. - штраф (процентна складова = 100898,99 грн.), а розмір пені в межах річного строку складає 59904,37 грн., колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для висновку про те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Таким чином, доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про невірне застосування судом першої інстанції норм ч.3 ст. 551 ЦК України, так як сума стягнутої пені за кредитним договором значно менша ніж заявлена до стягнення заборгованість з основного зобов'язання, знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - відхиленню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з пені має бути скасовано, відповідно до п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по пені в розмірі 59904,37 грн.

У зв'язку з цим, підлягає зміні рішення суду в частині визначення загального розміру заборгованості за кредитним договором № KRHTA700740562 від 28 грудня 2007 року стягнутої з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме збільшення загальної суми заборгованості за кредитним договором з 118476,99 грн. до 160803,36 грн. В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, пп. 1, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2015 року в частині стягнення заборгованості по пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість по пені в сумі 59904,37 грн.

Рішення суду в частині розміру заборгованості стягнутої з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» змінити, збільшивши цей розмір з 118476,99 грн. до 160803,36 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : А.П. Барильська

Судді: І.Є.Ляховська

Л.В.Михайлів