Ухвала суду № 56384183, 01.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2016 рокусправа № 200/7678/15-а(2а/200/174/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року у справі № 200/7678/15-а(2а/200/174/15) за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ферронік", Приватне будівельно-монтажне підприємство "Строїтель-П" про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 8 липня 2015 року, просив скасувати як незаконні рішення Дніпропетровської міської ради № 121/32 від 23 грудня 2005 року «Про передачу земельних ділянок по вул. Жуковського, 18 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ФЕРРОНІК», код ЄДРПОУ 33475122, по фактичному розміщенню адміністративних будівель» та № 125/34 від 24 квітня 2013 року «Про поновлення договорів оренди землі від 21.04.2008, номер державної реєстрації 040810400132, та від 20.05.2008, номер державної реєстрації 040810400172, по вул. Жуковського в районі будинків №№ 16-24 (Жовтневій район) ТОВ фірмі «Ферронік», код ЄДРПОУ 33475122 для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу громадського та житлового призначення з благоустроєм». В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він проживає у будинку по вул. Жуковського поряд із яким ведеться будівництво багатоквартирного будинку, замовником якого є ТОВ фірма «Ферронік». Під час проведення будівельних робіт у квартирі позивача відчувається вібрація, під вікнами будинку систематично рухається вантажний транспорт, утворюється пил, бруд, чим заподіюється суттєва моральна шкода позивачу та іншим людям та може привести до пошкодження будинку, в якому проживає позивач.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України із роз'ясненням позивачу, що його спір має вирішуватись за нормами цивільного процесуального судочинства.

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її безпідставність та незаконність, просить скасувати оскаржену ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. На думку апелянта, в оскарженій ухвалі суд безпідставно послався на рішення вищих судів, оскільки предметом позову є рішення відповідача по розпорядженню земельними ділянками державної форми власності, тому спір належить до юрисдикції адміністративного суду. Крім того, суд умисно перевищив строк розгляду адміністративної справи, чим порушив права позивача, не врахував, що ТОВ фірма «Ферронік» не має трудових ресурсів на проведення будівництва, можливо фінансується за рахунок Росії, і гроші від продажу квартир будуть використані на купівлю озброєння для сепаратистів Донбасу.

Від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ферронік» до апеляційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено про безпідставність як позовних вимог, так і доводів апелянта, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржена ухвала суду першої інстанції - без змін.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу від інших учасників процесу до апеляційного суду не надходило.

Зважаючи на заяву апелянта про розгляд апеляційної скарги без його участі та відсутність клопотань від усіх осіб про розгляд справи за їх участю, справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався приписами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснивши позивачеві, що розгляд його позову належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду вказуючи на те, що внаслідок проведення будівництва порушуються його права, як мешканця будинку, який розташований поряд із будівництвом. Також позивач стверджує, що грунт не підходить для будівництва, що ТОВ фірма «Ферронік» не має трудових ресурсів для проведення будівництва, що за даними Публічної кадастрової карти України в мережі Інтернет земельна ділянка, на якій ведеться будівництво, не призначена для таких цілей, що свідчить про самочинне заволодіння землею. ОСОБА_1, посилаючись на норми Конституції України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», вказує на порушення внаслідок здійснення будівництва його та інших членів суспільства прав на чисте повітря, нормальне електро-газо-водо-теплопостачання, достатній життєвий рівень для себе та членів своєї родини. Крім того, на його думку, спірними рішеннями Дніпропетровська міська рада розпорядилась землею державної та приватної формою власності, що є незаконним.

Наведені обґрунтування позовних вимог свідчать про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав, як мешканець будинку, поряд з яким ведеться будівництво об'єкту нерухомості. Вважаючи таке будівництво незаконним, він оскаржив рішення Дніпропетровської міської ради № 121/32 від 23 грудня 2005 року «Про передачу земельних ділянок по вул. Жуковського, 18 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ФЕРРОНІК», код ЄДРПОУ 33475122, по фактичному розміщенню адміністративних будівель» та № 125/34 від 24 квітня 2013 року зареєстровано право комунальної власності «Про поновлення договорів оренди землі від 21.04.2008, номер державної реєстрації 040810400132, та від 20.05.2008, номер державної реєстрації 040810400172, по вул. Жуковського в районі будинків №№ 16-24 (Жовтневій район) ТОВ фірмі «Ферронік», код ЄДРПОУ 33475122 для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу громадського та житлового призначення з благоустроєм».

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційних інстанцій норм матеріального права, у своїй постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, висловив правову позицію, яка, на думку колегії суддів, вірно врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення про закриття провадження у справі. Так, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Також Верховний Суд України вказав на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку із публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виробів або референдуму.

Отже, адміністративні суди вирішують спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. За змістом статей 2 та 5 цього ж Кодексу земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Одним із принципів, на якому базується земельне законодавство, є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Позивач оскаржив в порядку адміністративного судочинства рішення, якими відповідач реалізував своє право на розпорядження земельними ділянками. Як власник землі, відповідач вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Враховуюче наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції строків розгляду і вирішення справи не можуть бути підставами для скасування оскарженої ухвали, оскільки не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Стверджуючи про незаконне розпорядження відповідачем землею державної власності, незаконне будівництво та припускаючи можливу сепаратистську діяльність ТОВ фірми «Ферронік», позивач залишив поза увагою приписи статей 2 та 6 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року у справі № 200/7678/15-а(2а/200/174/15) - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко