Ухвала суду № 56384108, 10.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"10" березня 2016 р. Справа № 817/2043/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" вересня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними, скасування висновку та зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області під час проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених Законом України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_3.

Визнано протиправним та скасовано Висновок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених Законом України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_3 від 27 травня 2015 року №11308/17-16-17-03-09.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 16 (шістнадцять) коп.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що перевірка проводилася відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.3,4 ст.1 Закону України "Про очищення влади".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом міністра Міністерства економічного розвитку в торгівлі України від 13.01.2014 №2-п «З особового складу» ОСОБА_3 призначено генеральним директором Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на термін та на умовах, визначених контрактом (а.с. 7).

На виконання вимог статті 4 Закону України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014 (далі іменується - Закон України №1682-VII), позивачем подано заяву до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2015 (а.с. 98) про надання згоди на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до вимог Закону України №1682-VII.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України направило до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (а.с. 92), відповідно до якого останній просив фіскальний орган, для перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3, 4 статті 1 Закону України №1682-VII, надати відомості щодо ОСОБА_3 про достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.

До даного запиту Міністерством економічного розвитку в торгівлі України надано копію заяви особи про проведення перевірки, паспорт громадянина України (а.с. 97) та декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру від 17.03.2015 (а.с. 93).

За результатами проведеної перевірки, фіскальним органом складено Висновок «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»» від 27.05.2015 №11308/17-16-17-03-09 (далі іменується - Висновок) (а.с. 31).

Зі змісту Висновку вбачається, що підставами для тверджень фіскального органу про надання позивачем недостовірних відомостей щодо наявного майна (майнових прав) були:

1) не зазначення позивачем в рядку 35 розділу IV декларації за 2014 рік відомостей щодо рухомого майна - причепа «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1;

2) ненадання позивачем підтверджуючих документів щодо отриманих у звітному періоді доходів, відповідно до позицій 45 та 46 розділу V декларації за 2014 рік.

Суд першої інстанції перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу Висновку «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 27.05.2015 №11308/17-16-17-03-09, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України дійшов висновку, що працівниками податкового органу під час перевірки діяли протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України №1682-VII, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Відповідно до пунктів 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема, щодо керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг; інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 3 статті 1 Закону України №1682-VII, протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах 1, 2, 4, 8 статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною 1 статті 4 цього Закону.

Згідно з частиною 8 статті 3 Закону України №1682-VII, заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини 1 статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відтак, одним із методів очищення влади є здійснення перевірок достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та перевірок відповідності такого майна (майнових прав) законним доходам осіб, що підлягають перевіркам.

При цьому, в разі виявлення недостовірності таких відомостей або ж встановлення невідповідності майна (майнових прав) законним доходам, до осіб, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), застосовуються відповідні заборони.

Підстави й порядок проведення перевірок достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та перевірок відповідності такого майна (майнових прав) законним доходам осіб також визначаються Законом України №1682-VII.

Так, частиною 1 статті 4 Закону України №1682-VII встановлено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині 4 статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною 3 або 4 статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Згідно частини 4 статті 5 Закону України №1682-VII, організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України №1682-VII, перевірці підлягають достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 цього Закону та достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

У відповідності до частини 7 статті 5 Закону України №1682-VII, керівник органу, передбачений частиною 4 цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви (частина 1 статті 4 Закону України №1682-VII) надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункту 1 частини 5 цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

Запити, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, надсилаються одночасно.

У цей же день керівник органу, передбачений частиною 4 цієї статті, надсилає повідомлення до Міністерства юстиції України про початок проходження перевірки особою, яке не пізніше ніж на п'ятий день з моменту його отримання розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із зазначенням дня початку проходження перевірки.

Згідно з частиною 10 статті 5 Закону України №1682-VII, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

За приписами частини 11 статті 5 Закону України №1682-VII, орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України №563 від 16.10.2014 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади», затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (надалі іменується - Порядок №563) та Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Так, у відповідності до Переліку органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №563 від 16.10.2014, обов'язок зі здійснення перевірок відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до осіб у частині недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у поданих ними деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел, покладено на Державну фіскальну службу України (надалі - ДФС).

Зазначене також відповідає повноваженням ДФС, які визначені підпунктом 92-1 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014, згідно якого ДФС відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку достовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII.

Відповідно до пункту 2 Порядку №563, перевірки проводяться апаратом ДФС, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка. При цьому, перевірка відомостей щодо професійних суддів провадиться територіальними органами ДФС на підставі отриманого запиту про проведення перевірки та копії декларації.

Згідно із пунктами 19, 20 Порядку №563, з метою проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел, до ДФС надсилається запит за формою згідно з додатком 3 разом із засвідченими копіями декларації та трудової книжки (послужного списку) такої особи.

ДФС у порядку, визначеному Мінфіном, проводить перевірку достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, складеної в повному обсязі за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки встановлено, що позивачем не зазначено в рядку 35 розділу IV декларації за 2014 рік відомостей щодо рухомого майна - причепа «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1.

Суд першої інстанції перевіряючи обгрунтованість таких висновків встановив, що таке рухоме майно було відчужене позивачем громадянину ОСОБА_7 відповідно до Довідки-рахунку від 31.12.2014 (а.с. 61), що підтверджується копією Довідки-рахунку від 31.12.2014 про продаж причепу, які було надано завідувачу сектору спеціальних перевірок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_8 разом з відповідними поясненнями щодо реєстрації вказаного причепу за позивачем у 2007 році.

Надання позивачем пояснень та підтверджуючих документів щодо відчуження транспортного засобу завідувачу сектору спеціальних перевірок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_8 не заперечувалося останньою, допитаною в судовому засіданні в якості свідка. Однак, пояснення та документи щодо відчуження причепу «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1, не були взяті до уваги завідувачем сектору спеціальних перевірок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_8 та не обгрунтовано їх відхилено.

Вказані обставини, щодо внесення неправдивих відомостей до висновку були предметом розгляду службового розслідування за заявою позивача від 23.07.2015 (а.с. 48).

Так, старшим о/у з ОВС ВВБ ГУ ДФС України в Рівненській області складено Висновок за результатами службової перевірки звернення громадянина ОСОБА_3, від 07.08.2015 (далі іменується - Висновок службової перевірки) (а.с. 43), в якому встановлено, що перевіряючим не взято до уваги надану позивачем копію Довідки-рахунку від 31.12.2014 про продаж причепу, а також те, що даний причіп був зареєстрований за позивачем у 2007 році, тобто задовго до призначення його на посаду, визначену у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII. Також, у Висновку службової перевірки вказано, що незважаючи на те, що з ВДАІ УМВС України в Рівненській області надійшла інформація про реєстрацію на позивачем причепу «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1, у 2007 році, а на посаду, визначену у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, позивач призначений 01.02.2010, завідувач сектору спеціальних перевірок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_8 внесла до Висновку неправдиві відомості про те, що позивачем у декларації за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (причепу «Maro»), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII.

Окрім того, факт відчуження позивачем транспортного засобу - причіпу «Maro» 12ТН 2006 року підтверджено і показами ОСОБА_7, який допитаний судом в якості свідка та на підтвердження даного факту надав суду Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - причепу «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1, за ним (а.с. 185), та розписку від 31.12.2014 про отримання у власність ОСОБА_7 такого транспортного засобу (а.с. 168). Також, суду надано розписку від 31.12.2014 про отримання позивачем коштів від продажу причепу «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1, у розмірі 100 грн. 00 коп. (а.с. 167).

Також, судом першої інстанції спростовано доводи представника позивача про те, що фіскальним органом не було взято до уваги надані позивачем пояснення та підтверджуючі документи щодо відчуження причепу «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1, оскільки оформлення Довідки-рахунку від 31.12.2014 не є підтвердженням переходу права власності на рухоме майно від позивача до громадянина ОСОБА_7

Так, зі змісту роз"яснення заступника начальника Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Рівненській області від 15.06.2015 (а.с. 59) вбачається, що порядок здійснення реєстраційних дій з транспортними засобами регламентується Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС України від 11.08.2010 №379, іншими законодавчими актами. Відповідно до вимог пункту 33, при перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться. Відповідно до статті 30 Закону України «Про дорожній рух», порядок оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200. Пунктом 55 даного Порядку визначено, що на продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, комісіонер видає покупцеві свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), а також на зняті з обліку транспортні засоби номерні знаки для разових поїздок. Крім зазначених документів, також видається сервісна книжка (гарантійний талон), довідка-рахунок, розрахунковий документ, який посвідчує факт купівлі транспортних засобів. Таким чином, дата продажу транспортного засобу буде дата видачі розрахункового документу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем були надані завідувачу сектору спеціальних перевірок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_8, усі належні документи та пояснення щодо відчуження транспортного засобу - причепу «Maro» 12ТН 2006 року випуску номер шасі НОМЕР_1. Проте, фіскальним органом протиправно не взято до уваги надані позивачем пояснення та документи, що стало підставою для внесення до Висновку відомостей, що не відповідали дійсності.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що зазначення у Висновку про невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) позивачем, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел, є необґрунтованим і протиправним.

З матеріалів справи вбачається, що за період перебування позивача на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, останнім не набувалось жодного рухомого чи нерухомого майна, а відтак твердження фіскального органу є безпідставними та надуманими. Окрім того, Висновок не містить жодних посилань та інформації про майно (майнові права) позивача, яке він набув (придбав) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач не отримував у встановленому законом порядку копію трудової книжки позивача. Натомість, у Висновку службової перевірки вказано, що у відомостях, отриманих з Центральної бази даних ДРФО ДФС України, зазначено, що позивач почав отримувати заробітну плату в ДП "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" з 2010 року, тобто саме з 2010 року перебував на посадах, визначених пунктами 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, хоча даних про те, що запит на адресу ДП "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" щодо часу перебування громадянина ОСОБА_3 на посаді відповідачем не надсилався. Отже, є вірними висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем Порядку №563, який визначає документ, на підставі якого перевіряються відомості щодо перебування особи на відповідній посаді, а саме - трудова книжка, оскільки час (період) перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, підлягає встановленню саме на підставі трудової книжки.

Спростовано судом першої інстанції і висновки податкового органу щодо ненадання позивачем підтверджуючих документів щодо отриманих у звітному періоді доходів, відповідно до позицій 45 та 46 розділу V декларації за 2014 рік, оскільки відповідачем при проведенні перевірки не дотримано Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Так, у Висновку зазначено, що в позиції 45 Декларації позивачем зазначена сума у розмірі 364000 грн. 00 коп., в тому числі по позиції 46 Декларації - 2400000 грн. 00 коп. Згідно наданого пояснення ОСОБА_3, в позиції 46 Декларації зазначено суму коштів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності. Згідно поданих до фіскального органу звітів суб'єкта підприємницької діяльності дохід позивача складав: 2006 рік - 6700 грн. 00 коп., 2007 рік - не задекларовано, 2008 рік - 7800 грн. 00 коп. 2009 рік - 5100 грн. 00 коп., за 4 квартал 2010 року - 2400 грн. 00 коп. Документів щодо отримання доходів, які підтверджують зазначені в позиціях 45 та 46 Декларації суми коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах, ОСОБА_3 не надано.

Як встановлено судом першої інстанції позивач надав фіскальному органу пояснення та підтверджуючі документи щодо належного йому майна (майнових прав) та вказав, що кошти по вкладах, вказаних у позиціях 45 та 46 Декларації, отримані ним від здійснення підприємницької діяльності.

Пунктами 27, 28 Порядку №563 визначено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII, ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за фактами, зазначеними у пункті 27 цього Порядку №563, та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.

Також, на виконання норми пункту 20 Порядку №563, Міністерством фінансів України наказом №1100 від 03.11.2014 затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України №1682-VII (надалі іменується - Порядок №1100), яким визначено процедуру проведення органами ДФС перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

У відповідності до абзацу 2 пункту 1 Порядку №1100, його дія поширюється на осіб, стосовно яких проводиться перевірка, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи, визначені частиною 4 статті 5 Закону України №1682-VII. Перевірка відомостей щодо членів сім'ї особи, стосовно якої проводиться перевірка, вказаних у декларації, не проводиться.

Пунктом 3 Порядку №1100 встановлено загальний алгоритм проведення органами ДФС перевірки, який включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого ч.4 ст.5 Закону України "Про очищення влади", запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Як передбачено пунктом 4 Порядку №1100, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.

При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1100, отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Пунктом 12 Порядку №1100 також визначено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

Згідно з пункту 14 Порядку №1100, висновок про результати перевірки, підписаний керівником контролюючого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), який проводив перевірку, надсилається керівнику органу, передбаченому ч.4 ст.5 Закону України "Про очищення влади", не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Окрім того, чинним законодавством України гарантоване право особи, стосовно якої проводиться люстраційна перевірка, оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, якщо вона вважає свої права порушені внаслідок проведення вказаної вище перевірки.

Так, статтею 9 Закону України №1682-VII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього закону оскаржуються в судовому порядку, а у відповідності до абзацу 2 пункту 11 статті 5 цього ж Закону, висновок про результати перевірки про результати перевірки достовірності відомостей, визначених п.п.1, 2 ч.5 ст.5 може бути оскаржений особою в судовому порядку. Також і п.39 Порядку №563 передбачено, що висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій особою за попередній рік декларації, та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у декларації особи, що набуте (набуті) за час перебування на посадах, доходам, отриманим із законних джерел, може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Однак, жодного письмового запиту від контролюючого органу щодо уточнення інформації та надання підтверджуючих документів від фіскального органу не надходило. Окрім того, до уваги прийнято отримання позивачем доходу від підприємницької діяльності лише за 2006-2010 роки, в той час як позивач займався підприємницькою діяльністю з 1993 року про що фіскальний орган мав відповідне підтвердження.

Вказане свідчить про неповне з'ясування фіскальним органом усіх фактів та обставин, що потягло за собою висновок щодо не підтвердження позивачем джерел походження коштів.

Таких висновків дійшов і старшим о/у з ОВС ВВБ ГУ ДФС України в Рівненській області який проводив службову перевірку за зверненням громадянина ОСОБА_3, від 07.08.2015 (а.с. 43), в якому встановлено, що перевіряючим не вживалися заходи щодо отримання додаткових письмових пояснень по виявлених, на їх думку, розбіжностях у наданих ОСОБА_3 поясненнях та наявних у ДПІ документах.

На підтвердження офіційного (законного) походження коштів, що зазначені позивачем у Декларації, ОСОБА_3 надавав необхідні докази як при зверненні зі скаргою від 07.08.2015, яка стала підставою для службового розслідування так і суду, а саме:

- копію довідки ПАТ "Кредобанк" від 04.09.2015, яка засвідчує, що банківськими рахунками у вказаному банку, відкритими у липні 2012 року на ім'я ОСОБА_3 (як фізичної особи), з липня 2012 року користувалися спільно ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_9;

- копію банківської виписки, сформованої 13.08.2015 ПАТ "Кредобанк" з інформацією про видачу банком 20.12.2012 для засновника ТОВ "Л.Д.-Кар" грошових коштів в сумі 56000 грн. 00 коп., в якості повернення внеску засновника із статутного капіталу (ОСОБА_9М.);

- копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Л.Д.-Кар" від 01.03.2012, яким вирішено зменшити статутний капітал товариства на повернути засновнику ОСОБА_10 (ОСОБА_9М.) 56000 грн. 00 коп. в якості повернення внеску засновника товариства;

- копію банківської виписки, сформованої 13.08.2015 ПАТ "Кредобанк" з інформацією про видачу банком 11.06.2013 для засновника ТОВ "Л.Д.-Кар" грошових коштів у розмірі 746000 грн. 00 коп., в якості повернення внеску засновника із статутного капіталу;

- копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Л.Д.-Кар" від 01.06.2013, яким вирішено зменшити статутний капітал товариства та повернути засновнику ОСОБА_10 (ОСОБА_9М.) 1340000 грн. 00 коп., в якості повернення внеску засновника із статутного капіталу;

- копію листа ДПІ у місті Рівному ГУ ДФС України у Рівненській області від 11.08.2015 з інформацією про те, що податковий орган не має змоги надати інформацію про задекларовані та отримані доходи позивача як фізичної особи - підприємця за період 1993-2009 роки, оскільки усі документи за вказаний період знищені.

Також, позивач вказав, що між ним та громадянином ОСОБА_11 був укладений договір позики грошових коштів у розмірі 2000000 грн. 00 коп., про що він повідомляв фіскальний орган та надавав копію даного договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження представника фіскального органу, що надані позивачем документи не можуть бути прийняті та оцінені судом як належні докази, оскільки під час проведення перевірки такі документи не надавались, а відтак вважаються такими, що відсутні.

Так, процедура, спосіб та мета проведення перевірки осіб в порядку Закону України №1682-VII, є відмінною від проведення перевірки суб'єктів господарювання в порядку Податкового кодексу України. Окрім того, при проведенні перевірки фіскальним органом не були враховані положення Сімейного кодексу України щодо використання позивачем та його дружиною спільних коштів на банківському рахунку, оскільки відповідач, проводячи перевірку достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру доходам, отриманим із законних джерел, стосовно позивача, діяла виходячи з наданих їй законом повноважень.

Однак, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що така перевірка повинна здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке регламентує підстави, умови і порядок її здійснення, що кореспондує приписам частини 2 статті 19 Конституції України, яка визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Очевидно, що в разі недотримання контролюючим органом таких вимог закону наслідки перевірки не можуть визнаватися правомірними.

Проте, маючи відповідні повноваження на здійснення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру доходам, отриманим із законних джерел, стосовно позивача, та за наявності достатніх підстав для її проведення, контролюючий орган - відповідач не дотримався регламентуючих приписів чинного законодавства України при здійсненні такої перевірки, що є підставою визнання складеного за її результатом Висновку протиправним.

При цьому, як слідує з алгоритму проведення органами ДФС перевірки, її послідовність (у частині перевірки відповідності вартості майна (майнових прав) доходам, отриманих із законних джерел), зокрема, передбачає такі дії.

Спершу органи ДФС, котрі провадять перевірку, здійснюють порівняльний аналіз наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел (абзац 4 підпункту 3 пункту 3 Положення №1100).

У разі виявлення ними недостовірностей та/або невідповідностей органи ДФС зобов'язані трьох робочих днів з дня їх виявлення, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації повідомити особу, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей (частина 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади", пункт 27 Положення №563, пункт 4 Положення №1100).

Після отримання відповідного повідомлення від органу ДФС особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня його отримання надає письмове пояснення за фактами недостовірностей та/або невідповідностей та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (частина 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади", пункт 28 Положення №563, пункт 5 Положення №1100).

Однак, як встановлено судом першої інстанції, при здійсненні перевірки контролюючим органом не було скеровано позивачу повідомлення про виявлені органом ДФС невідповідності між вартістю майна особи, щодо якої здійснюється перевірка, та її доходами.

Абзацами 2 і 4 підпункту 3 пункту 3 Положення №1100 передбачено, що проведення перевірки полягає, зокрема, в аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з'ясуванні джерел отримання таких доходів, порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, як визначено в пункті 4 Положення №1100, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків, інша інформація, що надійшла до контролюючих органів, інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Виходячи з наведених вище нормативних приписів, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що контролюючий орган при здійсненні перевірки відповідності вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел, повинен взяти до уваги всю наявну в нього інформацію про доходи особи, стосовно якої проводиться перевірка, оцінити її на предмет правомірності отримання таких доходів і підставності використання з метою набуття майна (майнових прав) та провести порівняльний аналіз на предмет відповідності вартості майна (майнових прав) особи, стосовно якої проводиться перевірка, її доходам.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем цих законодавчих вимог також не було дотримано, оскільки не було досліджено, зокрема, й із урахуванням приписів Сімейного кодексу України (стаття 60) та Цивільного кодексу України, правомірності отримання й використання позивачем коштів, які були прибутком від діяльності члена його сім'ї - дружини, тобто, спільними коштами сім'ї.

Окрім того, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження здійснення ним порівняльного аналізу інформації щодо доходів позивача, отриманим із законних джерел, з вартістю належного йому майна (майнових прав), що Положенням №1100 визначається як обов'язковий етап перевірки, у ході якого й з'ясовується відповідність чи невідповідність вартості майна доходам.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення у Висновку про ненадання позивачем підтверджуючих документів щодо отриманих у звітному періоді доходів, відповідно до позицій 45 та 46 розділу V декларації за 2014 рік, є необґрунтованим та надуманим.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" вересня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" березня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

4 - представнику позивача ОСОБА_12 АДРЕСА_1 - ,