Ухвала суду № 56383999, 12.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2016р. Справа № 9104/180217/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі №2-а-1970/3368/12

за позовом Прокурора Теребовлянського району в інтересах держави в особі Теребовлянського відділення Гусятинської міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2012р. позивач: прокурор Теребовлянського району в інтересах держави в особі Теребовлянського відділення Гусятинської міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” про стягнення заборгованості, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” податковий борг на загальну суму 41506,80грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що станом на час розгляду справи за відповідачем рахується не охоплений заходами примусового стягнення податковий борг по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 41506,80грн., в тому числі: недоплата 41007,94грн. та пеня 498,86грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не сплатив, тому податковий борг підлягає стягненню в судовому порядку. Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення та вимоги не оскаржувались відповідачем у встановленому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі №2-а-1970/3368/12 позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” шляхом стягнення коштів з рахунків у обслуговуючих банках податковий борг по орендній платі за землю в сумі 41506,80грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

З урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” (ЄДРПОУ 31138298) 23.05.2012р. зареєстроване виконавчим комітетом Тернопільської ради як юридична особа в результаті реорганізації ЗАТ “Агрокомбінат” шляхом перетворення.

Відповідач перебуває на обліку в Теребовлянському відділенні Гусятинської міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області як платник податків і зборів.

Станом на 03.08.2012р. за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 51487,59грн. (недоїмка 50124,56грн. та пеня 1363,03грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 у справі №2-а-1970/2453/11 задоволено позовні вимоги податкової інспекції про стягнення податкової заборгованості, яка виникла до 17.08.2011р.

За період з 17.08.2011р. по 03.08.2012р. відповідачем допущено збільшення податкового боргу по орендній платі за землю, в результаті чого не охоплений заходами примусового стягнення податковий борг відповідача по орендній платі за землю становить 41506,80грн.

Вказана заборгованість підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема: податковим повідомленням-рішенням №0006611501 від 10.01.2012р. (отримане 13.01.2012р.), податковими деклараціями з плати за землю за 2011-2012 роки, першою та другою податковими вимогами, договором оренди землі від 03.04.2007р., укладеного відповідачем з Теребовлянською РДА строком на 25 років та довідкою про історію виникнення податкового боргу.

Задоволюючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не виконано обов’язку щодо своєчасності та в повноти сплати податків і зборів, не сплачено узгоджених сум податкових зобов’язань та не оскаржено цих сум у встановленому законодавством порядку, відтак, податковий борг у розмірі 41506,80грн. підлягає стягненню в судовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне:

Відповідно до вимог п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до вимог п.57.1, ст.57 ПК України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами п.287.3 ст.287, п.288.7 ст.288 ПК України, податкове зобов’язання щодо плати за землю (орендної плати), визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до вимог п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, податковий борг апелянта (відповідача у справі) виник внаслідок несплати сум податкових зобов’язань самостійно, визначених платником податків та грошових зобов’язань, донарахованих за результатами перевірки податковим органом, а податкове повідомлення-рішення у встановленому законом порядку оскаржено не було, тому суми грошових зобов’язань є узгодженими та підлягали до сплати у відповідні строки, встановлені п.57.3 ст.57, ст.287 ПК України.

Згідно із вимогами п.п.95.1, 95.2, 95.3 ст.95 ПК України, орган ДПС здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що оскільки апелянтом не було надано доказів сплати податкового боргу, а вжитті податковим органом заходи не призвели до його погашення, відтак, судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі №2-а-1970/3368/12 за позовом Прокурора Теребовлянського району в інтересах держави в особі Теребовлянського відділення Гусятинської міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі №2-а-1970/3368/12, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга