Постанова № 56383983, 04.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2016 року № 826/5012/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014р. №0002422208

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта плюс Україна" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.03.2014 №0002422208.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем безпідставно зроблено висновки щодо завищення у перевіряємий період податкового кредиту, у зв'язку із формуванням такого з урахуванням взаємовідносин з контрагентами. Крім того, позивачем вказується на протиправність дій податкового органу при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просив суд відмовити в задоволенні позивних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях, які є аналогічними доводам та висновкам викладеним в акті перевірки також, Відповідач наголошує, що Позивачем під час перевірки не надано всю первинну документацію.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Плюс Україна" з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 р. по 31.08.2013 р. За результатами перевірки складено акт від 11.03.2014р. №84/1-22-08/37724433 (надалі - Акт перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, дану перевірку було призначено на виконання постанов від 21.10.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Нафта Плюс Україна".

Згідно з постановою про призначення перевірки від 21.03.2014р., СУ ГУМВС України в місті Києві 30.07.2013 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000000805 по факту незаконного виготовлення бензину та дизельного палива посадовими особами ТОВ "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА", їх зберігання, транспортування з метою збуту та збуту кінцевим і проміжним; споживачам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Крім цього, СУ ГУМВС України в місті Києві 08.08.2013 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000000828 по факту використання посадовими особами ТОВ "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА" завідомо підроблених сертифікатів відповідності та паспортів якості на бензин та дизельне паливо, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Прокуратурою міста Києва кримінальні провадження за № 12013110000000805 та 12013110000000828 об'єднано в одне провадження за № 12013110000000805.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78. 1 статті 78 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних рішень, документальна позапланова перевірка здійснюється у зв'язку з отриманням судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 вищезазначеного Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Стаття 204 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, а стаття 358 - за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Отже, предметом кримінальних правопорушень стосовно посадових осіб позивача не є податки та/або збори, тому норми статті 86.9 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку.

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 5 505 985 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002422208 від 24.03.2014р., яким визначено податкові зобов'язання позивача зі сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 882 481, 00 грн., з яких 5 505 985 грн. за основним платежем та 1 376 496, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Краснокутський Агроснаб», з іншої сторони, укладено Договір №24/05П купівлі продажу від 24.05.2013 р. (надалі - Договір №24/05П).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №24/05П, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає і оплачує вартість продуктів: Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) марка А, ТУ У 24.3-23919929,006-2004; Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) марка Б, ТУ У 24.3-23919929,006-2004; Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) марка Г, ТУ У 24.3-23919929,006-2004; Абсорбент (компонент дизельного палива) газоконденсатний ТУ У 24.3-23919929,011-200. (іменовані надалі - «Товар») в кількості згідно заявки покупця на умовах цього Договору. Товар, перелічений в п. 1.1 цього Договору, не підлягає використанню в чистому вигляді, а також не є моторним паливом. У випадку використання покупцем Товару не за призначенням - відповідальність за таке використання несе Покупець.

В підтвердження виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: податкова накладна від 24.05.2013 р. №35; видаткова накладна № РН-0000241 від 25.05.2013 р. на поставку дизельного палива ТУ У 23919929,011-200 на загальну суму з ПДВ - 259 992,00 грн.; рахунок-фактури № СФ-0000175 від 24.05.2013 р. на поставку дизельного палива ТУ У 23919929,011-200 на загальну суму з ПДВ - 259 992,00 грн.; товарно-транспортна накладна № 0000000163 від 25.05.2013 р.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Імперіал Ленд» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір №1/8 поставки нафтопродукти від 01.08.2013 р. (надалі - Договір №1/8).

В п. 1.1. - п. 2.5 Договору №1/8 зазначено наступне: «Поставщик обязуется передавать в течение сроков, установленных данным договором, в собственность покупателя нефтепродукты в ассортименте, согласно товарным накладным, являющихся приложениями к настоящему договору, далее в договоре - «Товар», а Покупатель обязуется принимать Товар и оплачивать его стоимость. по цене и на условиях, установленных настоящим договором. Наименование, марка, количество, цена Товара, поставляемого по настоящему договору Поставщиком. указывается в накладных, счетах-фактурах либо дополнительных соглашениях к договору. Указанные документы являются неотъемлемой частью настоящего договора. Качество Товара должно соответствовать установленным государственным нормативным стандартам. Товар поставляется Покупателю партиями, в количестве и по цене указанных в заявках. Поставщик обязуется осуществить отгрузку Товара в сроки установленные соглашением сторон при каждой поставке партии Товара. Адрес пункта поставки Покупателю указывается в заявке на каждую отдельную партию Товара. Поставка Товара Продавцом Покупателю осуществляется автоцистернами, при цепами, цистернами (именуемое в дальнейшем «автотранспорт»), путем самовывоза Товара Покупателем или транспортированием Товара автотранспортом Продавца. При осуществлении отгрузки каждой партии Товара Поставщик обязан надлежащим образом оформить и передать Покупателю следующий комплект документов: счет-фактуру; товарную накладную; налоговую накладную; паспорт или сертификат качества».

В підтвердження виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: Рахунки на оплату: №82 від 05.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №86 від 06.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №88 від 08.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №90 від 08.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №91 від 09.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №98 від 15.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №107 від 19.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №108 від 21.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн.; Податкові накладні: від 05.08.2013 р. №78 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., від 07.08.2013 р. №80 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., від 08.08.2013 р. №81 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., від 09.08.2013 р. №82 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., від 12.08.2013 р. №84 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., від 15.08.2013 р. №86 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., від 19.08.2013 р. №87 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., від 21.08.2013 р. №90 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн.; Видаткові накладні: від 06.08.2013 р. №80 на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №81 від 08.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №82 від 08.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №83 від 12.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №84 від 15.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №85 від 19.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №86 від 22.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 231 040,00 грн., №121 від 22.08.2013 р. на загальну вартість з ПДВ - 85 260,79 грн.; Товарно-транспортні накладні: від 06.08.2013 р. №Р80, від 08.08.2013 р. №Р81, від 09.08.2013 р. №Р82, 12.08.2013 р. №Р83, 15.08.2013 р. №Р84, 19.08.2013 р. №Р85, 22.08.2013 р. №Р86, 22.08.2013 р. №Р121 та Акти звірки.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір №10 поставки нафтопродукти від 01.03.2013 р. (надалі - Договір №10).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 Договору №10, Продавець зобов'язується продавати, а Покупець сплатити и прийняти нафтопродукти, що іменуються надалі Товар, в кількості, за якістю і ціною, на умовах оплати і постачання, які визначені цим Договором. Кількість поставленого Товару визначається відповідно до видаткової накладної. Ціна, кількість і асортимент кожної окремої партії Товару заздалегідь узгоджується Сторонами, з подальшим віддзеркаленням в рахунку на попередню оплату.

В підтвердження виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: Рахунки-фактури: №СФ-0000011 від 13.03.2013 р. на загальну суму з ПДВ 198 586,22 грн. (відсутні дані про назву товару), №СФ-0000022 від 21.03.2013 р. на загальну суму з ПДВ 306513,70 грн. (відсутні дані про назву товару), №СФ-0000024 від 26.03.2013 р. на загальну суму з ПДВ 244920,82 грн. (відсутні дані про назву товару), №СФ-0000029 від 01.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 244934,13грн. (Бензин А-76, Бензин А-95, Дизпаливо - 3 - К5), №СФ-0000041 від 05.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 262276,00 грн. (Бензин А-76), №СФ-0000043 від 08.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 180 144,74 грн. (Компонент палива моторного альтернативного універсального ТУ У 20.5-00372536-001:2013), №СФ-0000042 від 08.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 376642,38грн. (Дизпаливо - 3 - К5), №СФ-0000044 від 09.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 301566,65грн. (Дизпаливо - 3 - К5) та інші документи; Видаткові накладні: №РН-0000002 від 13.03.2013 р. на загальну суму з ПДВ 198 586,22 грн. (відсутні дані про назву товару), №РН-0000010 від 21.03.2013 р. на загальну суму з ПДВ 306513,70 грн., №РН-0000011 від 26.03.2013 р. на загальну суму з ПДВ 244920,82 грн., №РН-0000014 від 05.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 262276,00 грн. (відсутні дані про назву товару), №РН-0000016 від 08.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 180 144,74 грн. (Компонент палива моторного альтернативного універсального ТУ У 20.5-00372536-001:2013), №РН-0000015 від 08.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 376642,38грн. (Дизпаливо - 3 - К5), №РН-0000017 від 09.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 301566,65грн. (Дизпаливо - 3 - К5) та інші; Податкові накладні: від 13.03.2013 р. № 2 (з наданої копії не можливо встановити на яку суму виписана дана податкова накладна), від 21.03.2013 р. № 5 на загальну суму з ПДВ 306513,70 грн., від 26.03.2013 р. № 6 на загальну суму з ПДВ 244920,82 грн., від 01.04.2013 р. №1 на загальну суму з ПДВ 244934,13грн., від 05.04.2013 р. № 3 на загальну суму з ПДВ 262276,00 грн., від 08.04.2013 р. № 5 на загальну суму з ПДВ 180 144,74 грн., від 08.04.2013 р. № 4 на загальну суму з ПДВ 376642,38грн., від 09.04.2013 р. № 6 на загальну суму з ПДВ 301566,65грн. та інші.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні в них зазначено, що замовник є Позивач, Автопідприємство - ТОВ «Поліандра», ТОВ «САТ Транс», Отримувач - ТОВ «КАМЕТ ОЙЛ», проте, з даних документів не можливо встановити де здійснювалося відвантаження товару, оскільки в графі «Пункт навантаження» - місто Житомир, відсутні реквізити ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія» (Продавця).

В матеріалах справи міститься Договір №05/04/1 поставки нафтопродуктів укладений між Позивачем (Продавець), з однієї сторони та ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія» (Покупець), з іншої сторони, укладений 05.04.2013 р. (надалі - Договір №05/04/1).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 Договору №05/04/1, Продавець зобов'язується продавати, а Покупець сплатити и прийняти нафтопродукти, що іменуються надалі Товар, в кількості, за якістю і ціною, на умовах оплати і постачання, які визначені цим Договором. Кількість поставленого Товару визначається відповідно до видаткової накладної. Ціна, кількість і асортимент кожної окремої партії Товару заздалегідь узгоджується Сторонами, з подальшим віддзеркаленням в рахунку на попередню оплату.

Суд звертає увагу, Договір №10 поставки нафтопродуктів від 01.03.2013 р. та Договір №05/04/1 від 05.04.2013 р. є ідентичним за змістом та укладений між одними і тими ж сторонами, проте, як вбачається з даних договорів Позивач спочатку був Покупцем нафтопродуктів, а потім продавав нафтопродукти своєму Постачальнику, що ставить під сумнів наявність взагалі господарських взаємовідносин між даними сторонами (Позивачем та ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія»).

Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «САТ ТРАНС» (Позикодавець), з іншої сторони, укладено Договір №15/1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.06.2013 р. (надалі - Договір №15/1 (том 4 стор. 49 справи №826/5012/14).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.5 Договору №15/1, Перевізник зобов'язується перевозити нафтопродукти (далі по тексту - вантаж) особисто або має право покласти виконання даних послуг на іншу особу/осіб у кількості та у терміни, зазначені у погоджених Перевізником та Замовником Заявках, а Замовник зобов'язується оплатити надані Перевізником послуги на підставі укладених до Заявок Актів приймання-передачі, виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору. Перевізник зобов'язаний виконати перевезення за узгодженим маршрутом, а Замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовленні сторонами погодженою Заявкою. Перевезення вантажу виконується автомобільним транспортом Перевізника, що належить йому на праві приватної власності, лише на підставі Заявок за формою, яка встановлена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що подає Замовник за 24 години до початку завантаження. У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з Замовником. Заявка на перевезення вантажів може бути узгоджена із Перевізником шляхом обміну факсимільними повідомленнями. У разі необхідності здійснити відправку вантажу на іншу адресу, сторони погоджують додаткову Заявку. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні його водієм є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю Перевізника. При отриманні вантажу для перевезення, Перевізник зазначає вид і кількість прийнятого вантажу, розписується про це в Товарно-транспортній накладній, один примірник якої залишається в пункті отримання вантажу (типова форма № 1-ТН). Завантаження та вивантаження вантажу здійснюється силами Замовника чи за його рахунок.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано первинної документації (заявки, довіреності, подорожні листи), яка є обов'язком до вищезазначеного Договору.

Також, Суд звертає увагу, що за умовами Договору №15/1 повинні надаватися послуги по перевезенню Вантажу (товару), проте, як вбачається з даного Договору, контрагент Позивача виступає не як перевізник, а як Позичальник, що за своїм змістом є різними поняттями при укладанні та виконанні договірних зобов'язань.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «ПОЛТРАНСОІЛ» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір №64-07/13 поставки нафтопродукти від 01.07.2013 р. (надалі - Договір №64-07/13).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.4 Договору №64-07/13, Продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачено в рахунках та видаткових накладних, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Одиницею виміру Товару приймаються Сторонами тони та літри. Якість Товару повинна відповідати технологічним регламентам заводу-виробника, технічним умовам та стандарту України. В разі вимоги обов'язкової сертифікації в Україні. Товару, при поставці повинен додаватися сертифікат відповідності, або його копія, завірена в установленому порядку, чи свідоцтво про визнання іноземного сертифікату, виданого у встановленому порядку, або його копія. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця на умовах, викладених в п. 2.1 даного договору. Товар постачається або передається Покупцю на умовах ІНКОТЕРМС-2010 згідно даного Договору. Датою поставки вважається дата видачі видаткової та податкової накладної на відвантажену партію Товару. Завантаження Товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж Продавець здійснює на підставі пред'явленого Покупцем доручення на отримання Товару (партії Товару). Продавець звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань по поставці Товару у випадку порушення Покупцем умов проведення розрахунків (розділ 4 даного Договору). Продавець відвантажує Покупцю Товар згідно поданих заявок.

В матеріалах справи відсутня первинна документація, яка б підтверджувала взаємовідносини між Позивачем та його контрагентом (ТОВ «ПОЛТРАНСОІЛ» (Продавець)).

Крім того, між ФОП Женжера О.В. (Перевізник), з однієї сторони, та Позивачем (Замовник), з іншої сторони, укладено Договір №20/02-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.02.2013 р. (надалі - Договір №20/02-1)

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.5 Договору №20/02-1, Перевізник зобов'язується перевозити нафтопродукти (далі по тексту - вантаж) особисто або має право покласти виконання даних послуг на іншу особу/осіб у кількості та у терміни, зазначені у погоджених Перевізником та Замовником Заявках, а Замовник зобов'язується оплатити надані Перевізником послуги на підставі укладених до Заявок Актів приймання-передачі, виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору. Перевізник зобов'язаний виконати перевезення за узгодженим маршрутом, а Замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовлені сторонами погодженою Заявкою. Перевезення вантажу виконується автомобільним транспортом Перевізника, що належить йому на праві приватної власності, лише на підставі Заявок за формою, яка встановлена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що подає Замовник за 24 години до початку завантаження. У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з Замовником. Заявка на перевезення вантажів може бути узгоджена із Перевізником шляхом обміну факсимільними повідомленнями. У разі необхідності здійснити відправку вантажу на іншу адресу, сторони погоджують додаткову Заявку. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні його водієм є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю Перевізника. При отриманні вантажу для перевезення, Перевізник зазначає вид і кількість прийнятого вантажу, розписується про це в Товарно-транспортній накладній, один примірник якої залишається в пункті отримання вантажу (типова форма № 1-ТН). Завантаження та вивантаження вантажу здійснюється силами Замовника чи за його рахунок.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано первинної документації (заявки, довіреності, подорожні листи), яка є обов'язком до вищезазначеного Договору.

Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Гевер», з іншої сторони, укладено Договір про надання транспортних послуг №250 від 11.07.2013 р. (надалі - Договір №250).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.3 Договору №250, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Перевізник бере на себе зобов'язання за плату доставити з місця відправлення до місця призначення визначений Замовником вантаж (або товар) та передати його особі, яка має відповідні повноваження, що надані Замовником (Одержувач), а Замовник зобов'язується сплатити за таке перевезення встановлену цим Договором оплату. Укладання цього Договору та передача вантажу до транспортування, а також його видача підтверджується видатковими документами та перевезення вантажу (товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі вантажу від Замовника до Перевізника та від Перевізника до Перевізника та від Перевізника до Одержувача вантажу). Перевізник гарантує наявність у нього відповідних дозволів для здійснення діяльності у відповідності до умов цього Договору, та відповідність його дій, що будуть виконані у рамках цієї угоди, вимогам діючого законодавства України. Перевезення вантажу здійснюється із дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 №281/171/578/155 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція), а також умов цього Договору. Після здійснення перевезення вантажу, або його певної партії, між Сторонами складається приймання-передачі виконаних послуг. Приймання вантажу від Перевізника здійснюється силами та за рахунок Одержувача.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано первинної документації (заявки, довіреності, подорожні листи), яка є обов'язком до вищезазначеного Договору.

В матеріалах справи міститься копія Договору зберігання, проте, враховуючи, що наданий документ є нечитабельним (стор.1 том 6 справи №826/5012/14), отже судом не можливо встановити, які послуги надавалися та в якому об'ємі.

Суд звертає увагу, що надану перинну документація досліджена та встановлено, що вона не належним чином оформлена, а саме в видаткових накладних відсутні реквізити посадової особи, яка отримала Товар, відсутні реквізит Довіреностей по яким дана особа має право на отримання Товару, в товарно-транспортних накладних відсутні дані ким отримано товар (реквізити довіреності), відсутні дані про подорожні листи, відсутні дані про дату час виїзду з підприємства-вантажовідправника, відсутні дані про дату час прибуття до вантажовідправника, також, в пунктах «Пункт навантаження», «Пункт відвантаження» - зазначено лише назва місту, проте відсутні повні реквізиту адрес даних пунктів.

Також, Суд звертає увагу, що в більшості товарно-транспортних накладних зазначено одні і ті ж організації, які є Замовниками (платником) та Вантажоодержувача, через що в свою чергу не можливо встановити звідки відвантажували товар та куди його було доставлено.

Крім того, у відповідності ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; інші документи, передбачені законодавством України, також згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктами 11.2, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Отже, товаротранспортні накладні відносяться до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п.11.5 Правил перевезень вантажів, товаротранспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товаротранспортної накладної підписом і печаткою (штампом).

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Акт перевірки містить висновок, що відповідно до документів наданих СУ ГУ МВС України у м. Києві від ПП "Міжрегіональна сервісна компанія" позивачем було отримано видаткові накладні на загальну суму 19 212 256,32 грн., крім того ПДВ 3842 451,21 грн. В даних накладних зазначено про передачу пального. Акт перевірки містить висновок, що згідно з висновком ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за весь період діяльності ПП "Міжрегіональна сервісна компанія" (код за ЄДРПОУ 35464966) від 12.11.13р. №12/11-13/660 за податковою адресою м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101 згідно якого, місцезнаходження платника податків не встановлено, опитано директора та засновника який повідомив, що відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності він не має, та зареєстрував дане СПД на своє ім'я за грошову винагороду. Крім того, за результатами відпрацювання встановлено, що на підприємстві працюючих 1 особа, балансова вартість основних фондів 0, на підприємстві відсутні офісні та складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Міжрегіональна сервісна компанія" з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями за весь період діяльності від 14.11.2013р. №418/26-53-22-01-15/35464966. За результатами перевірки не встановлено здійснення реальних фінансово-господарських операцій. Відповідач в акті перевірки дійшов висновків, що вказані вище обставини свідчать про відсутність здійснення реальних фінансово-господарських операцій між ТОВ "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА" та ПП "Міжрегіональна сервісна компанія".

Також актом перевірки було встановлено, що ТОВ "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА" задекларовані відносини з ТОВ "Імперіал ленд" за серпень 2013 року в загальній сумі 1540266,64 грн., крім того ПДВ 308 053,36 грн. В акті перевірки було зазначено, що документи, які підтверджують отримання ТМЦ від ТОВ "Імперіал ленд" за серпень 2013 року, не надані.

Актом перевірки було встановлено, що ТОВ "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА" задекларовані відносини по Договору про спільну діяльність від 31.08.2012р. з уповноваженою особою ТОВ "Краснокутський агроснаб" за травень 2013 року в загальній сумі 216 660 грн., крім того ПДВ 43332,00 грн.

Богодухівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено перевірку Договору про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31-12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб" (реєстраційний (обліковий) номер 457185438) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при декларуванні за травень 2013р. взаємовідносин з ТОВ "Українські технології коопераційних систем" (код ЄДРПОУ 36032875). За результатами перевірки складено акт від 30.08.2013р. №77/220/457185438. Перевіркою встановлено, що операції Договору про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31-12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб" по ланцюгу постачання від ТОВ "Українські технології когенераційних систем" та подальшим покупцям товару не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд погоджується з висновками акту перевірки, виходячи з такого.

Актом перевірки було встановлено відсутність певних документів у позивача.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Натомість, позивачем заперечень до акту перевірки не надавалося, відповідно не було надано і документів, визначених в акті як відсутніх.

Як вбачається з матеріалів справи надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять визначення адреси (місця) завантаження та розвантаження товару. Суд доходить висновків, що з урахуванням специфіки товару, який, як стверджує позивач ним було придбано та реалізовано, завантаження та розвантаження може здійснюватися тільки в спеціально визначених місцях.

При цьому суд виходить з того, що розвантаження значних обсягів нафтопродуктів в будь - якому місці є неможливим як об'єктивно, так і з точки зору чинного законодавства. Матеріали справи не містять жодних посилань на нафтобази чи інші місця продажу нафтопродуктів, які використовувалися позивачем.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп."б" п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, в пп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому судом, в процесі розгляду справи реальності здійснення позивачем господарських операцій не підтверджено.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук