Постанова № 56383973, 11.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2016 року № 826/10745/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бейсік Груп» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бейсік Груп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - відповідач).

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002591501 та 0002601501 від 22.05.2015р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню. При цьому позивач посилається на те, що ним було самостійно виправлено помилки шляхом направлення уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд встановив наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено перевірку ТОВ «Бейсік Груп», за результатами якої складено акт від 14.05.2015 №2491/26-58-15-01-09-38316871 про результати перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість.

Згідно з актом перевірки встановлено факти несвоєчасної сплати ТОВ «Бейсік Груп» зобов'язань з податку на додану вартість, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Порушення, встановлене перевіркою, полягало в тому, що позивачем було допущено затримку зі сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2014 року - лютий 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення :

№ 0002591501, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на дану вартість, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу У країни, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 122 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 76 036,85 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 15207,37 грн.;

№ 0002601501, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на дану вартість, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 20 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 55 044,10 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 5 504,41 грн.

Судом встановлено, що позивачем протягом 2014 - 2015 років було подано позивачу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких було самостійно визначено податкові зобов'язання, зокрема, за червень 2014 року - 33043грн., липень 2014 року - 23537грн., серпень 2014 року - 21794грн., вересень 2014 року - 13785грн., жовтень 2014 року - 16421грн., грудень 2014 року 25426грн., січень 2015 року - 2709грн., лютий 2015 року 920 грн.

Також позивачем було 28.07.2014 засобами електронного зв'язку подано уточнюючий розрахунок за червень 2014 року, у відповідності до якого було зменшено податкові зобов'язання на суму 26489грн. Збереження даного документу підтверджується квитанцією №2.

При цьому позивачем було сплачено податкові зобов'язання : за червень 2014 року - 29.07.2014р. в сумі 6554грн.; за липень 2014р. - 19.08.2014р., в сумі 23537грн.; за серпень 2014 року 16.09.2014р. в сумі 21794грн.; за вересень 2014 року - 20.10.2014р. в сумі 13785грн.; за жовтень 2014 року - 18.11.2014р. в сумі 16421грн.; за грудень 2014 року - 26.01.2015р. в сумі 25426грн.; за січень 2015 року - 01.04.2015р. в сумі 3062грн.; за лютий 2015 року - 19 березня 2015 року в сумі 920 грн.

Натомість відповідач, відповідно до акту перевірки позивача, послався на затримку з боку позивача зі сплатою вищезазначених податкових зобов'язань. Дане порушення було зафіксоване у зв'язку з тим, що в облікових даних позивача, відповідачем не було враховано даних уточнюючого розрахунку за червень 2014 року, поданого позивачем 28.07.2014р.

При цьому, згідно з позицією відповідача, викладеною в листуванні з позивачем, даний уточнюючий розрахунок не було визнано в якості податкової звітності, про що було поінформовано позивача листом від 30.07.2014р. №15102/10/26-58-15-03-14.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування. Отже, для доведення правомірності своїх дій, відповідачем мало бути надано докази направлення позивачу та отримання позивачем листа про наявності пов'язаних осіб засновника, та, відповідно, недостовірність вказаних даних.

Натомість відповідачем не було надано жодних доказів існування письмового повідомлення та його направлення позивачу.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, позивачем мали бути сплачені податкові зобов'язання за червень 2014 року до 30.07.2014р., а за січень 2015 року - до 30.03.2015р. Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, суд встановив наявність з боку відповідача порушень зі сплати податкових зобов'язань за січень 2015 року, натомість відсутність таких порушень при сплаті решти, визначених в акті перевірки, податкових зобов'язань.

Крім того, суд зазначає наступне.

Податковий орган, приймаючи таке рішення, посилався на норми ПК України, які регламентують застосування санкцій та пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Разом з тим, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідач посилався на те, що йому ще в серпні 2014 р. стало відомо про несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання. При цьому позивача не було повідомлено про наявність і розмір такого зобов'язання та застосування штрафу. Натомість податковий орган, використовуючи надані пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України права, та не повідомляючи позивача про наявний податковий борг, зараховував платежі позивача не за їх призначенням.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини суд визнає, що у ситуації, яка склалася, податковий орган з лютого серпня 2014р. по квітень 2015 р. порушував вищевказані вимоги щодо «належного урядування», унаслідок чого застосував до позивача фінансові санкції, що вбачається судом самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки суд погоджується з порушенням строку сплати податкового зобов'язання за січень 2015 року позивачем, проте, зазначене зобов'язання в сумі 2709грн. за січень 2015 року було оплачене позивачем 01.04.2015р. в сумі 3062грн., тобто з урахуванням 10% штрафу та пені.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002591501 та 0002601501 від 22.05.2015р. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві.

Судові витрати в сумі 1827грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейсік Груп» за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук