Ухвала суду № 56381145, 03.03.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/6899/15-ц

Провадження № 2-п/265/9/16

У Х В А Л А

03 березня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Щербіна А. В., при секретарі судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ПАТ «КБ «Приватбанк» про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2016 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області ухвалене заочне рішення, яким було задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, а саме: стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8001,96 грн., а також судовий збір в розмірі 487,29 грн.

11 лютого 2016 року до суду від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла заява про перегляд заочного рішення суду. В обгрунтування заяви банк зазначав, що рішення судом ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права, судом не надано належної оцінки доводам і запереченням сторін. Так, по-перше, представник ПАТ КБ «Приватбанк» не зміг направити повноважного представника до суду, оскільки останній був зайнятий у розгляді інших справ. По-друге, суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_1 вказав, що позивач позбавлена можливості користуватися грошовими коштами, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» заблокував картковий рахунок. Проте, вказаний висновок суду не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи не містять доказів згідно вимог ст.59 ЦПК України щодо існування обмежень користування рахунком та доказів блокування картки. Чек №628, з якого вбачається відмова у здійсненні операції, а саме знятті грошових коштів у розмірі 7000 гривень 30 вересня 2015 року не містить відомостей стосовно блокування рахунку. Вважав, що Позивачем не надано належних доказів блокування коштів на рахунку, чи встановлення будь-яких обмежень щодо користування рахунком, а відтак не доведено факту порушення договірних зобов'язань відповідачем. Оскільки, матеріали справи не містять будь-яких доказів про блокування рахунку Позивачки, позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. Таким чином, суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно ст.ст.307, 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення. Просив судскасувати заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19.01.2016 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в призначений час у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про місце і час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання також не зявилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі договору, подала до суду заяву про розгляд заяви банку без її участі, про задоволення заяви про перегляд заочного рішення заперечувала. Також зазначила, що станом на сьогоднішній день, ОСОБА_1 не може зняти грошові кошти з карткового рахунку. Так зокрема, при знаходженні на рахунку суми 8000,00 грн., операцію по зняттю коштів в сумі 500,00 грн., ОСОБА_1 не може здійснити, так як й зазначають, що вона просить зняти занадто велику суму. На запити банк не реагує, ніяких довідок не видає.

Відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України, вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Отже, заявник ОСОБА_1 про місце і час судового розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.231 Цивільного процесуального кодексу України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши викладені в заяві обставини та перевіривши матеріали цивільної справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2015 року уповноваженим ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 були отримані копія ухвали про відкриття провадження та призначення судового розгляду на 18.11.2015 року, а також копія позовної заяви з пакетом документів до неї /а.с.13/. Проте, в призначений час представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заява про розгляд справи за відсутності представника ПАТ КБ «Приватбанку» до початку судового засідання до суду також не надходила.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2015 року уповноваженим ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3, а 29.12.2015 року уповноваженим ПАТ КБ «Приватбанк» були отримані судові повістки про призначення судового розгляду на 21.12.2015 та 19.01.2016 року відповідно /а.с.20, 22/. Проте, в призначений час представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судові засідання знову не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за відсутності представника ПАТ КБ «Приватбанку» до початку судового засідання до суду також не надходили.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. При цьому, частина 2 цієї статті передбачає, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч.4 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, до заяви про перегляд заочного рішення суду з боку ПАТ КБ «Приватбанк» не додано жодного доказу на підтвердження обєктивної неможливості банком направити свого повноважного представника для участі у розгляді справи в суді.

Таким чином, суд робить висновок, що причини неявки в судове засідання представника ПАТ КБ «Приватбанк» є неповажними.

Крім того, зі змісту ч.1 ст.232 ЦПК України випливає, що заочне рішення підлягає скасуванню лише за наявності двох підстав одночасно, а саме:

- якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, та

- докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зазначене розуміння ч.1 ст.232 ЦПК України узгоджується з позицією Верховного Суду України висловлене ним в узагальненні «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» від 01.05.2007 року.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч.4 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про захист права споживача, які були порушені з боку ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки вона не змогла розпорядитися належним їй грошовими коштами, які розміщені на відповідному рахунку банку.

Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. А частина 8 цієї статті встановлює, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).

Таким чином, обовязок доказування щодо належного виконання умов договору з відносин, які випливають за участю споживачів, покладається законом на виконавця робіт (надання послуг), в даному випадку на ПАТ КБ «Приватбанк».

Частина 2 ст.1066 ЦК України передбачає, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з п.14.11. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк під час використання користувачем електронного платіжного засобу зобов'язаний інформувати його про випадки підвищеного ризику збитків для користувача і пов'язані із цим обов'язки сторін, що включають будь-які обґрунтовані обмеження щодо способів та місць використання. А пункт 14.17. цієї статті передбачає, що банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень скарг громадян.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 02 жовтня 2015 року звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про повернення їй грошових коштів в сумі 8000,00 грн. по карті 5168755352085886 /а.с.24/. Доказів того, що банком було надано ОСОБА_1 своєчасну та належну відповідь згідно з положеннями п.14.17 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» суду не надано.

Крім того, до заяви про перегляд заочного рішення суду з боку ПАТ КБ «Приватбанк» взагалі не додано жодного доказу на підтвердження того, що банком належним чином були виконані свої зобовязання перед ОСОБА_1, зокрема виконання розпоряджень клієнта щодо її грошових коштів.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що чек №628 про відмову у здійсненні операції, а саме знятті грошових коштів у розмірі 7000 гривень 30 вересня 2015 року не містить відомостей стосовно блокування рахунку, оскільки банком не надано належних та допустимих доказів того, що зазначена інформація повинна міститися у документі за операціями з використанням електронних платіжних засобів відповідно до п.7 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постанова Правління НБУ від 05.11.2014 року №705.

До того ж, представником ПАТ КБ «Приватбанк» не надано суду обґрунтованих пояснень по чеку №628 від 30.09.2015 року про відмову у здійсненні операції, а саме знятті грошових коштів у розмірі 7000 гривень, хоча п.4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постанова Правління НБУ від 05.11.2014 року №705 передбачає, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Крім того, суд враховує принцип юридичної визначеності, передбачений ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обовязкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків рішень, а не задля нового розгляду справи (справи «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Христов проти України»).

Таким чином, суд вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, та спростовували б висновки суду щодо неналежного виконання банком своїх зобовязань перед ОСОБА_1 та відсутності обмежень для клієнта щодо розпорядження її грошовими коштами. Отже, підстав для скасування заочного рішення суд не вбачає, а тому подану заяву необхідно залишити без задоволення, що не позбавляє відповідача оскаржити рішення в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.231, 232 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.

2. Розяснити, що заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Апеляційного суду Донецької області.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В.Щербіна