Вирок № 56381114, 11.03.2016, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/488/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2016м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

за участю:

прокурора Чекайлова А.Є.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лиман кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Слов'янську Донецької області, є громадянином України,українцем, має середньою освіту, не одружений, але перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ніде не працює, раніше був засуджений (вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2008 за ч.2 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді 3 місяців арешту; вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.01.2009 року за ч.1 ст. 121 КК України із призначенням покарання у виді 6 років позбавлення волі,звільнений від покарання умовно-достроково), зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

20.01.2016 року приблизно о 18 год.00 хв. обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння у вітальні будинку АДРЕСА_3, куди був запрошений колишньою співмешканкою ОСОБА_1, та помітив на тумбочці поруч з телевізором мобільний телефон марки «Nomi I 181». У ОСОБА_2 раптово в той же час виник умисел, спрямований на таємне викрадення зазначеного телефону, він, переслідуючи корисливу мету та скориставшись тим, що за його діями не спостерігають жодні сторонні особи, взяв собі телефон марки «Nomi I 181» вартістю 313,33 грн., з SIM- картою мобільного оператора «Vodafone» вартістю 37,50 грн., поклав його до кишені вдягнених на ньому брюк, та згодом покинув місце скоєння кримінального правопорушення. Таким діянням ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода на загальну суму 350,83 грн.

Діяння ОСОБА_2 вірно кваліфіковане за ч.1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Під час досудового розслідування 26.02.2016 року між потерпілою у кримінальному провадженні № 12016050420000143 ОСОБА_1 з одного боку та підозрюваним у кримінальному провадженні № 12016050420000143 ОСОБА_2 з другого боку укладено угоду про примирення. Згідно з цією угодою сторони дійшли згоди щодо визнання неправомірності вчиненого та беззастережного визнання ОСОБА_2 обвинувачення в обсязі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 1 ст. 185 КК України, в судовому провадженні; щодо можливості призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України у виді 100 годин громадських робіт (а.с.11-13).

У підготовчому судовому засіданні прокурор Чекайлов А.Є., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № 12016050420000143 від 16.02.2016 року (а.с. 32), просив затвердити добровільно укладену між потерпілим та підозрюваним угоду про примирення, призначити ОСОБА_2 покарання, узгоджене сторонами угоди.

У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 висловила думку щодо можливості затвердження судом добровільно укладеної між нею з одного боку та підозрюваним ОСОБА_2 з другого боку угоди про примирення, підтвердила, що вони цілком розуміє наслідки укладення та затвердження судом угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України,та позбавлення її права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю; підтвердив, що він розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 389-1 КК України; просив затвердити угоду про примирення, яку уклав добровільно.

Судом потерпілій ОСОБА_1 та обвинуваченому ОСОБА_2 роз'яснені наслідки укладення угоди про примирення.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

За змістом ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Потерпілою в кримінальному провадженні визначена ОСОБА_1(а.с. 33).

Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст якої відповідає вимогам ст. 471 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Вид та міра покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, передбачені санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, на яке обвинувачений погоджується, обрано із урахуванням загальних засад призначення покарань, визначених ст. ст. 65-67 КК України.

Суд переконався у добровільному укладенні сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді, а також у тому, що сторонам угоди зрозумілі наслідки укладання угоди, передбачені КПК України.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених ч. 7 ст. 474 КПК України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим та призначення ОСОБА_2 узгодженої міри покарання у виді громадських робіт.

Цивільний позов в кримінальному провадженні заявлено не було. Майнова шкода, спричинена ОСОБА_1, повністю відшкодована внаслідок повернення їй викраденого мобільного телефону в натурі (а.с. 73,74).

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні запобіжний захід не обирався, відповідні клопотання від сторін кримінального провадження не надходили.

Даних про документально підтверджені процесуальні витрати у кримінальному провадженні немає.

Вирішуючи питання про подальшу долю речових доказів по кримінальному провадженню - мобільного телефону марки «Nomi I 181», SIM- карти мобільного оператора «Vodafone», товарного чека від 07.01.2016 року, коробки з-під зазначеного пристрою зв'язку та посібника користувача з експлуатації телефону (а.с. 57) - суд з огляду на положення ст. 100 КПК України вважає за потрібне їх повернути власникові ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 26.02.2016 року між потерпілою ОСОБА_1 з одного боку та підозрюваним ОСОБА_2 з другого боку під час досудового розслідування кримінального провадження № 12016050420000143 від 16.02.2016 року.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання цим вироком законної сили не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12016050420000143 від 16.02.2016 року - мобільний телефон марки «Nomi I 181», SIM- карту мобільного оператора «Vodafone», товарний чек від 07.01.2016 року, коробку з-під зазначеного пристрою зв'язку та посібник користувача з експлуатації телефону - після набрання цим вироком законної сили повернути їх власнику ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -