Рішення № 56380291, 10.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

760/7785/15-ц

2-1281/16

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ районний суд м. КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бондаренка Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу з відсотками в розмірі відповідно 54 000,00 та 4 227,50 доларів США. Під час розгляду справи була подана заява про збільшення позовних вимог, але підтримана представником позивача не була.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач з урахуванням пояснень свого представника в судовому засіданні посилається на наступне.

20.11.2013 між сторонами було укладено договір вклад «Стандарт» №SAMDNWFD0070018472700, згідно якого позивач розмістив на депозитному рахунку, відкритому у відповідача свої грошові кошти в розмірі 54 000,00 доларів США на строк 6 місяців до 20.05.2014 під 7,5% річних, що підтверджується квитанцією.

Позивач стверджує, що умовами договору передбачена пролонгація строку його дії, відтак до моменту написання відповідної заяви про припинення його дії позивач вважає, що можна застосовувати ставку відсотків 7,5.

Також позивач наводить обставини того, що на заяву позивача повернути грошові кошти позивач не відреагував, більше того вступив із ним в переписку, кожного разу обіцяючи в майбутньому повернути кошти, пояснюючи, що така затримка викликана тим, що договір було укладено у філії відповідача на території АР Крим, а на час звернення до банку позивача, відповідач втратив можливість контролювати ці відділення, відтак стверджує, що за отриманням грошових коштів слід звернутися до визначеного окупованої владою півострова якогось фонду.

Вважає таку відмову від виконання своїх зобов`язань протиправною, такою, що не тільки грубо порушує вимоги цивільного законодавства, права і свободи громадян, але й наносить шкоди державі Україна, оскільки відповідач прямо рекомендує «вирішувати» свої проблеми за цим договором із невизнаною всім світом владою (а.с.2-7)

В судовому засіданні представник відповідача категорично заперечував проти задоволення позову, наводив загальновідомі обставини окупації півострова і зазначав з цього приводу неодноразово судами РФ, які діють на території АР Крим, виносилися рішення, копії яких він долучив до справи, за якими чітко встановлений порядок повернення сум банківських вкладів, які були внесені за договорами, однією із сторін яких є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ «ПРИВАТБАНК»), зазначав, що створено певний фонд, який і займається виплатою коштів, наполягав на тому, щоб саме позивач довів той факт, що невизнаною на території України владою, яка «керує» в АР Крим, не виплачено позивачу ці кошти за вищенаведеним договором, і взагалі вважав, що оскільки ПАТ «ПРИВАТБАНК» втратив активи в АР Крим, то відповідно його зобов`язання за всіма договорами, які хоча і укладалися з ПАТ «ПРИВАТБАНК», але в особі філій, які знаходилися на території АР Крим, припинені. Вимагав від представника позивача пред`явлення оригіналу договору банківського вкладу та оригіналу квитанції, яка б підтвердила, що кошти в сумі 54 000,00 доларів США було передано відповідачу за цим договором.

Стверджував, що згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Вважав, що Фонд захисту вкладників РФ міг виплатити позивачу зазначену суму вкладу, і вбачав в цьому зверненні до суду зловживання позивачем своїми правами.

Також зазначав, що Правлінням НБУ було прийнято Постанову від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і м. Севастополя», тому відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території АР Крим та м. Севастополя не мав правових підстав, на думку представника відповідача, та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АР Крим та м. Севастополя.

Окрім того, представник відповідача представив рішення Центрального банку Російської Федерації №РН-33/1 від 21.04.2014 року, яким було припинено з 21 квітня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території АР Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та створено некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників», який взяв на себе зобов`язання здійснювати компенсаційні виплати, в тому числі вкладникам філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що свідчить, на думку представника відповідача, про відсутність обов`язку банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідати за договором банківського вкладу, укладеним на території АР Крим (а.с.110)

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку саму суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому в договорі.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК Україні та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»)

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи н користь вкладника грошової суми (вкладу)

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми договору банківського вкладу та наслідки недодержання його письмової форми. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з п.1.4 Положення про залучення банком вкладів (депозитів) юридичних та фізичних осіб таке залучення підтверджується: договором банківського рахунку, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами в сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п.1.8 Інструкції), договір банківського рахунку укладається в письмовій формі, один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (п.1.9 Інструкції), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадною книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами в сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту, в договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п.1.10 Інструкції)

П.10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком та фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу, після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п.2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу ІV «Касові операції банків, філій, відділень з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою Правління НБУ 01.06.2011 №174 (далі - інструкція №174) філія, відділення зобов`язані видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордеру) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (в разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення) , який прийняв готівку, відбиток печатки (штамп) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами в сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційни час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, яки прийняв готівку та відбиток печатки (штамп) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

В судовому засіданні представником позивача було пред`явлено суду оригінал договору та оригінал відповідної квитанції, копії яких є в матеріалах справи, а саме

- Договір №SAMDNWFD 0070018472700 вклад «Стандарт» від 20.11.2013 (далі - Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання передати відповідачу - ПАТ «ПРИВАТБАНК» в особі голови правління Дубілета О.В. грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в сумі 54 000,00 доларів США строком на 366 днів до 20.05.2014 включно під 7,5 відсотків річних. Крім того, умовами Договору передбачено, що в разі якщо по закінченні строку вкладу позивач не заявить відповідачу про намір забрати свої грошові кошти, вклад автоматично пролонгується ще на такий самий строк. Строк вкладу може бути продовжено неодноразово без явки позивача до відповідача. Якщо відповідач заперечує проти продовження строку дії Договору, то також повинен попередити про це позивача письмово (а.с.8)

Як було досліджено в судовому засіданні оригінал даного Договору містить оригінальні підписи позивача та представника банку, також печатку ПАТ «ПРИВАТБАНК»,

- квитанція про внесення на рахунок НОМЕР_1 суми 54 000,00 доларів США ОСОБА_3, зміст операції - «відкриття депозиту» №SAMDNWFD 0070018472700. Квитанція містить підпис відповідального працівника та печатку банку. При цьому номер рахунку НОМЕР_1 цілком співпадає з таким саме номером, зазначеному у Договорі (а.с.9)

Суд наголошує на тому, що обидва оригінала вищезазначених документів були досліджені в судовому засіданні, таким чином, суд приходить до висновку, що підстави позову доведені позивачем, дотримана як письмова форма відповідного договору так і підтвердження виконання умов останнього з боку позивача.

Такий висновок суду цілком і повністю базується на постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 року у справі №6-118цс14.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем не доведено знаходження спірних коштів на рахунка позивача, то суд їх сприймає критично, оскільки в даному випадку обов`язок спростування цієї позиції покладений не на позивача, а на відповідача. Більше того, наявні в матеріалах справи заяви на адресу ПАТ «ПРИВАТБАНК» з вимогою повернути кошти за Договором, а головне відповіді самого ПАТ «ПРИВАТБАНК» позивачу на ці заяви свідчать про те, що сам відповідач знаходження цих грошових коштів за Договором на своїх рахунках ще в серпні 2014 року не заперечував (а.с.16), доказів же того, що грошові кошти були отримані позивачем суду відповідачем не представлено.

Цивільним законодавством не передбачена можливість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Відповідно до положень ст. ст. 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Так, згідно ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення суми вкладу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зважаючи на те, що сума договору визначена в іноземній валюті, то сума, яка підлягає стягнення з відповідача також суд вважає правильно визначена позивачем в доларах США.

Щодо стягнення суми відсотків.

Згідно ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами Договір між сторонами розірвано не було, відтак враховуючи умови останнього, досліджені судом вище, він продовжив свою дію на тих же умовах, тобто під 7,5 відсотків річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав первісну редакцію позовної заяви, в якій за такий період взято 21 березня 2014 року по 07 квітня 2015 року - 4 227,50 доларів США. Зважаючи на те, що зазначений розрахунок представником відповідача не спростований, суд приходить до висновку про те, що ці вимоги також слід задовольнити (54000*7,5%/365*381)

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Доводи представника відповідача про те, що саме позивач зобов`язаний довести, що він не отримав зазначені кошти на території АР Крим від влади РФ через відповідні фонди, створені на підставі рішень судів, дія яких не визнається державою Україна, суд вважає неспроможними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства. Також під час винесення рішення по цій справі суд вважає такими, що не підлягають врахуванню твердження представника відповідача про те, що майно ПАТ «ПРИВАТБАНК» націоналізовано владою окупованого півострова, а відтак ПАТ «ПРИВАТБАНК» має бути звільнено від виконання своїх зобов`язань перед вкладниками, як і рекомендації позивачу поїхати на тимчасово окуповану території в АР Крим і «вирішити там свої проблеми».

Посилання представника відповідача, що у зв'язку з прийняттям Постанови від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» відокремлений підрозділ ПАТ «ПРИВАТБАНК» на території АРК та м. Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРК та м. Севастополя, а також, що у зв'язку зі створенням на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя некомерційної організації «Фонд захисту вкладників», який взяв на себе зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати, у тому числі вкладникам філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що свідчить про відсутність обов'язку банку відповідати за договором банківського вкладу, укладеним на території АР Крим, суд вважає необґрунтованими, оскільки договори банківських вкладів укладалися між позивачем та ПАТ «ПРИВАТБАНК» як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Кримське регіональне управління ПАТ «ПРИВАТБАНК» відповідно до ст. 95 ЦК України є філією, що розташована поза місцезнаходженням юридичної особи і не є юридичною особою, а відтак не може нести самостійну відповідальність перед клієнтом.

Так, п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ «ПРИВАТБАНК», зобов'язані були припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження прийняття рішень, які б вказували на відсутність обов'язків щодо виконання договірних відносин по вкладниках зазначеної вище філії після окупації території Криму.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивач не звертався до філії і не отримував будь-яких відшкодувань на даний період. Навпаки наявні в справі відповіді банку свідчать про те, що останній їх взагалі залишав без уваги (а.с.11-18)

На спростування цього представник банку не надав жодного доказу, який би свідчив про отримання позивачем коштів за банківськими вкладами. Не надав жодних доказів на спростування розміру нарахованих сум і не порушував це питання ані в своїх письмових запереченнях, ані в усних поясненнях.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, саме сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України)

Таким чином, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ті обставини, які викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи належними і допустимим доказами, які не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст.88 ЦПК України враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, в порядку розподілу судових витрат, з відповідача належить стягнути в дохід держави і судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 3654 грн. та на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги №02/06/14 від 13 червня 2014 року, ордеру серії АК00025765 та квитанції і прибутково-касового ордеру (а.с.104-107)

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.95-96, 525-526, 1058, 1060-1061 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 80, 208, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів за договором банківського вкладу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_3 заборгованість за Договором №SAMDNWFD0070018472700 вклад «Стандарт» від 20.11.2013 станом на 07.04.2015 в розмірі суми вкладу 54 000 (п`ятдесят чотири тисячі) доларів США 00 центів та 4 227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) доларів США 5 центів відсотків.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь держави судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - В.С. Кицюк