Постанова № 56379800, 01.03.2016, Оболонський районний суд міста Києва

01.03.2016 Справа № 756/1517/16-а

Унікальний №756/1517/16-а

Провадження № 2-а/756/95/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маринченко М.М.,

при секретарі Приголовкіну В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №812130 від 21 січня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

У постанові зазначено, що позивач, керуючи автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_1, 21 січня 2016 року близько 12 год. 55 хв. в м. Києві по вул. Антоновича, 122, здійснив стоянку в другій смузі руху, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 15.10 «д» Правил дорожнього руху.

Позивач вказує, що він, увімкнувши аварійну сигналізацію та максимально прийнявши вправо, здійснив вимушену зупинку транспортного засобу у крайній правій смузі руху у зв'язку з необхідністю прийняти ліки, після чого мав намір продовжити рух. Через хвилину, перегородивши смугу руху, перед ним зупинився автомобіль поліції, з нього вийшов поліцейський та повідомив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення. Не приймаючи до уваги пояснення позивача, поліцейський склав постанову. При ознайомленні з постановою позивач зазначив, що вона не відповідає дійсним обставинам і написав додаткові пояснення на окремому аркуші.

Позивач вказує, що загальний час від його зупинки до моменту продовження ним руху склав майже 20 хвилин, що за умови створення перешкоди для руху інших транспортних засобів при інтенсивності руху по вул. Антоновича в денний час доби створило б великий затор, проте рух транспорту весь час здійснювався у нормальному режимі без перешкод.

У зв'язку з викладеним позивач зазначає, що його вимушена зупинка не перешкоджала руху інших транспортних засобів та не створила перешкод для руху пішоходів, тому позивач просить оскаржувану постанову скасувати, оскільки вона не відповідає дійсним обставинам справи.

В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Управління патрульної служби МВС України у м. Києві в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

21 січня 2016 року інспектором патрульної служби роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної служби МВС України у м. Києві лейтенантом поліції Калабердою А.А. складено постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 №812130, в якій зазначено, що ОСОБА_1 21 січня 2016 року близько 12 год. 55 хв. в м. Києві по вул. Антоновича, 122, керуючи автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_1, здійснив стоянку в другій смузі руху, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 15.10 «д» Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.

Вказаною постановою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. в дохід держави.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що її підписано позивачем з зауваженнями, які викладено на окремому аркуші.

В письмових поясненнях від 21 січня 2016 року, наданих інспектору патрульної служби щодо постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 №812130 від 21 січня 2016 року позивач вказав, що він не визнає свою вину у вчиненні вказаного правопорушення, оскільки він здійснив вимушену зупинку на вул. Антоновича, викликану необхідністю прийняти ліки, а не стоянку; не заважав руху транспортних засобів; знаходився в автомобілі з увімкненим двигуном та увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Він пояснив інспектору, що він уже їде, проте інспектор сказав, що він має скласти постанову.

Згідно п.1.10 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до п. 15.10 «д» ПДР України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Згідно п. 15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Згідно п. 15.2 ПДР України за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Відповідно до п.15.14 ПДР України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами п.п.9.9-9.11 цих Правил.

Відповідно до п.9.9 «а» ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено у ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи, зокрема, з фотографій, наданих позивачем, вбачається, що він зупинив свій автомобіль якомога правіше до краю проїзної частини, і його автомобіль не перешкоджав іншим учасникам, які здійснювали рух по вул. Антоновича.

Доказів порушення позивачем п.15.10 «д» ПДР України, тобто неможливості руху інших транспортних засобів внаслідок зупинки автомобіля позивача, відповідачем не надано.

Крім того, з письмових пояснень позивача до постанови в справі про адміністративне правопорушення та з позову вбачається, що позивач здійснив вимушену зупинку транспортного засобу, а не стоянку, патрульний автомобіль поліції зупинився перед автомобілем позивача через короткий проміжок часу - приблизно через одну хвилини після зупинки позивачем свого автомобіля, а доказів того, що транспортний засіб позивача здійснив стоянку, тобто припинив рух транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення позивачем п. 15.10 «д» ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, не підтверджено належними доказами.

Відповідачем по справі не направлено до суду будь-яких заперечень проти позову, пояснень та не надано будь-яких доказів правомірності свого рішення.

За таких обставин оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної служби МВС України у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158, 159, 161, 163, 167 КАС України, ст.ст.122 ч.3, 251, 289 КУпАП, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора патрульної служби роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної служби МВС України у м. Києві Калаберди Аліни Анатоліївни від 21 січня 2016 року серії ПС2 №812130 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко