Ухвала суду № 56379017, 16.02.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5004/15-ц

Номер провадження 4-с/570/1/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовський О.О.

при секретарі: Птюшинська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції з виконання судового наказу, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що Рівненським районним судом Рівненської області 23 вересня 2009 року по справі № 2-н-287/09 за заявою ОСОБА_1В до ЗАТ „Свинокомплекс „Зоря" про стягнення суми заборгованості із заробітної плати в сумі 113900 грн. прийнято рішення про видачу судового наказу. 26 жовтня 2009 року державним виконавцем на виконання судового наказу відкрито виконавче провадження ВП 15472935. Станом на сьогоднішній день рішення суду не виконане. Однією з основних засад судочинства, що передбачено п. 9 ч.2 ст.129 Конституції України є обов'язковість рішень суду. Метою судочинства є захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Внаслідок невиконання рішення суду не досягається кінцева мета судочинства - не відновлюються порушені права особи, що звернулася за відповідним захистом. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, (ст. 1 Закон у України "Про державну виконавчу службу"). Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, (ст. 30 Закону України "Про державну виконавчу службу"). 22.06.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_2 на підставі п.3 ч. 1 ст.47 та ст.50 Закону України „Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Підставою слугувало те, що 28.05.2015 р. державним виконавцем скеровано лист на адресу стягувачів з пропозицією залишити непродане майно в рахунок погашення заборгованості, проте до відділу не надходили клопотання стягувачів про бажання залишити непродане майно за собою. При винесені постанови 22.06.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП 15472935 державним виконавцем завершено виконавче провадження. Заявник вважає, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 51 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що відновити виконавче провадження можливо, у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною. Стаття 12 Закону України „Про виконавче провадження" надає право стягувачу оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом . Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.06.2015 року ВП 15472935 направлена заявнику згідно супровідного листа 22.06.2015 року за № 5402. Проте, вказане суперечить дійсності, оскільки за результатами пошуку відстеження пересилання поштових відправлень (отримано з реєстру сервісу Укрпошти) постанову про повернення виконавчого провадження від 22.06.2015 року ВП 15472935 направлено 11 грудня 2015 року. Отже, здійснено направлення кореспонденції майже через шість місяців з дня винесення постанови про повернення. Стаття 31 Закону України „Про виконавче провадження" встановлює правила надсилання документів виконавчого провадження. Так, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Статтею 47 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Отже, законом чітко встановлено термін направлення постанови трьохденний, та надсилається державним виконавцем. Таким чином державним виконавцем Довгополюк В.В. порушено строки направлення виконавчого документа стягувачу, та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.06.2015 року ВП 15472935. Стаття 47 Закону України „Про виконавче провадження" надає право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею. (ч.5). Так як державним виконавцем 22 червня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП 15472935, то день повернення виконавчого документа є 22 червня 2015 року. Фактично державним виконавцем позбавлено заявника права повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання майже шість місяців (з 22.06.2015 року по день отримання 22.12.2015 року). Протягом періоду з 22.06.2015 року по 22.12.2015 року державний виконавець не виконував рішення суду, не вживав заходів примусового характеру, не проводив виконавчі дії, не виконував завдання державної виконавчої служби та свої безпосередні функціональні обов'язки, наявна пряма бездіяльність державного виконавця. Разом з цим, статтею 47 Закону України „Про виконавче провадження" наголошено, що про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення. Підставою до повернення виконавчого документа є, як зазначено у постанові про повернення: 28.05.2015 р. Державним виконавцем скеровано лист на адресу стягувачів з пропозицією залишити непродане майно в рахунок погашення заборгованості, проте до відділу не надходили клопотання стягувачів про бажання залишити непродане майно за собою (п.3 ч.1 ст.47 Закону). Однак в контексті п.3 ч. 1 ст.47 Закону - стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. Тобто стягувач має подати відмову у залишенні за собою майно боржника у відповідності до вимог статті 12 Закону (усно чи письмово). Заявником до державного виконавця не подавалося жодного документа, не заявлялося ні письмово, ні усно щодо відмови у залишенні за собою майна боржника, що було не реалізоване під час виконання рішення. Відповідно державний виконавець не розглядав таку заяву чи клопотання. Більше того, заявник має сумніви щодо направлення державним виконавцем листа на адресу стягувачів з пропозицією залишити непродане майно в рахунок погашення заборгованості. Отже, застосування державним виконавцем п.3 ч. 1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" є неправомірним. Стаття 11 Закону України „Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання: заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Державним виконавцем заявнику в жодному разі не були роз'яснено права і обов'язки ні при відкритті виконавчого провадження, ні в процесі здійснення виконавчого провадження, ні при його завершенні. Пунктом 2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення. Підсумовуючи вищевикладене наявний факт зловживання державним виконавцем процесуальними правами та невиконання обов'язків, передбачених статтями Закону про виконавче провадження, під час здійснення виконавчого провадження. Зважаючи на це заявник просить постановити рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_2 з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.06.2015 року ВП 15472935; та визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_2 з виконання судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 вересня 2009 року по справі № 2-н-287/09; визнати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.06.2015 року ВП 15472935 незаконною.

Заявник в судове засідання не зявився.

Представник заявника подав заяву, згідно до якої просить справу розглядати без його участі. Скаргу підтримує.

Представник відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції подала заяву, згідно до якої скаргу не визнає та просить справу розглядати без її участі. Подала до суду заперечення на скаргу. Правове обґрунтування своїх заперечень викладені письмово. Просить відмовити в задоволенні скарги зважаючи на те, що державний виконавець вжив всі можливі заходи для виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення.

Оскільки представник заявника подав до суду скаргу в редакції від 05.02.2016 року на виконання пропозиції головуючого привести скаргу в редакції від 30.12.2015 року у відповідність до норм ЦПК України, то розгляд скарги відбувається в її редакції від 05 лютого 2016 року.

Як встановлено в судовому засіданні, у відділі державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції на виконанні перебувало зведене виконавче провадження № 29302805 від 07.02.2010 р. щодо стягнення заборгованості з ЗАТ «Свинокомплекс «Зоря» на користь держави, фізичних та юридичних осіб, яке об'єднувало 21 виконавчий документ на загальну суму заборгованості 213 790 грн. 85 коп.

До складу зведеного виконавчого провадження входив судовий наказ № 2-н-287, що був виданий 23.09.2009 року за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ЗАТ «Свинокомплекс «Зоря» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 113 900 грн.

Виконавчий документ надійшов до виконання 22.10.2009 року.

26.10.2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 15472935) відповідно до вимог ст. ст.3, 18, 24 (редакція на час вчинення відповідних дій) Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до вимог до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» 17.10.2011 р. державним виконавцем приєднано виконавче провадження ВП № 15472935 до зведеного.

В ході виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 23.09.2009 року було описане та арештоване майно боржника в кількості 41 позиція, а також накладено арешт на майно боржника, про що свідчать відповідні обтяження, датовані 23.12.2009 р. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В період з 2010 р. по 2015 р. описане та арештоване майно боржника, неодноразово, після проведеної оцінки передавалось на реалізацію. У відповідності до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна.

26.05.2010 р. стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу було передано нереалізоване на аукціоні майно, а саме: трактор колісний ЮМЗ - 6 (1993 р. в.) на суму 26177 грн. За час перебування на виконанні виконавчого документа заявнику перераховано в рахунок погашення заборгованості 58 040 грн. 57 коп., а всього стягнуто в ході проведення виконавчих дій 84 217 грн. 43 коп. Залишок боргу станом на 22.06.2015 р. (на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) становить 29682 грн. 22 коп.

28.05.2015 р. відповідно до вимог п. 6, 7 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 та іншим стягувачам за зведеним виконавчим провадженням було запропоновано залишити нереалізоване з електронних торгів майно в кількості 6 одиниць. Однак стягувач у пятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.

За таких обставин та у звязку з відсутністю в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу.

22.06.2015 р. державним виконавцем Довгополюк В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до п.3 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Строк отримання заявником виконавчого документа та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ніяким чином не впливає на законність прийнятого державним виконавцем рішення. Недостатня мотивація щодо прийнятого рішення, яка була наведена державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві за умови, що у державного виконавця були правові підстави для такого повернення, не може слугувати підставою для скасування такої постанови. Адже прийняте по суті правильне рішення не може бути скасоване тільки з формальних підстав.

Отже, державним виконавцем вживались заходи, що були спрямовані на виконання судового наказу, і передбачені вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Станом на 16.02.2016 р. зазначений виконавчий документ стягувачем повторно не предявлявся.

Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення скарги, то судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника. Такі витрати складають суму 275, 60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 383-388, 389 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні скарги скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції з виконання судового наказу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, сума 275 грн. 60 коп. судові витати (судовий збір).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Красовський О.О.