Рішення № 56378692, 10.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1046/15-ц Номер провадження 22-ц/786/988/16Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

при секретарі Зеленській О.І.

за участю - позивача ОСОБА_2

представника відповідача Нагорного А.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та повернення грошових коштів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ТОВ «Авто Просто», мотивуючи тим, що 10 вересня 2013 року між ним та відповідачем був укладений Договір №708931 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання Автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто так». Договір укладався шляхом його підписання сторонами договору та підписання додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого придбавався автомобіль марки ZAZ, модель Forza, вартість автомобіля на час укладання договору становить 88800,00 грн.

Зазначає, що, після укладення договору він почав беззаперечно виконувати його умови, однак відповідач, користуючись його юридичною необізнаністю, уклав з ним договір, який, на його думку, суперечить вимогам законодавства.У зв'язку з тим, що договір укладений без мети його виконання та не несе за собою, як він вважає, реальних наслідків, він 06.01.2015 року направив відповідачу заяву про розірвання договору та заяву з вимогою повернення сплачених ним коштів і 20 січня 2015 року відповідач повідомив, що договір розірвано, але внесені ним кошти не були повернуті.

З урахуванням викладеного прохав визнати недійсними пункти 12.1.1, 12.1.2 Договору №708931 від 10.09.2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», укладеного між сторонами; стягнути із ТОВ «АВТО ПРОСТО» сплачені ним платежі на виконання договору в сумі 49571,57 грн. та 91464,00 грн. неустойки в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожен день затримки повернення грошей, які ТОВ «АвтоПросто» мало повернути ОСОБА_2 після розірвання договору.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 12.1.1 Договору №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», укладеного між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2, який у договорі викладений таким чином: сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці здійснення повернення зазначених внесків, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі двох періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення.

Визнано недійсним пункт 12.1.2 Договору №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», укладеного між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2, який у договорі викладений таким чином: максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п.12.1.1 не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «Авто Просто» заяви про дострокове розірвання договору.

Стягнуто із ТОВ «АВТО ПРОСТО» (03045 м. Київ, Столичне шосе, 90; 01601 м. Київ, вул. Воровського,24, корпус 1; Р/р 26001014667000 в Філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300379 код ЗКПО 35509011) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_1, сплачені ним за договором №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі» платежі в сумі 49571,57 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну грн. 57 коп.) грн.

Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» (03045 м. Київ, Столичне шосе, 90; 01601 м. Київ, вул. Воровського,24, корпус 1; Р/р 26001014667000 в Філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300379 код ЗКПО 35509011) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_1 - 91464,00 грн. ( дев'яносто одну тисячу чотириста шістдесят чотири грн. 00 коп.) неустойки в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей, які ТОВ «АВТО ПРОСТО» повинне повернути ОСОБА_2 після розірвання договору №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі».

Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» (03045 м. Київ, Столичне шосе, 90; 01601 м. Київ, вул. Воровського,24, корпус 1; р/р 26001014667000 в Філії "КІБ" ПАТ Креді Агріколь Банк", МФО 300379 код ЗКПО 35509011) на користь держави судовий збір в сумі 1410,36 грн. (одна тисяча чотириста десять грн. 36 коп.).

З цим рішенням не погодився відповідач, представник якого, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Авто просто» про захист прав споживача та повернення грошових коштів відмовити повністю та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначають, що висновки суду про невідповідність умов договору вимогам ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими та дана стаття не підлягала застосуванню до правовідносин, що мали місце між сторонами у даному випадку. Вказують, що умови договору є законними та справедливими, а повернення коштів через два роки відбувається відповідно до актуальної ціни та відображає інфляційні витрати.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 23.09.2015 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року скасовано, в частині визнання недійсним п. 12.1.1 Договору №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі», укладеного між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 та в частині стягнення з ТОВ «Авто Просто» неустойки в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожен день затримки повернення грошей в сумі 91464,00 гривень.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто» про визнання недійсним п. 12.1.1 Договору № 708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі», укладеного між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 та вимог про стягнення неустойки.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 січня 2016 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2015 року в частині позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, а саме, визнання недійсними п. 12.1.2 договору «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі» та повернення грошових коштів в сумі 49571,57 грн. скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав та прохав її задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, а рішення районного суду прохав залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2013 між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2 був укладений договір за №708931 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі». Предметом цього договору є надання Учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто так» (а.с.4-9).

Установлено, що договір був укладений шляхом його підписання сторонами та підписання додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, та відповідно до якого придбавався автомобіль марки ZAZ, модель Forza, вартість якого на час укладання договору становить 88800,00 грн. (а.с.10)

Умовами ст.4 Договору було визначено, що періодичні платежі об'єднуються Фінансовою установою для придбання Автомобілів для Учасників у Постачальника та для виконання зобов'язань з повернення періодичних платежів за достроково розірваними Договорами. Використання періодичних платежів для інших цілей, ніж зазначені вище, забороняється (а.с.6).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 виконував умови договору, а саме вчасно вносив періодичні платежі, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.12-16).

Згідно п.12.2.1 договору Учасник, який бажає достроково розірвати договір, має повідомити ТОВ «АВТО ПРОСТО» в письмовому вигляді ( а.с.8).

Позивачем 06 січня 2015 року було надіслано письмові заяви про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів, які, згідно поштового повідомлення, отримані ТОВ «АВТО ПРОСТО» 14 січня 2015 року (а.с.17,18,19).

Листом від 16 січня 2015 року Товариство повідомило ОСОБА_2, що договір розірвано згідно ст.3 Розділу І , п.12.1 ст.12 Розділу ІІ Договору, але поверненню підлягають Періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень п.12.1 ст.12 Розділу ІІ Договору, а саме максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1. не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяви про дострокове розірвання Договору (а.с.20).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки спірні пункти договору порушують принцип добросовісності, а саме неповернення сплачених винагороди та двох платежів; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов»язків сторін, за якими ТОВ «АВТО ПРОСТО» користується коштами споживача, а сам споживач взагалі не має ніяких прав; умови договору завдають шкоди позивачеві, ОСОБА_2 втратив значну суму коштів, погіршив свій матеріальний стан, потерпає від знецінення коштів і не має права їх повернути, тому його позов слід задовольнити у повному обсязі, визнавши спірні пункти договору недійсними та стягнути платежі в сумі 49571,57 грн. та 91464,00 грн. неустойки.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на свої вимоги або заперечення.

Відповідно до чч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. N9, судам, відповідно до статті 215 ЦК (435-15), необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п.7 ч.3 ст.19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Аналіз п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України, оскільки пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України від 02.06.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 09.01.2012 року) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Предметом Договору сторін, укладеного в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст.2 Договору ТОВ "АВТО ПРОСТО" гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Договором.

Споживач, який виконав усі умови, має повне право вимагати від ТОВ "АВТО ПРОСТО" виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Тому, за системою придбання автомобілів у групах "АвтоТак" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.

З матеріалів справи убачається, що підписання сторонами договору та додатків від 10 вересня 2013 року, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто» є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами його умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї.

Згідно п.12.1.5 угоди учаснику надається 14 днів для того, щоб він детально міг ознайомитися з угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі «Авто Так». При цьому, у разі розірвання угоди протягом 14 днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок ТОВ «Авто Просто». Для цього необхідно письмово повідомитиТОВ «Авто Просто» про розірвання угоди.

Оскільки ОСОБА_2 із такою заявою в чотирнадцятиденний термін до ТОВ «Авто Просто» не звертався, це свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами угоди.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 06.01.2015 року було надіслано письмові заяви про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів, які згідно поштового повідомлення отримані відповідачем 14 січня 2015 року (а.с.17, 18,19).

У відповідності до ст.907 ЦК України, порядок і розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін. Статтею 12 Договору чітко визначено порядок і наслідки його розірвання.

Листом від 16.01.2015 року ТОВ «Авто Просто» повідомило ОСОБА_2, що договір розірвано згідно ст.3 Розділу I, п. 12.1 ст. 12 РозділуII договору, але поверненню підлягають періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень п.12.1 ст.12 Розділу II договору, а саме максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п.12.1.1 не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «Авто Просто» заяви про дострокове розірвання договору (а.с.20).

З урахуванням вищевикладеного та висновків суду касаційної інстанції, які є обов'язковими, укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), а тому умови даного правочину не можна вважати несправедливими та такими, що здійснюються із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Тому, оскільки, сторони підписали договір, що є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння його умов та згоди сторін з усіма визначеннями, угоди й додатків до неї, та відмови від його укладення від ОСОБА_2 не надходило, то підстави для визнання пункту 12.1.2 Договору №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі» недійсним та стягнення із ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 сплачених ним за договором №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі» платежів у сумі 49571,57 грн. відсутні.

Як зазначено вище, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року у частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 12.1.1 Договору №708931 від 10.09.2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», укладеного між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2 та стягнення з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2, 91464,00 грн. неустойки скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 23.09.2015 року з ухваленням у цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено та яке набрало законної сили.

Також, у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи, при подачі апеляційної скарги ТОВ «Авто Просто» було сплачено 705,18 грн. (а.с.95), за подання касаційної скарги сплачено 2538,64 грн. (а.с.163), судового збору.

З урахуванням вищевикладеного, з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» необхідно стягнути 3243,82 грн. судового збору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року в частині визнання недійсним пункту 12.1.2 Договору №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2, в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 сплачених за Договором №708931 від 10 вересня 2013 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі» платежів в сумі 49571,57 грн. та в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь держави судового збору в сумі 1410,36 грн., - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» 3243,82 (три тисячі двісті сорок три гривні 82 коп.) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун