Рішення № 56376793, 10.03.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2103/15-ц

Провадження № 2/362/537/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

10 березня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

при секретарях Сілецькій М.О., Сороці А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1547рvі-06-05 від 09 червня 2005 року, додаткову угоду №1 від 19 червня 2007 року та додаткову угоду №2 від 17 червня 2013 року, відповідно до умов яких відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 230 000,00 доларів США з розрахунку 11 % річних. Окрім того в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором №1547рvі-06-05 від 09 червня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 19 червня 2007 року.

На думку позивача, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, в звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 6 129 786,88 гривень, а тому позивач змушений звернутися до суду.

Зочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2015 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року вищезазначене заочне рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2015 року скасовано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі у відповідності до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи і розгляд справи буде проведено за його відсутності.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

У звязку з зазначеним, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1547рvі-06-05 від 09 червня 2005 року, додаткову угоду №1 від 19 червня 2007 року та додаткову угоду №2 від 17 червня 2013 року, відповідно до умов яких відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 230 000,00 доларів США з розрахунку 11 % річних.

19 червня 2007 року в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором №1547рvі-06-05 від 09 червня 2005 року між "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1106, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,0998 га, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Боярська, 12, цільове призначення для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3221455300:01:036:005.

В п. 17 Іпотечного договору від 19 червня 2007 року зазначено, що цей договір укладено за згодою чоловіка іпотекодавця ОСОБА_2

17 грудня 2014 року ОСОБА_1 надсилалася досудова вимога щодо сплати простроченої заборгованості.

Відповідно до висновку про вартість майна від 18.04.2007 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності «АВІРС» ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,0998 га, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Боярська, 12, цільове призначення для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3221455300:01:036:005 складає 294 567,00 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 17 грудня 2014 року за кредитним договором №1547рvі-06-05 від 09 червня 2005 року наявна заборгованість по кредиту в розмірі 6 129 786,88 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом 3 171 293,34 гривень (200 983,17 доларів США), заборгованість за відсотками 1 697 475,44 гривень (107 578,82 доларів США), заборгованість по комісії - 109 273,18 гривень, пеня - 1 151 744,92 гривень.

У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. ст. 546, 549, 551 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Зкону.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені ним вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та ст.ст. 589, 590 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з ч.1 ст. 591 ЦК України та ст. 39 Закону України "Про іпотеку" задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що є предметом іпотеки, в судовому порядку може здійснюватися виключно шляхом реалізації предмета іпотеки через продаж з публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", де зазначено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

З урахуванням положень ч.3 ст. 33, ст. 36, ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно , яке є предметом іпотеки , є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі , яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що згідно виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що згідно виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

З урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотеко держателем права власності на нього за рішення суд, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотеко держатель на підставі ч.3 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи, що позивач, виконавши умови договору, надав відповідачу кредит, в розмірі передбаченому кредитним договором, тим самим позивач виконав взяті на себе зобовязання, однак ОСОБА_1 отримавши кошти, в порушення договору укладеного з позивачем виконувала його не належним чином, у звязку з чим виникла заборгованість, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача за рахунок майна ОСОБА_1 що є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем.

Позовні вимоги в частині відшкодування судових витрат підлягають до задоволення, оскільки, згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 612, 623, 1054 ЦК України, п. 9, п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що згідно виникають із кредитних правовідносин», ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1547рvі-06-05 від 09 червня 2005 року в розмірі 6 129 786,88 гривень, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0998 га, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Боярська, 12, цільове призначення для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3221455300:01:036:005, що належить ОСОБА_1, ринкова вартість якої становить 294 567,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Ковбель