Ухвала суду № 56375028, 12.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 березня 2016 року № 810/843/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши в м. Києві матеріали адміністративного позову за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парком Транс" до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парком Транс" до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області, в якому позивач просить: скасувати податкове повідомлення рішення від 25.09.2015 № 0001442201/3388; скасувати податкове повідомлення рішення від 25.09.2015 № 0001452201/3389.

Стаття 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суддя, вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України № 3674-VI).

Як встановлено ч. 1 ст. 3 Закону України № 3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить суд скасувати:

- податкове повідомлення рішення від 25.09.2015 № 0001442201/3388, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 391 726 386, 25 грн. (за основним платежем - 313 380 429, 00 грн., за штрафними санкціями - 78 345 957,25 грн.);

- податкове повідомлення рішення від 25.09.2015 № 0001452201/3389, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 860 875 660, 25 грн. (за основним платежем - 688 700 493,00 грн., за штрафними санкціями - 172 175 123,25 грн.).

Отже, загальна сума ціни позову складає 1 252 602 046, 50 грн.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України № 3674-VI встановлено, що за подання адміністративного позову майнового характеру юридична особа сплачує 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з урахуванням розміру позовних вимог заявлених позивачем, розмір судового збору у даній справі становить 18 789 030,70 грн.

Однак, до адміністративного позову не надано доказів сплати судового збору у розмірі та порядку визначеному Законом України № 3674-VI, натомість позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Пленум Вищого адміністративного суду України Постанові від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підтверджене належними доказами, які б надавали уявлення про рівень майнового стану сторони або свідчили про неможливість сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову, з огляду на те, що ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» надано довідки з ПАТ «АБ «Укргазбанк», ПАТ «Глобус» та ПАТ «ПУМБ» про арешт коштів на рахунку відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року по справі №757/3861/16-к відповідно до статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», однак не надано доказів наявності/відсутності рахунків в інших установах банку, доказів, які б підтверджували рівень доходу позивача, заборгованість перед іншими особами, заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження тощо.

Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 в останньому вказано, що «…Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_1 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N2 R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України...».

Стосовно посилання позивача на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема на рішенні від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі, слід зазначити, що у останньому Судом зазначено «"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, там само; та "Ейрі проти Ірландії", рішення від 9 жовтня 1979 року, серія А, N 32, с. 14 - 15, п. 26).»; «Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства")»; «Суд визнав, що вимога сплатити збори цивільним судам у зв'язку з порушенням справ, вирішити які просять позивачі, не може вважатися обмеженням права на звернення до суду, тобто такою, що сама по собі несумісна з ґарантіями пункту 1 статті 6. Суд наголосив на тому, що це положення не дає підстав для висновку про беззастережність права на отримання безоплатної правової допомоги від держави у вирішенні цивільної справи, ані права на безоплатність провадження у цивільній справі.».

Таким чином, необхідність сплати судового збору не є обмеженням доступу до суду, а встановлення помірного судового збору, на що посилається позивач у своєму клопотанні, є компетенцією органу законодавчої влади, суд лише в межах вимог чинного законодавства має право відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк враховуючи майновий стан сторони за наявності належних та допустимих доказів на обґрунтування таких тверджень.

Окрім того, суд зазначає, що виходячи зі змісту ч. 2 ст. 88 КАС України, позивачем не надано доказів можливості в подальшому оплатити судовий збір.

За таких обставин суд вважає, що наведені у клопотанні підстави та відсутність доказів на їх підтвердження є недостатніми для його задоволення.

Також суд звертає увагу позивача, що копії документів, доданих до позовної заяви завірено шляхом проставлення факсиміле від імені директора ОСОБА_2 Згідно п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту. Однак, як вбачається з адміністративного позову, документи, додані по адміністративної справи, не завірені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 6 Розділу 1 КАС України. Додатка до позовної заяви мають бути надані завірені особистим підписом директора ОСОБА_2

Крім того, позивачем до матеріалів адміністративного позову не додано обґрунтувань, щодо використання факсимільного підпису директора ТОВ "Парком Транс".

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106 КАС України.

Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 108 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 106, 108, 160, 165 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Парком Транс" - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви в порядку та у спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, з урахуванням поштового перебігу, до 05 квітня 2016 року.

Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Я.В. Горобцова

Ухвала не набрала законної сили.

Суддя Я.В. Горобцова