Постанова № 56374953, 25.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 р. Справа № 804/15579/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача відповідача Жук В.В. Горобець К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2015 року №0001852202, №0001862202, №0001872202.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Глубур-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.12р. по 31.12.2014p., валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2012 р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 07.10.2015р. №176/22.02/38333682. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 26.10.2015 року №0001852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 1528986,00 грн., в тому за основним платежем - 1223189,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 305797,00 грн.; №0001862202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 369754,50 грн., в тому числі, за основним платежем 246503,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 123251,50 грн.; №0001872202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 927436,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Глубур-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.12р. по 31.12.2014p., валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2012 р. по 31.12.2014р..

Перевіркою встановлено порушення:

п.п.138.4, 138.5, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 1223189 грн., в т.ч. за 2013 р. - 181944 грн., 2014р. - 1041245 грн.;

п.198.1, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету в розмірі 246503 грн., в т.ч.:

травень 2013р. - 1750 грн.; липень 2013р. - 3100 грн.; серпень 2013р. - 6400 грн.; грудень 2013р. - 180270 грн.; лютий 2014р. - 6055 грн.; травень 2014р. - 2508 грн.; червень 2014р. - 12452 грн.; липень 2014р. - 1784 грн.; листопад 2014р. - 9613 грн.; грудень 2014р. - 22571 грн.; та завищення суми від'ємного значення 927436 грн. у т.ч.: січень 2014 року - 9000 грн.; травень 2014 року - 18697 грн.; липень 2014р. - 14816 грн.; листопад 2014 - 300761 грн.; грудень 2014 р. - 584162 грн.

пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня .0 року №2755-Vl (із змінами та доповненнями) у результаті надання до інспекції, ТОВ «Глубур-Сервіс» податковий розрахунок за ф.1ДФ за 1кв.2014р. з недостовірними відомостями про суми утриманого податку з доходу, нарахованого (сплаченого) на користь Платників податку фізичних осіб.

За результатами перевірки складено Акт від 07.10.2015 р. №176/22.02/38333682 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 26.10.2015 року №0001852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 1528986,00 грн., в тому за основним платежем - 1223189,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 305797,00 грн.; №0001862202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 369754,50 грн., в тому числі, за основним платежем 246503,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 123251,50 грн.; №0001872202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 927436,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, по кожному з вищезазначених контрагентів Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надані всі необхідні первинні документи, а саме:

Договір №107 від 03.11.2014р. між ТОВ «ПРОГРЕС ЮА» та ТОВ «Глубур-Сервіс» на ремонт, монтаж, та пуско-наладні роботи бурового верстату: акт надання послуг №241209 від 24.12.2014р.; рахунок-фактура №241209 від 24.12.2014р.; податкова накладна від 24.12.2014р.; акт надання послуг № 241208 від 24.12.2014р.; рахунок-фактура №241208 від 24.12.2014р; податкова накладна від 24.12.2014р.; митна декларація на придбання та ввезення бурового верстату; договір №5 від 19 лютого 2014 року на транспортне експедирування; видаткова накладна №161 від 24.12.2014р. на поставку станка бурового за договором № 74 від 01.09.2014р. ТОВ «СВП «КРИВОРІЖДОРВИБУХПРОМ»; рахунок на оплату № 104 від 04.09.2014р. за договором № 74 від 01.09.2014р. ТОВ «СВП «КРИВОРІЖДОРВИБУХПРОМ»; довіреність №794 від 24.12.2014р. на отримання бурового верстату; акт прийому-передачі бурового верстату від 24.12.2014р.; податкові накладні з корегувальними розрахунками.

Договір № 46/12 від 04.11.2013 р. з ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» на монтаж, та пуско-наладні роботи бурового верстату: акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні від 25.12.2013p.; акт прийому-передачі бурового верстату від 25.12.2013р; акт прийому-передачі бурового верстату в розібраному вигляді і 13.11.2013p.; акт звірки розрахунків, виписку банку; договір №32 від 14.10.2013р. з ТОВ «СВП «КРИВОРІЖДОРВИБУХПРОМ» на поставку, монтаж, пуско-наладні роботи бурового верстату з додатковим обладнанням; специфікацією №1 до Договір №32 від 14.10.2013p.; акт передпродажного огляду бурового верстату від 25.12.2013 p.; видаткова накладна №110 від 25.12.2013р. на поставку бурового верстату; рахунок на оплату №86 від 16.10.2013p.; довіреність на одержання ТМЦ від 25.12.2013 p.; податкові накладні з корегувальними розрахунками; контракт №1/10-2013 від 01.10.2013р. з «EDLAND GROUP LLC» на поставку бурового верстату; контракт №2/11-2013 від 01.11.2013р. з «EDLAND GROUP LLC» на поставку кабелю; митні декларації на ввезення бурового верстату, та силового кабелю в Україну.

Договір № ДГ-0000065 від 12.05.2014 р. з ТОВ «ВІАЛОНТ» на придбання верстату ЧПУ: рахунок-фактура № СФ-0000140 від 14.05.2014p.; видаткова накладна № РН-0000005 від 02.16.2014р.; товаро-транспортна накладна від 02.06.2014p.; податкова накладна № 25 від 19.05.204р.; контракт № А-31/04-2014-2 від 01.09.2014р. на експорт верстату з ЧПУ; митні декларації на вивезення верстату із міжнародною товаротранспортною накладною; керівництво по експлуатації; договір поставки №19 від 01.04.2013 р. на поставку на ПАТ «НОВОПАВЛІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР» бурового інструменту; договір №100 від 23.01.2014р. на поставку на ПАТ «КЗРК» бурового інструменту; договори оренди складських приміщень; договір про надання транспортних послуг.

Договір №56 від 15.07.2014 р з ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» на придбання товару (шарошки): видаткова накладна № 0728/04 від 28 .07.2014 p.; рахунок-фактура № 0728/04 від 28.07.2014p.; акти звірки розрахунків; податкова накладна №221 від 28.07.2014р.; документи щодо перевезення товару: товаро-транспортна накладна на перевезення товару, акт надання послуг перевезення, рахунок на оплату, заявка на надання послуг, акт звірки розрахунків, податкова накладна; документи щодо поставки товару (шарошки) на ПАТ «КЗРК»: видаткова накладна, рахунок-фактура, товаро-транспортна накладна, податкова накладна; документи щодо перевезення товару: товаро-транспортна накладна на перевезення товару, акт надання послуг перевезення, рахунок на оплату, заявка на надання послуг, акт звірки розрахунків, податкова накладна;

Договір №10 від 05.05.2014р. з TOB «ТОРРА ПЛЮС» на придбання товару (буровий інструмент): видаткова накладна №050509 від 05 05.2014 р.; рахунок-фактура від №050509 від 05.05.2014 р.; товаро-транспортна накладна; податкова накладна від 05.05.2014 року; посвідчення про відрядження; акти звірки розрахунків; документи щодо перевезення товару: товаро-транспортна накладна на перевезення товару, акт надання послуг перевезення, рахунок на оплату, заявка на надання послуг, акт звірки розрахунків, податкова накладна; документи щодо поставки товару на СПД ОСОБА_5 видаткова накладна, рахунок-фактура, довіреність, накладна на вантаж, податкова накладна; документи щодо поставки товару (шарошки) на ПАТ «НОВОПАВЛОВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР» видаткова накладна, рахунок-фактура, довіреність, вантажна декларація, податкова накладна; документи щодо поставки товару (шарошки) на ПАТ «РИЖІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР» видаткова накладна, рахунок-фактура, довіреність, вантажна декларація, податкова накладна.

Договір №98 від 01.05.2013р. з ТОВ «ТД «ХЕППІ ТРЕЙД» на придбання товару (буровий інструмент), та додаткова угода №1 від 02.01.2014р.: документи щодо поставки та перевезення товару від Постачальника (ТОВ «ТД «ХЕППІ» ТРЕЙД» до Одержувача (ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС») податкові накладні, видаткові накладні; товаро-транспортні накладні; документи щодо подальшої реалізації, та перевезення товару від Постачальника (ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС») до Одержувачів (ПАТ «РИЖІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР», ПАТ «КЗРК»).

Договір №49 від 02 06.2014 р. з ТОВ «ГОЛДЕН ТОРГ ЦЕНТР» на придбання товару (буровий інструмент): документи щодо поставки та перевезення товару від Постачальника (ТОВ «ГОЛДЕН ТОРГ ЦЕНТР» до Одержувача (ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС») податкові накладні, видаткові накладні; документи щодо подальшої реалізації, та перевезення товару від Постачальника (ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС») до Одержувачів (ПАТ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ СПЕЦКАР'ЄР»).

Згідно акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку податкового органу стало те, що відповідачем використано акти перевірок контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Крім того, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року №К/800/9087/13 та в ухвалі ВАСУ від 19 лютого 2013 року №К/9991/64514/11.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.10.2015 за №№ 0001852202, №1862202 та №0001872202.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 42392,66 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 грудня 2015 року

Суддя О.В. Єфанова