Ухвала суду № 56374864, 10.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 р.Справа № 820/6518/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,

за участю представника позивача Репетун К.В.,

за участю представника третьої особи Кабанової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016р. по справі № 820/6518/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "ТОРГСЕРВІС"

до Державної реєстраційної служби України третя особа Публічне акціонерне товариство "Реал Банк"

про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Торгсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Реал банк", в якому просив суд скасувати рішення від 25.10.2014 року Державної реєстраційної служби України №17475961.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, відповідачем проігноровано той факт, що на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. «А-5» загальною площею 238,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Дружби Народів, 228-Б за ПАТ «Реал Банк» було накладено заборону відчуження, накладену Приватним нотаріусом Пугачовою І.В. 19.11.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року у справі № 820/6518/15 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Торгсервіс" до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Реал банк", про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Публічне акціонерне товариство "Реал банк" не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, 19 листопада 2012 року між ПАТ «Реал Банк» та ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» було укладено договір про надання кредитної лінії № 1416/09-2-08, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти, а Позичальник в свою чергу зобов'язується сплатити процент за користування грошовими коштами та повернути їх в строк до 18 листопада 2014 року. (а.с.13-19)

В забезпечення виконання зобов'язання Позичальника по кредитному договору, ПАТ «Реал Банк» згідно з Іпотечним договором, посвідченим 19.11.2012 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Пугачовою І.В. за реєстровим номером № 2558, прийняв в іпотеку належні Позичальнику: нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. «А-5», загальною площею 238, 3 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, Харківська область, вул. Дружби Народів, 228-Б; нежитлову будівлю, майстерню хімзахисту в літ. «А-1» загальною площею 629, 9 кв.м., розташовану за адресою: с. Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул.Набережна. (а.с.2023)

15.08.2014 року ПАТ «Реал Банк» направив на адресу ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» вимогу № 14-04/3562 про сплату у повному обсязі заборгованості за договором про надання кредитної лінії. (а.с.92)

Вказана вимога була отримана ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» 12.09.2014 року, що підтверджується розпискою в повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с.95)

29.10.2014 року ПАТ «Реал Банк» звернувся до Державної реєстраційної служби Харківського міською управління юстиції Харківської області з заявою про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. «А-5» загальною площею 238,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Дружби Народів, 228-Б за ПАТ «Реал Банк». (а.с.133)

Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Пунктом 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI передбачено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Такого правового висновку дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-357а14.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження на момент прийняття рішення про реєстрацію права власності був наявний запис про обтяження на нежитлові приміщення, які були предметом договору іпотеки. Вказане обтяження не було знято і після реєстрації права власності за ПАТ «Реал Банк». (а.с. 149-151)

Також, статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до статті 37 зазначеного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 Іпотечного договору № 1417/09-2-08 звернення стягнення на Майно, здійснюється Іпотекодержателем одним із обраних способів:

- майно реалізується Іпотекодержателем самостійно або через третіх осіб, від імені Іпотекодавця у рахунок погашення заборгованості останнього;

- шляхом переходу права власності на заставлене Майно до Іпотекодержателя за оцінкою встановленою сторонами у п.1.2 цього Договору;

- за рішенням суду (господарського або третейського суду);

- на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно п. 5.2 цього Договору Іпотекодежатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, не буде погашено у строк, передбачений кредитним договором (а.с.22)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що умовами Іпотечного договору №1417/09-2-08 не встановлено застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а лише визначає способи задоволення грошових вимог іпотеко держателя.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

28.02.2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року. (а.с.54)

03 березня 2014 року ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» було виписано платіжне доручення № 44 на суму 11000 грн. з рахунка №2600830137832, в рахунок часткового погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 1416/09-2-08. (а.с.24)

Вказане платіжне доручення було повернуто на адресу підприємства позивача у зв'язку з тим, що в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а тому задоволення вимог вкладників та кредиторів банку не здійснюється. (а.с.26)

31.03.2014 року ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» було направлено платіжне доручення №48 від 31.03.2014 року на сплату відсотків за березень., у сумі 2075 грн. 73 коп. з рахунка №2600830137832. (а.с.25)

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.9 Договору про надання кредитної лінії №1416/09-2-08 від 19.11.2012 року Банк надає послугу з договірного списання відповідно до вимог ЗаконуУкраїни «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (ст.26) і Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року. Позичальник надає доручення Банку проводити списання коштів його поточного рахунку №2600830137832 на користь Банку на рахунки, зазначені у цьому Договорі, в межах належних до сплати сум. Підставою для договірного списання коштів Банком є цей Договір. Банк здійсню договірне списання коштів належних для сплати сум впродовж поточного місяця, в якому настане строк виконання Позичальником своїх грошових зобов'язань, визначених цим Договором.

Відповідно до п.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання ПАТ «Реал Банк» на неможливість задоволення вимог кредитора, а саме зарахування платіжного доручення ТОВ «ТЗП» Торгсервіс», оскільки в даному випадку списання з поточного рахунку № 2600830137832 було визначено кредитним договором як спосіб зі сплати належних сум по відсоткам за кредит (пені, штрафи, збитки тощо), а тому не може виступати вимогою кредитора. (а.с.17)

Крім того, згідно п. 7.2. Договору №1416/09-2-08 від 19.11.2012 року Позичальник має право достроково погашати Кредит (окрему його частку) і сплачувати проценти за користування Кредитом.

Таким чином, ПАТ «Реал Банк» безпідставно відмовлено ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» у достроковому погашенні кредиту та погашенні відсотків, чим порушено умови Договору №1416/09-2-08 від 19.11.2012 року.

Проте, згідно вимоги № 14-04/3562 від 15.08.2014 року про сплату у повному обсязі заборгованості за договором про надання кредитної лінії, яку ПАТ «Реал Банк» направив на адресу ТОВ «ТЗП» Торгсервіс», вказано, що позичальник недобросовісно поставився до умов договору та допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, чим 05.05.2014 року утворив заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2008,77 грн.

Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судовим розглядом та матеріалами справи підтверджено, що дії ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» були добросовісно направлені на виконання умов кредитного договору.

На підтвердження цього ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» направив листа 17.09.2014 року до банку, в якому не відмовлявся виконати зобов'язання, а пропонував здійснити зарахування зустрічних вимог, та зарахувати в рахунок погашення заборгованості грошові кошти, що обліковуються на рахунках позивача.

Банком був отриманий вказаний лист, оскільки листом від 17.10.2014 року № 14-04/4497 банком була направлена відповідь на адресу, відмовивши в зарахуванні зустрічних вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, банк надав позивачу відповідь після сплину тридцяти денного строку, вказаного у вимозі від 15.08.2014 року та одночасно 29.10.2014 року звернувся до Реєстраційної служби, чим позбавив позивача можливості виконати вимогу № 14-04/3562 про сплату у повному обсязі заборгованості за договором про надання кредитної лінії та попередити реєстрацію права власності на іпотечне майно за банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

В силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення від 25.11.2014 року Державної реєстраційної служби України № 17475961 є протиправним, порушує законні права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016р. по справі № 820/6518/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2016 р.