Ухвала суду № 56374814, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12840/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2016 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «АТТ-Магнит» до відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «АТТ-Магнит» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та зобов'язати державного реєстратора скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців запис від 01.12.2014 № 1071144000303263 про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо формування та направлення державному реєстратору повідомлення за формою 18-ОПП.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2016 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо формування та направлення державному реєстратору повідомлення за формою 18-ОПП; зобов'язано відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців запис від 01.12.2014 № 1071144000303263 про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ДПІ у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є юридичною особою, яка зареєстрована 11.06.2014 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві та прийнята на облік до ДПІ у Подільському районі ГУ Мінідоходів у м. Києві як платник податків з 12.06.2014.

Місцезнаходженням позивача визначена адреса: м. Київ, Подільський район, вул. Новомостицька, будинок 25, офіс 1, що підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 06.02.2015 (витяг № 20052680), на 02.11.2015 (витяг № 1000374046), договором оренди нежилих приміщень від 01.07.2014 № 01/07-2014 строком дії з 01.07.2014 по 31.12.2014.

Податковим органом відносно позивача складено запит на відпрацювання ризикового платника податків № 525/15-01 від 09.09.2014 та повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 01.10.2014 № 6069/8/9/26-56-18-04-20 форми № 18-ОПП.

Крім того, 01.10.2014 складена довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 909/07, згідно якої за результатом проведених необхідних та достатніх заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, місцезнаходження позивача не встановлено, у зв'язку з чим, податковим органом прийнято рішення від 01.10.2014 про направлення державному реєстратору повторного повідомлення про відсутність юридичної особи - позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП та сформовано відповідне повідомлення від 01.10.2014 за ф. № 18-ОПП.

У зв'язку з отриманням від відповідача 2 повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 01.10.2014 № 1212/26-56-18-04-20 за ф. № 18-ОПП відповідачем 1 направлено позивачу повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу від 03.10.2014 № 1458, за яким позивачу необхідно подати відповідні відомості до 03.11.2014.

Повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу від 03.10.2014 № 1458 вручено позивачу 15.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового направлення.

У зв'язку з не надходженням від позивача підтвердження відомостей про юридичну особу, відповідачем 1 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 01.12.2014 запис № 1071144000303263 про відсутність підтвердження відомостей щодо юридичної особи.

Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, що стало підставою для його звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи існуючий причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача 2 щодо складання та надіслання відповідачу 1 повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням форми 18-ОПП від 01.10.2014 № 6069/8/9/26-56-1-04-20 та внесенням відповідачем 1 на його підставі запису від 01.12.2014 № 1071144000303263 про відсутність підтвердження відомостей щодо юридичної особи, суд дійшов висновку про необхідність, у даному випадку, відновлення порушеного права позивача шляхом задоволення позовної вимоги про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 01.10.2014 № 1071144000303263.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що за результатами заходів, щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції було складено довідку від 01.10.2014 № 909/07, якою підтверджено відсутність позивача за місцезнаходженням та встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, у зв'язку з чим, заступником керівника податкового органу було прийняте рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою 18-ОПП від 01.10.2014 № 1212/26-56-18-04-20 для вжиття заходів, передбачених частиною 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до пункту 12.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі по тексту - Порядок № 1588), з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

Згідно з абзацом 4 пункту 12.2 Порядку № 1588 у рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Однак, Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві не надано суду доказів того, що посадовими особами податкового органу у відповідності до положень пункту 12.2 Порядку №1588 було виявлено відсутність позивача за податковою адресою та не надано копії акта перевірки місцезнаходження позивача.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта ( пункт 12.3. Порядку №1588).

Пунктом 12.4 Порядку №1588 щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону (пункт 12.5 Порядку №1588).

У відповідності до пункту 3.1 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 17.05.2010 №336 (далі по тексту - Положення № 336) щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи:

- шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання);

- за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками;

Згідно з пунктом 3.2. Положення №336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Відповідно до пункту 4.2. Положення № 336 підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою. У разі незнаходження за адресою платника податків необхідно: якщо платник податків зареєстрований за адресою жилого приміщення (квартири), опитати власника такого приміщення (квартири) (за згодою) щодо місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також місцезнаходження посадових осіб платника податків, та оформити відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); якщо платник податків зареєстрований за адресою приміщення, в якому розташовано виробництво, офіси тощо, необхідно опитати власника приміщення-орендодавця (за згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, вказаного у запиті (пояснення або рапорт).

Відповідно до пункту 4.8. Положення № 336 кожний проведений захід оформлюється документально (довідкою або рапортом).

За приписами пункту 4.10. Положення № 336 підрозділ податкової міліції не пізніше 10 календарних днів з часу отримання запиту в обов'язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу за формою згідно з додатком (довідка про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків). У разі необхідності вказаний термін може бути продовжений за рішенням керівника підрозділу податкової міліції до 30 днів з дати отримання запиту.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем 2 не подано суду жодних належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для проведення заходів щодо перевірки місцезнаходження позивача, а також складання відносно нього акту перевірки місцезнаходження платника податків. Також, відповідачем 2 не подано суду жодних належних та допустимих доказів неможливості вручення позивачу довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням, як то передбачено положеннями зазначеного Порядку.

01.10.2014 відповідачем складена довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 909/07, згідно якої за результатом проведених необхідних та достатніх заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, місцезнаходження позивача не встановлено. В той же час, із змісту довідки від 01.10.2014 року № 909/07 не вбачається ким та куди здійснювався вихід для встановлення місцезнаходження позивача, довідка носить формальний характер, та відображає лише найменування підприємства та його юридичну адресу.

При цьому, підрозділ податкового органу має надсилати повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», лише після здійснення передбачених Порядком №1588 та Положенням №336 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Отже, враховуючи те, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві не надала доказів вчинення всіх передбачених Порядком № 1588 та Положенням №336 дій щодо встановлення фактичного місцезнаходження позивача, то вона не мав підстав для направлення повідомлення форми № 18-ОПП.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 №21-4а14.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, в адміністративній справі № 826/16204/14 за позовом ПП «АТТ-Магнит»до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, адміністративний позов задоволений в частині визнання протиправними дій ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, які полягають в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів № 22060141 від 22.06.2014 на підставі повідомлення від 11.09.2014 № 8464/10/26-56-10-05 «Про розірвання договору».

Вказаним судовим рішенням, встановлено, що податковим органом не надано доказів складання довідки ДПІ від 01.10.2014 № 909/07, а також не надано інших належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням станом на 01.10.2014, вжиття ДПІ заходів по встановленню його місцезнаходження як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування повідомлення ДПІ за ф. 18-ОПП.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2014 в адміністративній справі № 826/16204/14 встановлено, що ДПІ не доведено обставин відсутності позивача за зареєстрованим місцезнаходженням станом на дату формування повідомлення розірвання договору, відносно наведеного відсутні відомості в ЄДР станом на 01.10.2014, а відтак висновок ДПІ про наявність станом на 01.10.2014 обставин, з якими умови договори пов'язують можливість одностороннього розірвання договору, є безпідставним.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно з абзацом 1 частини 11 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Абзацом 2 ч. 12 ст. 19 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з ч. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, у тому числі у зв'язку з поверненням державному реєстратору поштового відправлення, можливе у випадку неподання юридичною особою реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення.

Однак, позивачем 10.12.2014 надано державному реєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, на підставі якої внесено відповідний запис про підтвердження відомостей про юридичну особу 10.12.2014 № 10711060004032163.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про фактичну відсутність у відповідача 2 передумов для формування та направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення за формою 18-ОПП від 01.10.2014 року № 6069/8/9/26-56-1-04-20, яке стало підставою для складання відповідачем 1 на адресу позивача повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу від 03.10.2014 року № 1458 та, в подальшому, внесення до ЄДРПОУ спірного запису.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 19.09.2013 № 590-VII, яка набрала чинності 23.10.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру, а тому ставка судового збору за подачу позову становила: (1 218 х 0,06) х 2 = 146,16 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 160,78 грн. (146,16 х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 160,78 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2016.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.