Ухвала суду № 56373996, 10.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"10" березня 2016 р.Справа № 916/3021/14

Суддя Власова С.Г., розглянувши скаргу ОСОБА_1 підприємства "Теплопостачання міста ОСОБА_2" від 27.01.2016р. за вх. № 2-418/16 на дії державного виконавця

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Теплопостачання міста ОСОБА_2"

про стягнення 164 758 135,52 грн.

за участю учасників судового процесу:

Від скаржника(боржника): не з'явився;

Від стягувача (позивач): ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 11.01.2016р.

Від ДВС України: не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області 14.10.2014 року позов Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" основний борг в сумі 134 482 383 грн. 14 коп. та 7 946 396 грн.89 коп., інфляційні збитки у розмірі 12 225 026 грн. 01 коп. та 727 497 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 1 328 906 грн. 17 коп. та 81827 грн. 31 грн., пеню в розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. та 300 000 грн.00 коп. та судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп. У решті позову відмовлено.

28.10.2014р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

27.01.2016р. за вх. № 2-418/16 КП „Теплопостачання міста ОСОБА_2 звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконання, у відповідності до якої просить суд скасувати Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 15 216 611,66 грн. від 21.12.2015р. ВП № 49103142.

Скаржник в обґрунтування скарги відзначив, що що виконавчий збір стягується на підставі Постанови державного виконавця якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, і державним виконавцем вчинено дії, які спрямовані на примусове виконання рішення суду, однак виконавцем не вчинялися такі дії. Крім того, скаржник відзначив, що у відповідності до Довідки № 02/01-01-38 від 25.01.2016р. станом на 21.12.2015р. заборгованість КП „Теплопостачання міста ОСОБА_2 перед ПАТ „Одеська ТЕЦ за наказом по справі № 916/3021/14 від 28.10.2014р. склала 126 188 374,30 грн., тобто певна частина боргу сплачена боржником добровільно, однак, державним виконавцем здійснено нарахування виконавчого збору на всю суму заборгованості, а не її залишок, як то передбачено п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень. З огляду на викладене сума виконавчого збору у розмірі 16 216 611,66 грн. є неправильною.

Ухвалою суду від 29.01.2016р. скаргу прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні.

24.02.2016р. за вх. № 4623/16 господарський суд Одеської області одержав пояснення Стягувача по скарзі на дії державного виконавця.

25.02.2016р. за вх. № 4786/16 господарський суд Одеської області одержав заперечення на скаргу, відповідно до яких ДВС просить суд відмовити скаржнику у задоволенні скарги, оскільки виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбаченим Законом України „Про виконавче провадження..

Згідно зі ст. 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарський процесуальний кодекс України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, Закону №202/98-ВР, Закону №606-XIV, розділ XIV Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Відповідно до ст.25 Закону України „Про виконавче провадження Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Частиною 1 ст.27 Закону України „Про виконавче провадження встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів скарги, Постановою державного виконавця від 22.10.2015р. (ВП №49103142) відкрито виконавче провадження по виконанню наказу по справі № 916/3021/14 від 28.10.2014р. У пункті 2 постановлено боржнику самостійно виконати рішення суду протягом 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови. Супровідним листом від 26.10.2015р. №20.1-113/5 вказану Постанову надіслано на адресу Боржника та Стягувача та отриманно боржником 03.11.2015р. (відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення).

Постановою старшого державного виконавця Бурла В.Е. від 21.12.2015р. обєднано виконавчі провадження в т.ч. щодо виконання наказу по справі № 916/3021/14 від 28.10.2014р. ( ВП 49103142) у зведене виконавче провадження № 49692669, яку надіслано на адресу Боржника супровідним листом від 22.12.2015р. №205/2.

Водночас 21.12.2015р. старшим державним виконавцем Бурла В.Е. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 216 611,66 грн., яку надіслано Боржнику супровідним листом від 22.12.2015р. № 205/2 та одержано останнім 14.01.2016р.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також вживати заходи до забезпечення реального виконання судового рішення.

В пункті 3.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону

Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 3.7.1. Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

В пунктах 3.7.2., 3.7.3. Інструкції визначено, що якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Отже, з встановлених обставин та враховуючи викладені вище норми, суд дійшов висновку, що державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.12.2015р. правомірно після завершення строку для самостійного виконання рішення суду боржником.

Для встановлення обставин зазначених скаржником у заяві ,суд, ухвалою від 25 лютого 2016 р. зобовязав Комунальне підприємство "Теплопостачання міста ОСОБА_2" надати докази часткової оплати заборгованості за наказом у справі від 28.10.2014 р. та докази направлення державному виконавцю платіжного доручення ( квитанції ) про часткову оплату заборгованості . Витребуваних судом доказів скаржник суду не надав, Представник ОСОБА_1 підприємства "Теплопостачання міста ОСОБА_2" в судове засідання не з'явився.

З огляду на викладене, суд зауважує, що відповідно приписам Закону України „Про виконавче провадження виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, аналогічну думку викладено у Постанові Вищого господарського суду України по справі № 911/2277/14 від 08.12.2015р.

З огляду на приписи ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.12.2015р. в сумі 16 216 611,66 грн.

Керуючись ст. 86, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 підприємству "Теплопостачання міста ОСОБА_2" у задоволенні скарги на дії державного виконавця від 27.01.2016р. за вх. № 2-418/16.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Суддя С.Г. Власова