Рішення № 56373968, 11.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2016р. Справа№ 914/346/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мерефянська скляна компанія, м.Мерефа Харківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей як для себе, м.Львів

про стягнення заборгованості.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: ОСОБА_2 представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мерефянська скляна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей як для себе про стягнення 396264,96грн. основного боргу; 42629,20грн. пені, 2906,54грн.-3% річних, 8982грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 09.02.16р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.02.2016р. З метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, а також враховуючи невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи, ухвалою суду від 22.02.2016р., відкладено на 09.03.2016р. та в судовому засіданні 09.03.16р. оголошено перерву до 11.03.2016р.

01.03.2016р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх..№ 1116/16), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 396264,96грн. основного боргу, 48318,87грн. пені, 3 294,47грн. - 3% річних та 12548,38грн. інфляційних втрат. Дана заява прийнята судом та розгляд проводився із врахуванням вимог, викладених у даній заяві.

22.02.16р. та 09.03.2016р. представник позивача, через канцелярію суду подав заяви про припинення провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 396 264,96грн. у звязку із оплатою проведеною платіжними дорученнями від 15.02.2016р., від 16.02.16р. та від 17.02.16р. та проведенням зарахування сум 109337,60грн.- пл.дор. від 15.02.16р., 200000 грн. - пл. дор. від 16.02.16р. та у сумі 86927,36грн.- пл.дор. від 17.02.16р. в решті позовні вимоги представник позивача підтримав та просив задоволити.

09.03.16р. відповідачем подано відзив в якому відповідач просив припинити провадження у справі у звязку із відсутністю предмета спору.

В судове засідання 11.03.2016р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній, та поданих заявах.

В судове засідання 11.03.2016р.. представник відповідача явку забезпечив, подав клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50% у звязку із важким фінансовим становищем, що спричинено зокрема такими обставинами. За наслідками виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1380/15 від 12.11.15р. та наказу №914/2942/15 від 10.11.15р. було накладено арешт на кошти товариства, що підтверджується постановами державного виконавця, внаслідок чого, було заблоковано діяльність товариства та товариство опинилося на межі банкрутства, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2015р. та квитанціями №1 про доставку даного звіту до органів ДФС України та Держстату України, згідно якого збитки підприємства складають 34,894млн. гривень. Також заявник зазначає, що важкий фінансовий стан підприємства також спричинений змінами у законодавстві наслідком яких необхідно було отримувати ліцензії у сфері виробництва та реалізації пива як алкогольного напою, а також збільшенням ставок акцизного збору. Дані обставини не залежали від волі відповідача та не могли бути прогнозовані та заплановані, тому дані умови у сукупності спричинили винятковість обставин.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

14.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Мерефянська скляна компанія (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробничою компанією Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (покупець) укладено договір поставки №14-11/478 (надалі договір №14-11/478 від 14.02.2013р.).

Відповідно до розділу 1 договору №14-11/478 від 14.02.2013р. постачальник зобов'язується виготовляти, постачати та передавати у власність покупця непродовольчу продукцію склопляшку, згідно погоджених постачальником та покупцем креслень у додатку №3, що є невід'ємною частиною даного договору (далі - товар), а покупець (відповідач) зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Загальна кількість, а також асортимент та ціна на товар визначаються в узгодженій сторонами річній специфікації додатку №1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Орієнтовна щомісячна кількість товару, що підлягає обовязковій поставці та отриманню, погоджена сторонами у графіку поставки склопляшки додаток №2 до даного договору. Конкретні обсяги щомісячної поставки товару, згідно з обсягами, визначеними у додатку №2 до договору, підтверджуються сторонами щомісячно, після надходження засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою письмово замовлення від відповідача, наданого до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки та вважається врученим з моменту передачі вказаним засобом зв'язку.

Згідно із п.2.5 договору №14-11/478 від 14.02.2013р., партією товару вважається кількість товару, відвантаженого в один транспортний засіб. Датою поставки товару вважається дата, вказана на видатковій накладній або на товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п.5.1 договору №14-11/478 від 14.02.2013р., оплата товару здійснюється в національній грошовій валюті України гривні, протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки Товару, згідно п.2.5 цього договору, шляхом перерахування коштів за відвантажений товар прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок позивача.

Додатками №1 та №2 до договору №14-11/478 від 14.02.2013р., сторони узгодили найменування, ціну, кількість та строки поставки Товару, деревяних піддонів та прокладки з сотового поліпропілену.

Пунктами 6.1-6.4, 6.7 договору №14-11/478 від 14.02.2013р. встановлено, що товар запаковується згідно з погодженою сторонами схемою, узгодженою у додатку №4 до даного договору, що є невід'ємною його частиною. Деревяні піддони та прокладки з сотового поліпропілена, які використовуються для пакування пляшка, є власністю позивача, а також є тарою багаторазового використання. Заставна вартість зворотної тари багаторазового використання, яка використовується при пакуванні товару складає: дерев'яні піддони 50,00грн. без ПДВ; прокладки з сотового поліпропілена 40,00грн. без ПДВ. Зворотна тара багаторазового використання, яка використовується при пакуванні товару згідно умов цього договору, підлягає поверненню позивачу відповідачем за кошти відповідача в термін не пізніше 60-ти календарних днів від дати поставки товару. Якщо відповідач не повернув у встановлений в пункті 6.4. строк дерев'яні піддони та прокладки з сотового поліпропілена, які використовуються для пакування пляшки або повернув їх не в повному обсязі, або повернув у стані не придатному для подальшого використання, відповідач зобовязаний оплатити позивачу їх заставну вартість з урахуванням ПДВ 20%.

На виконання умов договору №14-11/478 від 14.02.2013р. позивач, у період з 28.07.2015р. по 17.08.2015р., поставив товар на загальну суму 396 264грн. 96коп., а відповідач, через свого уповноваженого представника ОСОБА_3, по довіреностях №508 від 22.07.2015р., №544 від 04.08.2015р., №571 від 17.08.2015р., прийняв його, що підтверджується видатковими накладними: №494910627 від 28.07.2015р. на суму 66 044грн. 16коп. із зазначенням Тара зворотна: піддон деревяний на суму 1 300грн. 00коп. (без ПДВ); прокладки сотового поліпропілену на суму 7 280грн. 00коп. (без ПДВ); №494910633 від 04.08.2015р. на суму 66 044грн. 16коп. із зазначенням Тара зворотна: піддон деревяний на суму 1 300грн. 00коп. (без ПДВ); прокладки сотового поліпропілену на суму 7280грн. 00коп. (без ПДВ); №494910634 від 07.08.2015р. на суму 66 044грн. 16коп. із зазначенням Тара зворотна: піддон деревяний на суму 1 300грн. 00коп. (без ПДВ); прокладки сотового поліпропілену на суму 7280грн. 00коп. (без ПДВ); №494910639 від 10.08.2015р. на суму 66 044грн. 16коп. із зазначенням Тара зворотна: піддон деревяний на суму 1300грн. 00коп. (без ПДВ); прокладки сотового поліпропілену на суму 7 280грн. 00коп. (без ПДВ); №494910642 від 11.08.2015р. на суму 66 044грн. 16коп. із зазначенням Тара зворотна: піддон деревяний на суму 1 300грн. 00коп. (без ПДВ); прокладки сотового поліпропілену на суму 7 280грн. 00коп. (без ПДВ); №494910644 від 17.08.2015р. на суму 66 044грн. 16коп. із зазначенням Тара зворотна: піддон деревяний на суму 1 300грн. 00коп. (без ПДВ); прокладки сотового поліпропілену на суму 7 280грн. 00коп. (без ПДВ), які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками, а також підтверджується товарно-транспортними накладними: №4900011020 від 28.07.2015р.; №4900011026 від 04.08.2016р.; №4900011027 від 07.08.2015р.; №4900011032 від 10.08.2015р.; №4900011035 від 10.08.2015р.; №4900011037 від 17.08.2015р.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання виконав частково та несвоєчасно, зокрема не здійснив оплати товару, а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає в сумі 396 264грн. 96коп.

25.12.2015р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу №627/25-11/25-01 від 24.12.2015р., що підтверджується фіскальним чеком №9064 від 25.12.2015р., описом вкладення у цінний лист від 25.12.2015р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №6108201921020, в якій просив відповідача, в строк до 04.01.2016р. погасити заборгованість за отриманий, але не оплачений товар та в цей же строк сплатити вартість тари. Дану вимогу відповідач отримав 30.12.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7903202444526. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

22.02.2016 року за вх.№7013/16 та 09.03.16р. позивач подав заяви, в яких просить суд припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 396 264,96 грн. у звязку із оплатою.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем після звернення позивача із даним позовом було оплачено борг в повному розмірі на суму 396 264,96 грн., що підтверджується зарахуванням позивачем оплат в погашення заборгованості по даному позову, проведених платіжними дорученнями №2292 від 15.02.16р.на суму 100 000грн, №2294 від 15.02.16р. на суму 100 000грн.- зараховано в частині суми 109337, 60грн.; №2321 від 16.02.16р. на суму 100 000грн, №2341 від 16.02.16р.на суму 100 000грн., №2349 від 17.02.16р. на суму 100 000грн.- зараховано в частині суми 86927, 36грн.

Відтак, враховуючи повну оплату основного боргу провадження у цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4. договору №14-11/478 від 14.02.2013р. передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару. Пунктом 7.4. договору №14-11/478 від 14.02.2013р. передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару. Так, згідно із п.7.4. договору №14-11/478 від 14.02.2013р., позивач провів нарахування за період з 27.10.2015р. по 16.02.2016р. по кожній накладній пеню у розмірі 48318,87грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України по кожній накладній нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 12548,38грн. за період з листопада 2015р по січень 2016р. та 3% річних в розмірі 3294,47грн. за період з 27.10.15р. по 16.02.16р. Розрахунки проведених позивачем нарахувань, перевірені та долучені до матеріалів справи.

Щодо заявленного відповідачем клопотання про зменшення розміру застосованих позивачем штрафних санкцій, належиь зазначити наступне. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 ст.551 ЦК України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, наведених обґрунтувань винятковості обставин, поданих доказів, суд приходить до висновку про необхідність задоволити частково клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 20 %.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення 38655,09 грн. пені, 3 294,47грн-3% річних та 12548,38грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог, щодо пені належить відмовити, у звязку із зменшенням судом. В частині основного боргу в розмірі 396264,96грн. провадження належить припинити у звязку із оплатою.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 49,80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (79032, м.Львів, вул.Джорджа Вашингтона, буд. 10,; код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мерефянська скляна компанія (62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Леонівська, буд. 84-А; код ЄДРПОУ 32952061) 38655,09 грн. пені, 3 294,47грн-3% річних та 12548,38грн. інфляційних втрат , 6906,40грн. судового збору. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

У частині основного боргу в розмірі 396264,96грн. провадження припинити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 12.03.16р.