Рішення № 56373915, 10.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016р. Справа№ 914/236/16

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про: стягнення 26 274,93грн.

Суддя Ділай У.І

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: Гулкевич Н.І. - заступник керівника напрямку з юридичної роботи (Довіреність №3331-К-О від 06.08.2015р.)

Від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 26 274,93грн.

Ухвалою суду від 27.01.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.02.2016р.

05.02.2016р. від позивача до канцелярії суду поступило клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно переліку. Окрім того, в клопотанні позивачем зазначено, що на даний час спір неврегульований, інших позовів по даному кредиту немає, на даний час заборгованість по кредиту зростає.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2016р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 11.02.2016р. не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав. Станом на час проведення судового засідання докази вручення відповідачу ухвали суду від 27.01.2016р. на адресу суду не надходили. Згідно спеціального витягу від 28.01.2016р. за № 21648301 відповідач зареєстрований за адресою: 79021, АДРЕСА_1. Зазначена у витязі адреса відповідача співпадає з адресою вказаною позивачем у позовній заяві.

Ухвалою суду від 11.02.2016р. розгляд справи відкладено на 10.03.2016р., з підстав зазначених в ухвалі.

02.03.2016р. поштовим відділенням повернуто конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 27.01.2016р., направлений відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2016р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, а також надав для огляду оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання 10.03.2016р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення судового засідання.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

19.10.2006р. між сторонами укладено договір банківського рахунку № LV1IYG.

12.03.2007р. між сторонами укладено додаток № 7 до вказаного договору, згідно із п. 1.1 якого, позивач за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати овердрафтові обслуговування відповідача, на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає у проведенні платежів, здійснених довіреними особами позивача з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта НОМЕР_2, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 даного договору, шляхом дебетування картрахунку.

У п. 1.3 договору сторони узгодили ліміт у розмірі 5000,00грн.

Для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюються диференційована процентна ставка (п. 4.1 договору).

Договірні зобов'язання позивач виконав належним чином в повному обсязі, підтвердивши випискою по особовому рахунку НОМЕР_2, копія якої додана до позовної заяви.

Як стверджує позивач, позичальник свої зобов'язання по сплаті кредитних коштів належним чином не виконує.

Відповідно до умов п. 5.1 договору при порушенні клієнтом зобов'язань, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3 додатка 7 до чинного договору, винагороди, передбаченого п.п. 1.10, 3.4, 3.5, 3.6 додатка 7 до чинного договору, відповідач сплачує позивачу за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійною облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

В порядку досудового врегулювання спору 17.12.2015р. відповідачу надіслано повідомлення № 70312LVH90616 про погашення в повному обсязі наявної заборгованості. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в своїх зобов'язань по договору не виконав. Відтак, позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 5107,86 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 8228,86 грн.

Крім того, позивач згідно умов п. 5.1 договору нарахував відповідачу пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання у розмірі 12938,86 грн.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали додаток № 7 від 12.03.2007р. до договору банківського рахунку № LV1IYG від 19.10.2006р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Овердрафт - це форма кредитування позичальника, яка полягає у здійсненні платежів (переказів) з поточного рахунку в межах обумовленої максимальним лімітом та поточним лімітом, в разі відсутності (недостатності) грошових коштів на поточному рахунку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення. Таке відношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту. З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.

Правовідношення, що виникло, є зобов'язанням. У подальшому сторони в залежності від суб'єктивного становища виконують обов'язок вчинити дію чи здійснюють вимоги, визначені змістом правовідношення, відповідно до умов договору, тобто виконують зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

На виконання умов даного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти за умовами договору овердрафту, що підтверджується випискою, долученою до матеріалів справи. Натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 11.01.2016р. виникла заборгованість за кредитом в сумі 5107,86 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 8228,86 грн.

В ході судового розгляду відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, доказів оплати заборгованості за договором позивачу не надав.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування.

Щодо стягнення з відповідача пені за несплату процентів у розмірі 12938,21 грн. суд зазначає наступне.

У п. 5.1 договору сторони узгодили, що при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1. 4.2. 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5. 2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.7, 4.4, 4.5, 4,6 Договору відповідач виплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 12938,21 грн. пені.

Із врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання кредитних зобов'язань суду не надав.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50. ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 5107,86 грн., заборгованість за процентами у розмірі 8228,86 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання у розмірі 12938,21 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 11.03.2016р.

Суддя Ділай У.І.