Рішення № 56373780, 09.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2016Справа №910/26398/15

За позовом Балаклійської районної громадської організації товариство мисливців та рибалок "Лотос"

до Харківської обласної ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство лісових ресурсів України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійська районна громадська організація "Товариство мисливців та рибалок "Балаклійське"

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець"

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівське"

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне сільськогосподарське підприємство "Схід-Авіа-Агро"

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове"

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест"

третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова"

третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок

про зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Комарова О.С.

Судді Мудрий С.М.

Привалов А.І.

За участю представників сторін:

від позивача Панченко С.В. (директор)

Білокудря В.М. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явились

від третьої особи-1 не з'явились

від третьої особи-2 не з'явились

від третьої особи-3 не з'явились

від третьої особи-4 Завада В.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи-5 Мельник В.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи-6 Мельник В.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи-7 Мельник В.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи-8 не з'явились

від третьої особи-9 Завада В.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи-10 Яворський Г.Л. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 09 березня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Балаклійська районна громадська організація товариство мисливців та рибалок "Лотос", 07 листопада 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 17 вересня 2015 року до відповідача Харківської обласної ради, в якій просив суд:

- визнати за Балаклійською районною громадськю організацією товариство мисливців та рибалок "Лотос" право на включення в порядку, встановленому чинним законодавством, до запроектованої площі мисливських угідь земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", що незаконно включена до загальної площі мисливських угідь, що надані в користування Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок рішенням Харківської обласної ради від 27.08.2015 № 1322-VI;

- визнати незаконним рішення Харківської обласної ради від 27.08.2015 № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Харківської обласної ради від 27.08.2015 № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" було винесено з порушенням чинного законодавства, яким регламентовано порядок надання в користування мисливських угідь, оскільки з прийняттям оскаржуваного рішення було порушено право позивача на набуття права користування мисливськими угіддями.

Ухвалою суду від 09.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/26398/15, призначено розгляд справи на 10.11.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство лісових ресурсів України, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійську районну громадську організацію товариства мисливців та рибалок "Лотос".

Ухвалою суду від 10.11.2015 року виправлено описку, допущену в п. 5 резолютивної частини ухвали суду від 09.10.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 24.11.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець".

Через відділ діловодства суду 11.11.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 01-43/2187 від 09.11.2015 року, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 23.11.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 01-43/2257 від 20.11.2015 року, яке було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав заяву, в якій просив суд виключити з позовної заяви п. 2, викладений в прохальній частині позовної заяви. Представник третьої особи-3 дав пояснення по суті спору. Представник третьої особи-4 позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до п 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на викладене, судом розцінюється подана позивачем 24.11.2015 року заява про виключення з прохальної частини позовної заяви пункту 2 як заява про зменшення позову, яка подана з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача та третіх осіб-1, 2 у судове засідання 24.11.2015 року не з'явилися, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 24.11.2015 року розгляд справи відкладено на 08.12.2015 року.

Через відділ діловодства суду 08.12.2015 року від позивача надійшла пояснювальна записка та документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 08.12.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-43/2369 від 03.12.2015 року, який долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 08.12.2015 року від третьої особи-2 надійшов відзив на позовну заяву № 04-18/2304 від 23.11.2015 року, який долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 08.12.2015 року від третьої особи-4 надійшли письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду справи № 910/26398/15 та ухвалою суду від 08.12.2015 року призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою суду від 08.12.2015 року призначено колегіальний розгляд справи.

09 грудня 2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Мудрий С.М., Привалов А.І.

Ухвалою суду від 09.12.2015 року прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя: Комарова О.С., судді: Мудрий С.М., Привалов А.І., справу № 910/26398/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне сільськогосподарське підприємство "Схід-Авіа-Агро", третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", третьої особи-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест", третьої особи-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" та призначено розгляд справи на 12.01.2016 року.

Судове засідання 12.01.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.01.2016 року розгляд справи призначено на 02.02.3016 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Балаклійську районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок.

Ухвалою суду від 02.02.2016 року розгляд справи відкладено на 16.02.2016 року у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 09.03.2016 року.

В судовому засіданні 09.03.2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали, дали пояснення по суті спору. Представники третіх осіб - 4, 5, 6, 7, 9 дали пояснення по суті спору та підтримали позовні вимоги. Представник третьої особи-10 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представники відповідача та третіх осіб-1, 2, 3, 8 у судове засідання 09.03.2016 року не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За приписами п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2015 року рішенням Харківської обласної ради № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" було вирішено надати в користування Балаклійській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливські угіддя загальною площею 57333,6269 га на території Балаклійського району строком до 2040 року за винятком об'єктів природно-заповідного фонду: ентомологічних заказників місцевого значення «Рибниче» (9,4 га), «Боиневе» (17,3 га), загальногеологічного заказника місцевого значення «Протопопівський» (14,6 га), ботанічного заказника місцевого значення «Копиловий» (3,0 га), земель Державного підприємства дослідне господарство «Червоний жовтень» Інституту рослинництва імені В.Я. Юрєва УААН загальною площею 10036,0 га, - погодження щодо яких відкликані листом № 122 від 12 травня 2014 року, а також крім угідь, наданих у користування Товариству мисливців та рибалок «Лісівник», Товариству з обмеженою відповідальністю «Гай», Харківському обласному мисливському товариству «Лісомир», Громадській організації спортивно-мисливський клуб «Гай-2», Товариству з обмеженою відповідальністю «Природоохоронне підприємство «Червонодонецьке», Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців і рибалок «Лотос», Товариству з обмеженою відповідальністю «Високоборське» та угідь державного мисливського резерву.

Позивач вказує, що прийняте відповідачем рішення від 27 серпня 2015 року № 1322- VI суперечить нормам чинного законодавства, оскільки порушує право позивача на оформлення права користування мисливськими угіддями, розташованими на земельній ділянці, що перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець».

Разом з цим, позивач зазначає, що питання виділення мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на відповідній профільній постійній комісії Харківської обласної ради не розглядалося, а було винесено з голосу безпосередньо у сесійній залі при формуванні порядку денного пленарного засідання, що не дало змогу депутатам розібратися по суті вказаного питання та призвело до порушення ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», в частині порядку надання у користування мисливських угідь.

Крім того, позивач зазначає, що оскаржуване рішення Харківської обласної ради від 27 серпня 2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" прийняте за відсутності погодження Харківської обласної державної адміністрації та подання Держлісагентства України щодо надання в користування Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь на території Балаклійського району загальною площею 57 333,6269 га.

Так, відповідно до пункту 2.1 статуту Балаклійської районної громадської організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" метою товариства є сприяння задоволенню та захисту спільних інтересів його членів в питаннях активної участі в охороні, відтворенні та раціональному використанні тваринного світу, розвитку мисливства та рибальства, здійснення полювання і риболовства, сприяти охороні та збереженню територій і об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до вимог чинного законодавства України. Тобто, Балаклійська районна громадська організація товариства мисливців та рибалок "Лотос" є суб'єктом набуття в порядку, встановленому Законом України «Про мисливське господарство та полювання» права користування мисливськими угіддями.

Як стверджує позивач, з метою оформлення права користування мисливськими угіддями на території Балаклійського району Харківської області ним було отримано погодження власників та користувачів земельних ділянок, на території яких розташовані запроектовані організацією мисливські угіддя.

Так, позивач зазначає, що ним було отримано погодження Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» на ведення мисливського господарства на земельній ділянці вказаного суб'єкта господарювання, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» №51 від 06 березня 2014 року, який підписаний керівником товариства та скріплений печаткою останнього, тому не зважаючи на те, що позивач хоч і не отримав погодження Харківської обласної державної адміністрації та подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання в користування мисливських угідь на території Балаклійського району Харківської області, виходячи зі змісту статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» набув право на включення до запроектованої площі мисливських угідь земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» з моменту отримання відповідного погодження.

В той же час, на підставі оскаржуваного рішення Харківської обласної ради № 1322-VI від 27.08.2015 року до загальної площі мисливських угідь, наданих в користування Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок, включено земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець», що підтверджується листом Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.07.2015 року № 04-12/242 та переліком власників та користувачів земельних ділянок, з якими погоджені площі мисливських угідь для надання їх в користування, складеним головним мисливствознавцем Харківської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок.

При цьому, позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» було надано погодження на ведення мисливського господарства Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок, однак у 2015 році надане раніше погодження було відкликано.

Так, листом №26 від 22 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» повідомило Харківську обласну раду, що всі раніше надані Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок погодження щодо ведення мисливського господарства на території земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» відкликано. Крім того, вказаним листом Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» підтвердило надання погодження на ведення мисливського господарства на своїй земельній ділянці Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців та рибалок "Лотос".

Тобто, незважаючи на заздалегідь повідомлений факт відкликання Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» погоджень, наданих Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на ведення мисливського господарства та про факт надання погоджень позивачу, всупереч вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відповідачем прийнято рішення, яким надано Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок в користування мисливських угідь, в загальну площу яких включено земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець», погодження якого відкликано.

Таким чином, на твердження позивача, рішенням Харківської обласної ради від 27 серпня 2015 року № 1322-VI порушено право позивача на оформлення в порядку, визначеному ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», права користування мисливськими угіддями на території земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець», погодження якого отримано листом №51 від 06 березня 2014 року.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» (третя особа-4) в письмових поясненнях повідомило, що останнім було надано згоду Балаклійській районній громадській організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" на використання сільгоспугідь у вигляді мисливських угідь площею 78,7409 га на території Морозівської сільської ради, 3948,6941 га на території Петрівської сільської ради, 168,0000 га на території Червоногусарівської сільської ради, а також зазначило, що вказані земельні ділянки знаходяться у використанні Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець».

У відповідності до наданого Відділом держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області Витягу із статистичної звітності (форма 6-зем) Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", Приватне сільськогосподарське підприємство "Схід-Авіа-Агро", Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Степове", Товариство з обмеженою відповідальністю «Річленд Інвест», Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" є землекористувачами земельних ділянок, які були надані позивачу у використання у вигляді мисливських угідь (копія форми 6-зем міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що у зв'язку із розглядом даної справи, листами №№ 34, 35, 36, 37, 38, 39 від 03.12.2015 року звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", Приватного сільськогосподарського підприємства "Схід-Авіа-Агро", Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова", як землекористувачів земельних ділянок, з проханням підтвердити раніше надані погодження Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців та рибалок "Лотос" на використання площ у вигляді мисливських угідь (копії листів містяться в матеріалах справи).

В свою чергу, у відповідь на листи №№ 34, 35, 36, 37, 38, 39 від 03.12.2015 року вищезазначеними особами були надані відповіді, в яких було підтверджено факт надання Балаклійській районній громадській організації товариства мисливців та рибалок "Лотос" згоди на використання сільгоспугідь, відповідно до форми 6-зем. у вигляді мисливських угідь, а також зазначено, що іншим мисливським господарствам будь-які погодження на використання спірних земельних ділянок не надавались (копії листів містяться в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Харківської обласної ради від 27 серпня 2015 року № 1322- VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району", яким до загальної площі мисливських угідь включено земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» було прийняте на підставі подання Державного агентства лісових ресурсів України від 12 грудня 2014 року № 03-01/6309-14, погодження Харківської обласної державної адміністрації від 17 червня 2014 року № 01-73/4034, власників та користувачів земельних ділянок, які було включено до загальної площі запроектованих мисливських угідь Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, уповноваженим забезпечувати подання документів з питань надання у користування мисливських угідь, а також матеріалів, направлених Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, що підтверджується наявними в архіві обласної ради документами, зокрема, листом від 20.07.2015 року №04-12/242 (копії листів містяться в матеріалах справи).

Проте, Державне агентство лісових ресурсів України (третя особа-1) в своїх поясненнях вказало, що ним було підготовлено та направлено на погодження до Харківської обласної державної адміністрації матеріали від 21.08.2015 року № 03-01/6108-15 щодо надання у користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району Харківської області загальною площею 57333,6269 га терміном не менш як на 15 років, однак, у зв'язку з тим що погодження від Харківської обласної державної адміністрації щодо надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок не надходило, Держлісагентсво України не направляло на адресу Харківської обласної ради подання, передбачене ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Крім того, оскаржуваним рішенням Харківської обласної ради від 27.08.2015 року № 1322-VІ Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок було надано у користування мисливські угіддя загальною площею 57333,6269 на території Балаклійського району Харківської області строком до 2040 року, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, Держлісагентсво України звернулося до Харківської обласної ради з листом від 15.10.2015 року № 03-05/7357-15 з питанням щодо скасування рішення від 27 серпня 2015 року № 1322- VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" (копія листа міститься в матеріалах справи).

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" (третя особа-9) в письмових поясненнях повідомило, що останнім було надано згоду Балаклійській районній громадській організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" на використання сільгоспугідь у вигляді мисливських угідь площею 520,4573 га на території Асіївської сільської ради, 3965,6582 га на території Лозовеньківської сільської ради, а також зазначило, що вказані земельні ділянки знаходяться у використанні Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова".

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У відповідності з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються Законом України "Про мисливське господарство та полювання", який також спрямований на забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства, а користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Положеннями ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" встановлено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Приписами ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб'єктів розпорядження земельним фондом України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до положень ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Харківської обласної ради неправомірним повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В той же час, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у позивача виникло право на користування мисливськими угіддями, на підставі отриманих від землекористувачів земельних ділянок згод на використання сільгоспугідь у вигляді мисливських угідь, в той час, як іншим мисливським господарствам будь-які погодження на використання спірних земельних ділянок не надавались.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2010 року у справі № 50/550-50/560.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем під час винесення рішення від 27 серпня 2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району" було порушено норми чинного законодавства та порядок надання у користування мисливських угідь, передбачений ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

При цьому, доводи Балаклійської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (третя особа-10), а також Харківської обласної ради, викладені у відзивах на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи вищенаведене, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення Харківської обласної ради від 27 серпня 2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району".

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним рішення Харківської обласної ради від 27 серпня 2015 року № 1322-VI "Про надання в користування мисливських угідь Балаклійській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на території Балаклійського району".

3. Стягнути з Харківської обласної ради (код ЄДРПОУ 24283333; адреса: 61200, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64) на користь Балаклійської районної громадської організації товариство мисливців та рибалок "Лотос" (код ЄДРПОУ 35902448; адреса: 64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Савинці, вул. 20 Гвардійської Дивізії, буд. 32) судовий збір - 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам-1, 2, 3, 8 у справі 910/26398/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.03.2016 року.

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді С.М.Мудрий

А.І.Привалов