Рішення № 56373745, 25.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016Справа №910/159/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/159/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Київобленерго»;

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 7504,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шемберко Т.М., довіреність № 404 від 29.12.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 7504,91 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 220063353 від 24.08.2014р. в частині здійснення своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4814,60 грн., за прострочення оплати якої нараховані 715,99 грн. - пені, 91,36 грн. - 3% річних та 1882,96 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2016р. порушено провадження у справі № 910/159/16 та призначено її розгляд на 11.02.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016р. розгляд справи було відкладено на 25.02.2016р., у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.01.2016р. та ухвали від 11.02.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 06.01.2016р. та ухвалу від 11.02.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.08.2014р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 220063353, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 50,0 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами цього договору.

Пунктом 2.3.3. договору встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

Відповідно до п. 1.1. додатку № 4 (Порядок розрахунків за активну електроенергію) до договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 14 числа наступного місяця.

Умовами п. 1.3. додатку № 4 до договору визначено, що обсяг спожитої електричної енергії для внесення авансового платежу визначається на основі обсягу договірної величини на відповідний розрахунковий період. Для розрахунку авансового платежу застосовуються середньозважені роздрібні тарифи попереднього розрахункового періоду.

Умовами п. 2.1. додатку № 4 до договору встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію виконується у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду.

За умовами п. 3 додатку № 4 до договору, представник споживача особисто отримує рахунки на оплату.

За умовами додатку № 6 до договору, споживач бере на себе обов'язок надавати звіт про покази лічильників.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що порушуючи свої зобов'язання за договором, відповідач не в повному обсязі здійснював оплату наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 4814,60 грн., зокрема заборгованість за грудень 2015 р.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату поставленої електричної енергії, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 4814,60 грн. заборгованості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» споживачі енергії це - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 затверджено Правила користування електричною енергією (далі - Правила).

Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з ч. 2 п. 10.2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості за грудень 2015 року у розмірі 4814,60 грн. за активну електричну енергію відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором виконує неналежним чином, внаслідок чого за грудень 2015р. виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка становить 4814,60 грн. Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розмір позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 4814,60 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 715,99 грн. - пені, 91,36 грн. - 3% річних та 1882,96 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд відмовляє в задоволенні зазначених вимог, оскільки основний борг, який заявлено до стягнення, виник за використану електричну енергію в грудні 2015 року, а заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період 25.07.2015р. по 20.11.2015р., тобто до моменту виникнення основного боргу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04108, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (юридична адреса: 08132, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-б; фактична адреса: 04136, м. Київ, вул Стеценка, 1-А; код ЄДРПОУ 23243188) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 4814 грн. 60 коп. та 781 грн. 38 коп. - витрати по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 09.03.2016р.

Суддя А.І. Привалов