Рішення № 56373668, 29.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016Справа №910/31524/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана»

про стягнення 93 113,60 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Копійчук, О.В.

від відповідача: Петренко І.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 3 від 04.04.2013 р. у розмірі 43 164,98 грн., а також пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми оплат за кожен день прострочення у розмірі 26 270,60 грн., 3% річних у розмірі 1 454,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 22 223,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати поставленого товару

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/31524/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням вимог суду.

08.02.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 36 664,98 грн., пеню у розмірі 0.5% від простроченої суми оплат за кожен день прострочення в розмірі 18 927,96 грн., 3% річних в розмірі 1 447,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 18 955,40 грн., разом сума заборгованості складає - 75 995,97 грн.

У судовому засіданні від 08.02.2016 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдана» зазначає, що станом на 08.02.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 664,98 грн.

У судовому засіданні від 08.02.2016 р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

12.02.2016 р. представник відповідача загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання, в якому зазначив, що станом на 11.02.2016 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» перед позивачем становить 30 792,58 грн.

12.02.2016 р. представник позивача загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за договором №3 від 04.04.2013 р. за період з 04.04.2013 р. та станом на 12.02.2016 р., в якому зазначив, що за вищевказаним договором позивачем поставлено товар на суму 546 668,16 грн., відповідачем оплачено товар на суму 482 560,00 грн. та на 32 443,18 грн. повернуто товар. В поданому розрахунку позивач зазначив, що станом на 12.02.2016 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» перед позивачем становить 31 664,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. строк розгляду спору у даній справі продовжено на п'ятнадцять днів; в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши подані представником позивача уточнення позовних вимог, поданих 08.02.2016 р. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За змістом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» про уточнення позовних вимог, останнім фактично зменшено розмір заявлених до стягнення суми основної заборгованості, 3 % річних, пені та інфляційних втрат.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 30 792,58 грн., 18 661,64 грн. - пені, 1472,89 грн. - 3% річних та 19 214,08 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив, у зв'язку з чим даний спір вирішується, виходячи із нової ціни позову, а саме стягнення основногоборгу у розмірі 30 792,58 грн., 18 661,64 грн. - пені, 1472,89 грн. - 3% річних та 19 214,08 грн. - інфляційних втрат

Також в судовому засіданні представник відповідача надав суду документи, які підтверджують сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдана» суми основного боргу у розмірі 30 792,58 грн., при цьому представник позивача не заперечив проти даного факту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 р. припинено провадження у справі 910/31524/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» в частині стягнення суми основного боргу в сумі 30 792,58 грн.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.02.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдана» укладено договір поставки № 3, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти товари, а відповідач приймати у власність товари згідно зі специфікацією й оплачувати їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору, відповідач проводить оплату за реалізований товар кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача.

Згідно з п.5.2. договору, перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання відповідальними особами відповідача видаткових товарних накладних позивача.

Відповідно до п.6.1. договору, у випадку порушення термінів оплати, передбачених цим договором, винна сторона оплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми оплат за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Даний договір, відповідно до п.9.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р. Строк дії даного договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» з претензією №28/15 від 15.06.2015 р. про негайне проведення розрахунків за отриманий товар.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 3 від 04.04.2013 р. щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 1 472,89 грн. - 3% річних, 19 214,08 грн. - збитків від інфляції та 18 661,64 грн. - пені, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 3 від 04.04.2013 р. р. не надав, об'єктивних підстав неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За приписами ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача за загальний період розмір пені становить 18 661,64 грн., 19 214,08 грн. - інфляційних втрат та 1 472,89 грн. - 3 % річних.

Розрахунок позивача перевірено судом та не перевищує розрахунок суду.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позові у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 63, кВ.41 ідентифікаційний код 31923050), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фуд» (49127, м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Автопаркова, буд. 5, офіс 226 ідентифікаційний код 38529753) пені - 18 661,64 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна грн. 64 коп.) грн., 1 472,89 (одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 89 коп.) грн. - 3% річних, 19 214,08 (дев'ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять грн. 08 коп.) грн. - інфляційні втрати та 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.03.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.