Рішення № 56372229, 29.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/2038/15 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 22-ц/783/792/16 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 13 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Крехівська сільська рада Жовківського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом до відповідача та з посиланням на ч.1 ст. 321, 386, 391 ЦК України просив усунути перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою та зобов»язати відповідача ОСОБА_4 демонтувати дерев'яну огорожу в спірному відрізку дороги та встановити огорожу так, щоб ширина дороги в даному відрізку становила 5,23 метри за адресою: АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Усунено перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Зобов"язано ОСОБА_4 демонтувати встановлену дерев"яну огорожу в спірному відрізку дороги та встановити огорожу так, щоб ширина дороги в даному відрізку становила 5,23 метри за адресою:АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим.

Просить рішення суду скасувати та провадження у справі закрити. Мотивує тим, що рішенням суду порушуються по-перше, права ОСОБА_8, яка є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, а вказана особа до участі у розгляді справи у якості відповідача залучена не була.

Вказує, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень. Суд не врахував, що звертаючись з заявою і 01.07.2014 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до голови селищної ради про визначення меж дороги ніякого відношення до вулиці, що межує з ділянкою, яку має на увазі позивач не мають. Акт від 15.07.2014 року, складений по відношенню до земельної ділянки громадянки ОСОБА_8, про що суду до справи долучено було копію Державного акту. Відношення до цієї ділянки відповідач немає, тому покладати обов»язок вчиняти будь-які дії у суду не було підстав.

При розгляді справи за апеляційною скаргою представники відповідача її мотиви підтримали. Додатково просять врахувати, що відповідач у справі ОСОБА_4 є власником іншої земельної ділянки, про що має Державний акт, але це земля сільськогосподарського призначення і така ділянка немає жодного відношення до дороги, з такою не межує. Крім того, судом не перевірено обставин невідповідності фактичних розмірів земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_8 і яка дійсно межує з дорогою, розміром визначеним у Державному акті про право власності, що дало б змогу встановити дійсні обставини, тобто чи мало місце часткове захоплення вулиці, про що вказує позивач і ким саме такі дії вчинені, якщо взагалі вчинялись. Позивач не довела суду порушення її прав відповідачем. Судом для з»ясування дійсних обставин не залучено належного відповідача, тому вважають, що рішення необхідно скасувати та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечила. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи Крехівської селищної ради у заяві до апеляційного судку просить справу розглядати у відсутності представника, у вирішенні покладається на розгляд суду. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог.

З обґрунтованістю посилання суду на вказані норми процесуального права колегія суддів погоджується, однак в контексті застосування таких з наведеним у судовому рішеннями нормами матеріального права погодитись не може.

Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення прав позивача неправомірними діями відповідача виходив з положень ст. 158 ч.2 ЗК України, за якою виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Крім того, судом застосовано положення ст.391 ЦК України, за якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого начальником Червоноградського МБТІ виданого 19.07.1995 року вбачається , що позивачу ОСОБА_2 належить будинок, який знаходиться в в АДРЕСА_2/ а.с. 23/

Із довідки №989 від 08.09.2015 року виданої Крехівською сільською радою вбачається, що рішенням ІІІ сесії ІІ демократичного скликання Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 05.06.1995 року АДРЕСА_1 була перейменовано на АДРЕСА_1.

Суд в тому числі врахував положення ст. 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 ЦК України, за яким право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що на заяву жителів села Руда Крехівська Жовківського району Львівської області від 01.07.2014 року, у складі комісії від 15.07.2014 року складено акт за змістом якого проведено обстеження ділянки дороги та встановлено що у попередні часи даною дорогою вільно проїздили комбайни із жаткою 4 м. , і було встановлено, що ОСОБА_4 самовільно дерев»яною огорожею пригородила частину дороги. Комісією запропоновано демонтувати дерев»яну огорожу так, щоб ширина дороги на спірному відрізку становила 4 метри /а.с. 8/

25.07.2015 року рішенням Крехівської сільської ради було затверджено такий акт обстеження спірного відрізку дороги біля земельної ділянки від 15.07.2014 року, а також зобов»язано ОСОБА_4 в місячний термін демонтувати дерев»яну огорожу в спірному відрізку дороги та встановити огорожу так, щоб ширина дороги в даному відрізку становила 4 метри./а.с. 9/

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції не обмотивував застосування положень вказаних вище правових норм, якими врегульовані питання захисту порушених прав власника та прав власника земельної ділянки. Позивач не надав суду доказів свого права власності на земельну ділянку, про порушення прав користування якої іде мова у позові. Матеріалами справи встановлено, що спір виник з приводу дороги загального користування, землі якої не передано у власність фізичним особам і належать до земель села.

Мотивами позову позивача є безпідставне зменшення ширини певної ділянки дороги відповідачем у справі у спосіб розширення земельної ділянки, котра межує на цій ділянці з дорогою перенесенням дерев»яної огорожі ділянки іншого власника.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано, а судом не здобуто належних доказів протиправності таких дій, оскільки за даними копії Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_1, земельна ділянка площею 0, 8124 га належить на праві приватної власності ОСОБА_8 і передана у власність для обслуговування будинку /а,с. 25. /

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник позивача ствердила, що мова іде про ділянку дороги котра межує саме з цією земельною ділянкою, де знаходиться будинок ОСОБА_8 в якому проживає відповідач / точки «Б « і « В» в Державному акті/.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за даними матеріалів справи, а саме Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2/дата державної реєстрації права власності 30.12.2014 року/ і за даними Акту комісії від 04.08. 2015 року, на який суд першої інстанції послався у своєму рішенні, у п. 3 такого зазначено, що за інформацією сільського голови земельна ділянка, що відводилася у власність ОСОБА_4 площею 0, 95 га / кадастровий номер номер НОМЕР_2/ розташована на території АДРЕСА_1.

Посилаючись на даний акт, як на доказ обґрунтованості позовних вимог позивача, суд врахував, що такий складено на заяву позивача з питання самовільного зайняття земельної ділянки гр. ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 та вирішено, що гр. ОСОБА_4 повинна змістити паркан, що огороджує земельну ділянку зазначену в п.3 даного акту на орієнтовну відстань 1 м. у бік від АДРЕСА_1 так, щоб найменша ширина цієї вулиці становила 5, 23 м.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з врахуванням наведених вище доказів слідує, що мова іде про різні земельні ділянки. За адресою АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка площею 0 , 8124 га , власником якої є гр-ка ОСОБА_9 і призначення такої ділянки для обслуговування житлового будинку і як пояснила представник позивача в суді апеляційної інстанції спір виник саме стосовно переміщення огорожі на цій земельній ділянці. Водночас є інша земельна ділянка, дані про яку відображено у акті комісії від 04.08. 2015 року власником якої є відповідач, площа ділянки 0, 95 га, однак така не знаходиться по адресі зазначеній у акті і відповідно у судовому рішенні. Призначення такої ділянки для ведення особистого селянського господарства , як зазначено у свідоцтві про право власності від 12.02.2015 року Інд номер 33557587, яка згідно рішення Крехівської селищної ради від 28.11.12014 року № 47 розташована в с. Руда Крехівська на території селищної ради і відношення до земельної ділянки, яка межує з АДРЕСА_1 немає і належить іншій особі.

Така невідповідність даних п. 3 акту комісії від 04.08. 2015 року, на який суд першої інстанції послався як на доказ вимог позивача та зобов»язав з врахуванням рішення цієї комісії змістити паркан, що огороджує земельну ділянку на віддаль 1 м. у бік від АДРЕСА_1 до забезпечення ширини вул.5, 23 м та таким чином не чинити перешкод позивачу в користуванні спільною земельною ділянкою - дає підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Щодо вимог позивача про порушення його прав за обставин зазначених у позові та застосування судом положень частини 3 ст. 152 ЗК України за якою захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту /ст.. 16 ЦК/ та роз»яснень, які враховано судом, що у п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" застосування положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов"язані із позбавленням права володіння, - суд не врахував, що позивач не надав доказів порушення його прав як власника чи користувача певної земельної ділянки.

Враховуючи спростування даних акту від 04.08. 2015 року, про які вказано вище позивач не надав і суд не встановив інших доказів, які б свідчили про протиправність дій визначеного позивачем відповідача - ОСОБА_4, а саме захоплення останньою частини ділянки дороги та відповідно зміни площі земельної ділянки іншого власника, розташованої по АДРЕСА_1.

Належних доказів невідповідності фактичної площі цієї земельної ділянки, що межує з дорогою - площі, визначеній у державному акті про право приватної власності на цю земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_8 особа, котра не залучена до участі у справі - не встановлено.

Зміст Рішення № 35 від 25.07. 2014 року Крехівської сільської ради, яким затверджено акт обстеження від 15 липня 2014 року, про який вказано вище - не узгоджується з іншими матеріалами справи. Крім того, зазначений акт не конкретизує певні події та обставини, тому не є належним доказом у розумінні статті 57 ЦПК України, оскільки не містить фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги. Тому з врахуванням положень ст. 60, 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у суду не було підстав враховувати наявність такого рішення як рішення органу місцевого самоврядування, котре не виконується відповідачем і до того ж селищна рада не зверталась до ОСОБА_4 про примусове виконання такого рішення.

За таких обставини, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача. Вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову позові та у відповідності до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України вирішити питання щодо судових витрат.

Керуючись ст. 303 , 304 , п.2 ч.1 ст. 307 , п.3 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 13 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Крехівська сільська рада Жовківського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 551 гр. 20 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді