Ухвала суду № 56371668, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ЮрдигаО.С., перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 01 квітня 2016 року включно з утриманням у Київському СІЗО.

Задоволено клопотання адвоката Нечаса О.В. про зміну режиму перебування обвинуваченого ОСОБА_6, визначеного відповідно до ухвали суду від 09 квітня 2015 року.

Продовжено ОСОБА_7 та ОСОБА_6 строком до 1 квітня 2016 року дію обов'язків, визначених ухвалою суду від 09 квітня 2015 року, а саме:

- покладено на ОСОБА_7 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України обов'язки: не відлучатися за межі постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання з забороною залишати зазначену адресу в період часу з 22 год. до 06 год. наступного дня.

- покладено на ОСОБА_6 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України обов'язки: носити електронний засіб контролю; не відлучатися за межі постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання з забороною залишати зазначену адресу в період часу з 22 год. до 06 год. наступного дня.

На вказану ухвалу захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, та постановити нову, якою скасувати запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_4 під вартою та звільнити його з-під варти.

Свої вимоги аргументує тим, що відсутні будь-які підстави для продовження строків запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою. Також посилається на те, що захисникам обвинуваченого не надано можливості ознайомитися з матеріалами справи та дослідити наявність ризиків того, що ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; намагатиметься знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; спробує незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином або спробує вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується відсутні, та доказів їх існування, чим порушено право ОСОБА_4 на свободу та особисту недоторканість.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступного.

Як убачається з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року, в провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.5, п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_6 - за ч.2 ст.15 п.5, п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_7 - за ч.5 ст.27, ч.2 ст.15 п.5, п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309 КК України. В ході судового розгляду судом, у відповідності до вимог ч.3 ст.331 КПК України поставлено питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4, та не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному йому запобіжному заході у виді тримання під вартою на даний час відпала.

Згідно із положеннями ч.1 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення відповідних судових рішень, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першої цієї статті.

Рішення, яке стосується питань обрання, продовження, зміни або скасування запобіжного заходу, прийняте під час судового провадження в суді першої інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.392 КПК України окремому оскарженню не підлягає.

Згідно з ч.4 ст.399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу подано захисником обвинуваченого ОСОБА_4 на рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ст.399 КПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року.

Копії ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати захиснику, з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її постановлення.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва О.С. Юрдига

Справа № 11-кп/796/784/2016

Головуючий у першій інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач Юрдига О.С.