Рішення № 56371585, 03.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/3132/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Величко Т.О.

Доповідач-Чобіток А.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання недійсними окремих частин договору,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський АкціонернийБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної М.А. пред»явило до ОСОБА_3 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та зазначало,що 16.03.2011 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір банківського обслуговування №ВLаЖГА00019154, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000 грн. шляхом відкриття поточного рахунку №26540010/040000056813 та встановлення відкличної не відновлювальної кредитної лінії.

За користування кредитом встановлена номінальна процентна ставка у розмірі 15 % річних та встановлено строк повернення кредиту 16.03.2014 року,а також встановлена комісія у розмірі 1.75% від суми кредиту.

Посилаючись на прострочення позичальником сплати кредитних коштів за графіком внаслідок чого утворилася заборгованість, банк просив стягнути з ОСОБА_3 28961 грн.79 коп.,яка складається з простроченої до повернення суми кредиту - 489,89 грн.,прострочених процентів за користування кредитом - 105,48 грн., простроченої комісії за управління кредитом - 5 195,14 грн. та пені за несвоєчасне погашення кредиту -23 192,28 грн..

Не погодившись з позовом банку,ОСОБА_3 подала зустрічний позов про визнання недійсними окремих частин вказаного договору,а саме: п.п.1.6 та 4.3 , п.4 та 9 Спеціальної частини договору,як несправедливі,посилаючись на ч.5 ст.11,ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року первісний позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за договором банківського обслуговування №ВLаЖГА00019154 в розмірі 489 грн.48. коп. .по кредиту,105 грн.48 коп. по відсоткам,5195 грн.14 коп. комісії за управлінням кредитом, 01 грн. пені,а всього 5800 грн.. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представника ОСОБА_3,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено,що 16.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського обслуговування №ВLаЖГА00019154, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000 грн. шляхом відкриття поточного рахунку № 26540010/040000056813 та встановлення відкличної не відновлювальної кредитної лінії.

За користування кредитом встановлена номінальна процентна ставка у розмірі 15 % річних та встановлено строк повернення кредиту 16.03.2014 року,а також встановлена комісія у розмірі 1.75% від суми кредиту.

Додатком №1 до вказаного договору встановлено графік погашення заборгованості за кредитом та процентами, з яким ОСОБА_3 була ознайомлена та погодилась, підписавши його.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, починаючи з моменту укладення договору, сплачувала платежі,нараховані їй згідно з зазначеним графіком погашення заборгованості за кредитом та процентами протягом 17 місяців.

Отримавши 17.08.2012 року від банку довідку про заборгованість за кредитним договором станом на 17.08.2012 року в розмірі 10 911 грн.24 коп. і відсутність простроченої заборгованості за кредитом (а.с.52),ОСОБА_3 22.08.2012 року сплатила вказану заборгованість,про що свідчить квитанція № 1196393,надана представником в даному судовому засіданні,що банком не заперечується.

Проте в січні 2013 року та в січні 2014 року ОСОБА_3 на вимогу банку з посиланням на допущення помилки в розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідно було сплачено 332,50 грн. та 556,79 грн.,що також визнається банком (а.с.19-20).

Звертаючись з позовними вимогами до ОСОБА_3, банк зазначав,що станом на 15 серпня 2015 року її заборгованість по кредитному договору становить 28 961 грн.79 коп.,яка складається з простроченої суми по кредиту - 489,89 грн.,прострочених процентів за користування кредитом - 105,48 грн.,простроченої комісії за управління кредитом - 5 195,14 грн. та пені за несвоєчасне погашення кредиту -23 192,28 грн..

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за договором банківського обслуговування №ВLаЖГА00019154 в розмірі 489 грн.48. коп. по кредиту,105 грн.48 коп. - по відсоткам, 5195 грн.14 коп. комісії за управлінням кредитом, 01 грн. пені, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заборгованість утворилася в зв»язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов»язань, визначених вказаним договором щодо сплати платежів визначених графіком погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Колегія суддів з огляду на обставини, встановлені при розгляді справи, вважає, що такий висновок суду не відповідає цим обставинам та наданим сторонами доказам.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням,проведеним належним чином.

Зазначена норма Закону застосовується рівною мірою до виконання обов»язків не тільки до боржника, але і кредиторських зобов»язань.

Як зазначалось вище самим банком на вимогу ОСОБА_3 щодо наявності всієї заборгованості за кредитним договором з метою дострокового її погашення, була визначена сума заборгованості на 17.08.2012 року в розмірі 10 911,24 грн..

При цьому в довідці наданої банком вказано,що на дату її видачі відсутня прострочена заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Разом з тим в розрахунку заборгованості наданому Уповноваженою особою Славкіною М.А. на час звернення з даним позовом до суду, тобто 20.08.2015 року, через три роки, вбачається, що після сплати ОСОБА_3 визначеної банком заборгованості у розмірі 10 911,24 грн.,банк продовжував нараховувати їй заборгованість по кредиту, процентам, а відповідно комісії та пені.

Аналізуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що остання виконала свої обов»язки по погашенню заборгованості по кредитному договору достроково,що дає підстави вважати припиненим кредитний договір, а дії банку по нарахуванню в подальшому заборгованості за цим договором безпідставними та недобросовісними.

Проте суд першої інстанції належним чином у відповідності до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України не надав належної оцінки вказаним обставинам та наявним доказам, безпідставно задовольнив вимоги банку, що дає підстави до скасування рішення в цій частині та відмови в позові.

Статтею ст.627 ЦК України передбачається свобода договору,а саме:відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання недійним договору в частині встановлення комісії за управління кредитом та похідних від неї умов договору, а також відшкодування збитків,суд встановив та виходив з того,що позичальник погодилася саме на такі істотні умови договору та виконувала їх.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що укладаючи вищезазначену угоду з додатками до неї, сторони діяли вільно у виборі контрагента та визначенні умов цієї угоди відповідно до вимог чинного законодавства і підстави визнавати цю угоду у вказаній частині недійсною за вказаними вимогами позивачки відсутні.

Ні в суді першої інстанції,ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не надала доказів на підтвердження зворотного.

Таким чином колегія суддів не находить підстав для визнання доводів апеляційної скарги в цій частині такими, що ґрунтуються на законі.

Керуючись ст.ст.88,304,307,308,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості та судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. і в цій частині ухвалити нове наступного змісту:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування №ВLаЖГА00019154 від 16.03.2011 року.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» СлавкіноїМарини Анатоліївни на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 267 грн.96 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -