Ухвала суду № 56371446, 02.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

02 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 505/2438/14-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Мамедової С.А.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Прощенко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Одеської обласної організації інвалідів Громадська організація «Інваліди надії в майбутнє» в інтересах ОСОБА_3 до комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання нечинним рішення та стягнення коштів на відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2014 року Одеська обласна організація інвалідів Громадська організація «Інваліди надії в майбутнє» в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання нечинним рішення Котовської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 18 березня 2008 року про невизнання інвалідом ОСОБА_3 та стягнення з Котовської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії на користь ОСОБА_3 коштів, на відшкодування шкоди у вигляді недоотримання пенсійних виплат у зв'язку з незаконним невизнанням ОСОБА_3 інвалідом, у сумі 69277грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 18 березня 2008 року про невизнання позивача інвалідом, оскільки 12 травня 2014 року позивача повторно обстежено обласною медико-соціальною експертною комісією №1 та встановлено 3 групу інвалідності, не дивлячись на те, що стан його здоров'я за період з 2007 року по 2014 рік не покращився.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року адміністративний позов задоволений частково; скасовано рішення Котовської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 18 березня 2008 року про невизнання інвалідом ОСОБА_3; зобов'язано Котовську міжрайонну медико-соціальну експертну комісію повторно розглянути направлення на МСЕК від 04 лютого 2008 року, видане відділковою лікарнею станції «Котовськ» Одеської залізниці стосовно ОСОБА_3 з урахуванням висновку експерта Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи №99. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав того, що позивачем пропущений строк звернення до суду без поважних причин та дії комісії щодо встановлення інвалідності повністю відповідають вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 1995 року по 2007 рік позивач, внаслідок отримання опіків у 1994 році, мав статус інваліда з дитинства.

11 лютого 2008 року ОСОБА_3, у зв'язку з необхідністю оформлення інвалідності після досягнення повноліття та відповідно до направлення відділкової лікарні ст. Котовськ Одеської залізниці від 04 лютого 2008 року, оглянутий лікарями Котовської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії та обласної МСЕК. /а.с.83-87/

18 березня 2008 року відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у визнанні інвалідом, про що видано відповідну довідку. /а.с.7/

24 квітня 2014 року, на підставі довідки КУ «Одеський обласний клінічний медичний центр» та відповідно до направлення на медико-соціально-експерту комісію (МСЕК) відділкової ликарні ст. Котовськ Одеської залізниці, позивач оглянутий лікарями Котовської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії та обласної МСЕК №2.

12 травня 2014 року за результатами огляду в обласній МСЕК №1, з урахуванням професії хворого, його крайньої конфліктності та за розпорядженням заступника управління охорони здоров'я облдержадміністрації, ОСОБА_3 була встановлена третя група інвалідності з дитинства, строком до 01.06.2015р. /а.с.7 з/б, 91-102/

На черговому переогляді ОСОБА_3 оглянутий на розширених експертних комісіях: 13.05.2015р. та 20.05.2015р. обласною МСЕК №1, обласною МСЕК №2, головою (лікар-хірург) Малиновської м/р МСЕК. Діагноз: зміцнілі післяопікові (1994р.) рубці в області лівого плеча й лівої половини грудної клітини. Незначно виражена рубцева контрактура лівого плечового суглоба. Незначно виражені порушення функції лівої верхньої кінцівки. Рішення РЕК: наявні клініко-функціональні порушення, які обумовили обмеження життєдіяльності легкого ступеня, не позволяють визнати ОСОБА_3 інвалідом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон).

Суд першої інстанції, скасовуючи рішення Котовської міжрайонної МСЕК від 04 лютого 2008 року про невизнання ОСОБА_3 інвалідом, дійшов до висновку, що спірне рішення було прийнято без урахування всіх обставин справи, з порушенням процедури встановлення групи інвалідності, передбаченої Порядком організації та проведення медико - соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженої Постановою КМУ №221 від 04.04.1994р. та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України №183 від 17.04.2004 року.

При цьому, судом першої інстанції не встановлено які норми вказаних нормативних актів були порушені Котовською міжрайонною МСЕК, та яким чином відповідач порушив процедуру встановлення групи інвалідності.

Між тим, матеріали медико-експертної справи свідчать про те. що ОСОБА_3 був повно та всебічно оглянутий відповідачем. Під час огляду ОСОБА_3, не надавав інших медичних документів для дослідження, не заявляв скарг на неповноту обстеження у медичній установі відділковій лікарні станції «Котовськ» Одеської залізниці.

Крім цього, під час судового розгляду до суду був наданий акт огляду МСЕК № 29 від 20 травня 2015 року, згідно з яким рішенням Одеської обласної МСЕК №1 від 20 травня 2015 року ОСОБА_3 не визнаний інвалідом.

Разом з тим, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги на підставі висновку судової медичної експертизи №99 від 26 червня 2015 року, яким встановлено, що на час огляду 2014 року контрактура в лівому суглобі у ОСОБА_3 стала менше визначена. Однак, його стан у 2008рр. та в 2014 році можливо розцінювати, як помірне порушення функції лівої руки.

З підстав того, що ОСОБА_3 у 2014р. була визначена 3 група інвалідності, тому суд першої інстанції вважав, що і у 2008 році він мав право на отримання інвалідності.

Проте, зазначений висновок судової медичної експертизи не може вважатись :належним та допустимим доказом з огляду на наступне.

Так, медична установа - Одеське обласне бюро судово-медичних експертиз не відноситься до системи установ, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 «Питання медико - соціальної експертизи» мають повноваження для вирішення питань, пов'язаних зі встановленням інвалідності.

Пунктом 2 Положення Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 року №6 «Про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро» регламентований вичерпний перелік завдань бюро. Серед цього переліку відсутні повноваження, щодо надання оцінки правильності встановлення групи інвалідності чи у визнанні не інвалідом.

Відповідно до п.3 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. №1317 «Питання медико - соціальної експертизи», особам, що звертаються для встановлення інвалідності проводиться медико-соціальна експертиза. Відповідно до п. 4 цієї Постанови медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до п.23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. №1317, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Відповідно до п.24 вказаного Положення рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця).

Отже, існує нормативно затверджений порядок перевірки правильності та оскарження рішень МСЕК, у зв'язку з урахуванням специфіки складності питань, які виникають під час встановлення групи інвалідності.

Спірне рішення Котовської міжрайонної МСЕК про невстановлення ОСОБА_3 групи інвалідності було прийнято 04 лютого 2008 року, яке позивачем до будь-якого органу визначеного законом чи до суду не оскаржувалось.

При цьому, дана позовна заява подана до суду тільки 04 червня 2014 року, тобто, після спливу 6 років з дня винесення оскаржуваного рішення.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до статті 99 КАС України (чинної на час виникнення правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, для встановлення чи пропущено позивачем строк звернення до суду необхідно встановити дату з якої особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.

Так, як зазначено вище та не заперечується сторонами, позивач, (будучи особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність) про оскаржуваний акт огляду МСЕК знав ще у 2008 році, однак позов поданий до суду лише в серединні 2014 року.

При цьому, посилання суду першої інстанції на ту обставину, що позов поданий до суду, як тільки у травні 2014р. ОСОБА_3 за тим же станом здоров'я отримав 3 групу інвалідності та дізнався таким чином про порушення своїх прав у 2008р., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки 3 група інвалідності у 2014р. була надана ОСОБА_3 з додатковим урахуванням професії хворого, його крайньої конфліктності та розпорядження заступника управління охорони здоров'я облдержадміністрації.

Враховуючи викладене, позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою із пропуском річного строку.

Крім того, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду своєчасно.

В порушення ст.71 КАС України позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, не надано доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Відповідно до ч.1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальний строк може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі у разі його пропущення з поважних причин.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

З огляду на обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення без дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 203 КАС України постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 155, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року скасувати.

Прийняти у справі нову ухвалу, якою залишити без розгляду позов Одеської обласної організації інвалідів Громадська організація «Інваліди надії в майбутнє» в інтересах ОСОБА_3 до комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання нечинним рішення та стягнення коштів на відшкодування шкоди.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія