Постанова № 56371366, 22.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року 810/4818/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Феленюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 55 звернулося до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 26.03.2013 № 0003541720, від 27.03.2013 № 0003592210 та № 0003602210, від 11.06.2013 № 0007022210.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 11.01.2013 № 17 та направлень, виданих Бориспільською ОДПІ від 21.01.2013 № 26,№ 27, та № 28 працівниками відповідача проведена планова виїзна перевірка ПрАТ «Пересувна колона № 55», за результатами якої складено акт від 11.03.2013 № 132/22-1/0137137 «Про результати проведення планової перевірки ПрАТ «ПМК-55» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012».

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України, чим встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 384 287 грн., в тому числі: 1 кв. 2010 року - 5 123 грн., 3 кв. 2010 року - 73 602 грн., 4 кв. 2010 року - 164 963 грн., 1 кв. 2011 року - 97 487 грн., 2 кв. 2011 року - 14 830 грн., 3 кв. 2011 року - 117 грн., 2 кв. 2012 року - 12 837 грн., 3 кв. 2012 року - 15 328 грн.;

пп. 7.2.3., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1. та пп. 7.4.5. 7.4., 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.3, 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, чим встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 125 001 грн., у тому числі: за листопад 2010 року - 13 800 грн., за грудень 2010 року - 95 805 грн., за червень 2011 року - 12 896 грн., за червень 2012 року - 2500 грн.;

пп. 4.2.9-г, п. 4.2. ст. 4 та п. 19.2-а ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-1V «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.17-е п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, - отримання додаткового блага - чим встановлено порушення по 8 особових рахунках в 13 випадках, донараховано податок з доходів фізичних осіб за січень 2011 - серпень 2012 у сумі 6 744,34 грн.;

пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14, п. 178.2 ст. 178 та 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, - не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів виплачених приватним нотаріусом за надані послуги, чим встановлено порушення по 1 особовому рахунку та донараховано податок з доходів фізичних осіб за квітень 2011 - вересень 2012 у сумі 327,03 грн.;

пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», - чим встановлено несвоєчасну сплату до бюджету доутриманого податку з доходів фізичних осіб за січень та грудень 2010 у сумі 17 884,15 грн., - нараховано пеню у сумі 18,50 грн.

пп. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України, а саме: податковий розрахунок форми № 1 - ДФ за 3 квартал 2011 - чим встановлено подання з неповними даними про суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб-підприємців.

На підставі акту від 11.03.2013 відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 26.03.2013 № 0003541720, від 27.03.2013 № 0003592210 та № 0003602210,

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, ПрАТ «ПМК № 55» звернулося зі скаргою до ДПС у Київській області.

Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду скарги від 06.06.2013 р. № 1931/10/10-106/288 первинну скаргу підприємства задоволено частково:

залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.03.13 № 0003602210; частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.13 № 0003541720 в частині основного платежу в сумі 5856,09 грн., в частині штрафної санкції у розмірі 2029,26 грн., в частині пені у розмірі 18,5 грн.;

- частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.13 № 0003592210 в частині завищення валових витрат на відрядження без належно оформлених документів і у відповідній частині штрафні санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження Бориспільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 №0007022210 (податок на прибуток приватних підприємств) на суму 440 553,25 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як слідує з акту перевірки, донарахування податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ», які не підтверджені відповідними документами на загальну суму 109 604,85 грн., в тому числі: листопад 2010 р. - 13 800 грн., грудень 2010 року-95 804,85 грн. Також однією з підстав неправомірності формування ПрАТ «ПМК № 55» податкового кредиту Бориспільська ОДПІ зазначає інформацію, яка взята з акту від № 17.05.12 р. № 129/227/35554567 невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ», проведеної Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11.

Згідно акту від № 17.05.12 р. № 129/227/35554567 у перевіряємому періоді ПрАТ «ПМК № 55» придбало товари та послуги у ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» на загальну суму 657 628,19 грн.,у зв'язку з чим були отримані відповідні податкові накладні. Однак, згідно бази даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України податкові зобов'язання у ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» не задекларовані.

Так, судом встановлено, що між ПрАТ «ПМК № 55» та ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» були укладені два договори, а саме:

Договір оренди обладнання від 01.11.2010 № 1/11, предметом якого було тимчасове платне користування будівельного та іншого обладнання;

Договір поставки товару від 06.12.2010 № 6/12 , предметом якого була поставка запасних частин.

На підставі цих договорів ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» виписані податкові накладні від 30.11.2010 № 27618 на загальну суму 82800,00 грн., у тому числі ПДВ 13 800,00 грн., від 06.12.2010 № 28214 на загальну суму 119 820,00 грн., у тому числі ПДВ 19 970,00 грн., від 08.12.2010 № 28423 на загальну суму 102 434,76 грн., у тому числі ПДВ 17 072,46 грн., від 14.12.2010 № 29013 на загальну суму 138 514,43 грн., у тому числі ПДВ 23085,75 грн., від 20.12.2010 № 29630 на загальну суму 214 059,00 грн., у тому числі ПДВ 35 676,74 грн. та видаткові накладні від 06.12.2010 № 010359, від 09.12.2010 № 010591, від 14.12.2010 № 011059, від 20.12.2010 № 011360.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено у основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання товарів і його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Як пояснив позивач, придбані у ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» запасні частини по Договору поставки товару від 06.12.2010 № 6/12, ПрАТ «ПМК № 55» в подальшому використало у своїй господарській діяльності, а саме продало ТОВ «Воднолімер» згідно видаткової накладної від 28.11.2011 № ПМ-0000035 на суму 417 549,00 грн. в т.ч. ПДВ 78 591,49 (довіреність на отримання № 128) та видаткової накладної від 30.11.2011 № ПМ-0000036 на суму 179 720,30 грн., в т.ч. ПДВ 29 953,38 грн. (довіреність на отримання № 141).

У той же час в Акті перевірки податковим органом підтверджено належне документальне оформлення вказаних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податку на додану вартість, що не заперечувалось податковим органом, отже, мали право видавати податкові накладні.

Податкові накладні містять належну деталізацію товарів, видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Крім того, зі змісту акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому що ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» за податковою адресою/юридичною адресою (м. Луганськ, вул. 50 років Утворення СРСР, буд. 24, кв. 12 (новий номер 22), не знаходиться; нерухоме майно за ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» та посадовими особами не зареєстровано; відносно директора ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» ОСОБА_3 порушено кримінальну справу № 02/11/8048 за фактом ухилення від сплати податку на прибуток у особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, анульовано ліцензію ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Однак, суд не приймає до уваги як доказ у справі обставини, встановлені в ході розслідування кримінальних справ щодо посадових осіб контрагентів позивача, оскільки такі відомості згідно кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування у кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність у діях особи складу злочину. Крім того, результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 №К-39842/10.

Отже, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у даній справі.

При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який набрав законної сили, щодо створення і діяльності саме ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ».

Крім того, суд звертає увагу, що придбані у ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» запасні частини по Договору поставки товару від 06.12.2010 № 6/12 ПрАТ «ПМК № 55» в подальшому використало у своїй господарській діяльності, а саме, продало ТОВ «Воднолімер» згідно видаткової накладної № ПМ-0000035 від 28.11.2011 р. на суму 417 549,00 грн. в т.ч. ПДВ 78 591,49 (довіреність на отримання № 128) та видаткової накладної № ПМ-0000036 від 30.11.2011 р. на суму 179 720,30 гри., в т.ч. ПДВ 29 953,38 грн. (довіреність на отримання № 141).

Аналогічна ситуація є і з податковим кредитом, сформованим ПрАТ «ПМК № 55» по податковій накладній № 59 від 20.06.2012 р. виданій ПП «Дагпром-Союз» за послуги екскаватора на загальну суму 15 000 грн., в тому числі ПДВ 2500 грн.

Оскільки податковий кредит формується за правилами «першої події», а тому наявність дебіторської заборгованості у ПрАТ «ПМК № 55» з ПП «Дагпром-Союз», при виданій податковій накладній № 59 від 20.06.2012 p. дає повне право скаржнику в силу положень Податкового кодексу України включати суми по такій накладній у податковий кредит відповідного звітного періоду. Відтак, в цій частині висновки Акту перевірки є також помилковими.

Суд також виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності, є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто, відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в актах перевірок відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про відсутність використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, зокрема, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи, мали право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі договору від 01.04.2012 №83/4 ФОП ОСОБА_4 позивачу надавалися юридичні послуги.

За умовами даного договору ПрАТ «ПМК №55» (клієнт) доручає та сплачує, а ФОП ОСОБА_4 (виконавець) приймає на себе обов'язки щодо надання клієнту юридичних послуг (далі за текстом - послуги, роботи), під якими розуміються: консалтингові юридичні послуги (усні та письмові консультації) по всьому спектру питань господарської діяльності;юридичний аналіз наявних та розробка нових фінансово-юридичних схем; аналіз та підготовка документів, що регулюють проведення різноманітних господарських операцій, участь у перемовах, в тому числі участь у вирішенні господарських суперечок;представлення інтересів клієнта в господарських та адміністративних судах, судах загальної юрисдикції, інших державних органах та установах.

Здача - приймання робіт за даним договором оформляється актом, який складає виконавець та передає клієнту до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені відбитками печаток.

Як слідує з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП ОСОБА_4 здійснюються такі види діяльності:

Консультування з питань комерційної діяльності та управління;

74.84. Інші послуги, надавані юридичним особам та не включені до

інших угруповань;

Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

Адвокатська діяльність.

Надання юридичних послуг виконавцем оформлено актами виконаних робіт, в тому числі: від 30.04.2012 на суму 15000,00 грн.; від 31.05.2012 на суму 15000,00 грн.; від 30.06.2012 на суму 15000,00 грн.; від 31.07.2012 на суму 15000,00 грн.; від 31.08.2012 на суму 15000,00 грн.; від 30.09.2012 на суму 15000,00 грн.; від 31.10.2012 на суму 15000,00 грн.; від 30.11.2012 на суму 15000,00 грн.; від 31.12.2012 на суму 15000,00 грн.

Акти затверджені підписами від імені ФОП ОСОБА_4 та голови правління ПрАТ «ПМК №55» Любича М.А., підписи скріплені печатками сторін.

В актах виконаних робіт наведено перелік наданих ФОП ОСОБА_4 послуг, при цьому складені вони у відповідності до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому є належним чином оформленими первинними документами, які є підставою для відображення вартості зазначених послуг у складі витрат ПрАТ «ПМК№55», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Слід також зазначити, що вартість юридичних послуг з метою оподаткування відноситься до інших операційних витрат, до складу яких, відповідно до п.п.138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, включаються витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства.

Крім того, в акті перевірки вказано про порушення п.п. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, відповідно до якого не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що призвело до завищення показника у рядку 05.1 СВ Декларацій на суму 64478,45 грн. внаслідок включення до витрат вартості товарів, списаних за рахунок прибутку (Дт949Кт205 у сумі 6156,35 грн., Дт949Кт 203 у сумі 58322,10 грн.). В акті перевірки відсутні посилання на зміст господарської операції та первинні документи, якими обґрунтовується зазначена сума донарахування.

Слід зазначити, що формулювання «Списання за рахунок прибутку» є некоректним, оскільки рахунок бухгалтерського обліку 949, за дебетом якого значаться вказані операції, призначений для обліку інших витрат операційної діяльності, а не прибутку.

Як слідує з позовної заяви, вказані витрати виникли за договорами підряду, укладеними протягом 2010 року з Київводгоспом. Протягом 2 кварталу 2011 року (після проходження весняного наводку) підприємство виконувало гарантійне обслуговування в рамках вказаних контрактів, для чого використовувалась будівельна техніка та будівельні матеріали. На виконання гарантійних робіт використано будівельні матеріали вартістю 6156,35 грн. та паливно-мастильні на суму 58322,10грн., списання яких в бухгалтерському обліку відображені у складі інших витрат на рахунку 949.

Дослідженням наявних у справі документів встановлено наступне.

Серед матеріалів справи наявні контракти, укладені ПрАТ «ПМК №55» протягом 2010 року з Управлінням водного господарства у м.Києві та Київській області (надалі - Київводгосп), а саме: Контракт №34 від 23.07.2010 року на виконання робіт по об'єкту «Екологічне поліпшення ставу в с. Обуховичі Іванківського району».

Контракт №52/1 від 19.11.2010 року на виконання робіт по об'єкту «Меліоративні роботи на р.Альта з метою захисту від підтоплення присадибних ділянок на території м.Бориспіль».

Контракт №18 від 13.07.2010 року на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція гідротехнічних споруд в басейні р.Стара Красилівка з метою захисту від підтоплення територій сел. Нестерівка, Артемівка, Кіров та Сулимівка Бориспільського району Київської області».

Контракт №35 від 23.07.2010 року на виконання робіт по об'єкту «Укріплення берега р. Тетерів в районі с. Блідча Іванківського району».

Контракт №103 від 23.12.2010 року на виконання робіт по об'єкту «Виконання заходів по підтриманню сприятливого гідрологічного режиму озера Комсомольське з метою захисту від підтоплення частини міста Бориспіль».

Контракт №14 від 07.07.2010 року на виконання робіт по об'єкту «Виконання невідкладних робіт по захисту від розмиву берега р. Десна в районі садового товариства «Трудовик» Броварського району Київської області».

Контракт №1 від 21.05.2010 року з Київводгоспом на виконання робіт по об'єкту «Заходи по відновленню і покращенню гідрологічного стану р. Красилівка з метою захисту від підтоплення с. Григорівка і с. Мала Стариця Бориспільського району».

Згідно з пунктами 12.4 вказаних контрактів передбачено складання генпідрядником гарантійного паспорта-сертифіката із зазначенням гарантійних термінів для будівельних об'єктів та конструкцій та виконання Генпідрядником гарантійних зобов'язань передбачених державними будівельними нормами.

Витрати паливно-мастильних матеріалів підтверджуються наданими ПрАТ «ПМК №55» подорожніми листами вантажного автомобіля, подорожніми листами легкового службового автомобіля, якими здійснено перевезення вантажів та працівників ПрАТ «ПМК №55» на місце виконання робіт, подорожніми листами трактора та актами на списання паливно- мастильних матеріалів за квітень - червень 2011 p., затверджених головою правління ПрАТ М.А.Любичем.

Витрати матеріалів, використаних на гарантійний ремонт, списані згідно матеріального звіту за квітень 2011 p., складеного за формою М-19.

Відповідно до пп. 138.10.3 п.138.10, п. 138.1 ст.138 ПК України витрати на збут, які включають витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, є складовою інших витрат операційної діяльності, та включаються до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а тому обґрунтовано включені ПрАТ «ПМК №55» до складу витрат, що підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в сумі 64478,45 грн.

Щодо завищення показника в рядку 06.2 АВ Декларації внаслідок відображення витрат на відрядження в сумі 44631 грн. без належно оформлених документів (зміст порушення описано в п.3.5.1 акту перевірки «Правильність обчислення та своєчасність сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб»).

За висновками, викладеними в розділі 3.5.1 акту перевірки, встановлено порушення п.п.4.2.9-г, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з фізичних осіб» та п.п. 164.2.17-е, п. 164.2 ст.164 ПК України та донараховано податок з доходів фізичних осіб, якими отримано додаткове благо, як грошове відшкодування, а саме:

- по авансовому звіту ОСОБА_7 від 25.01.2011 на загальну суму 12080,50 грн., - на суму 198,00 грн. відсутні розрахункові документи, донараховано ПДФО за січень 2011 р. в сумі 28,62 грн.

Проте, в акті перевірки не зазначено, по яких господарських операціях встановлено відсутність документів, якими підтверджено витрати ОСОБА_7, що стало підставою для нарахування ПДФО в сумі 28,62 грн. з суми 198,00 грн., одержаної, як додаткове благо.

Із суми штрафу, сплаченої платіжним дорученням №85 від 13.06.2012 в розмірі 1360,00 грн. на рахунок ВДВС Бориспільського МРУЮ за ОСОБА_8, донараховано ПДФО за червень 2012 в сумі 196,66 грн.

В акті перевірки відсутня інформація про документи бухгалтерського обліку та пояснення посадових осіб, в яких міститься інформація про зазначену операцію.

Як слідує з висновку судово-економічної експертизи від 29.05.2015 № 2139/15-45, розрахунково визначений ПДФО з суми штрафу в розмірі 1360,00 грн. складатиме 204,00 грн., а не 196,60 грн., як зазначено в акті перевірки ( т. 4 а.с. 123) .

В частині донарахування ПДФО по наступних операціях:

- по авансових звітах ОСОБА_8 від 03.04.2012 №ПМ-007, від 11.04.2012 №ПМ-006, від 02.04.2012 №ПМ-003 на загальну суму 9337,55 грн. донараховано ПДФО за квітень 2012 в сумі 1350,21 грн.

- з загальної вартості авіаквитків, сплаченої ТОВ «Пілот» платіжним дорученням №904 від 04.07.2012 р. в сумі 7839,00 грн. без оформлення відрядження ОСОБА_9 донараховано ПДФО за липень 2012 в сумі 584 грн.;

- з загальної вартості авіаквитків, сплаченої ТОВ «Старт Лайн Тревел» платіжним дорученням №885 від 02.07.2012 в сумі 3368 грн. без оформлення відрядження донараховано ПДФО ОСОБА_8 за липень 2012 в сумі 822,60 грн., ОСОБА_10 у сумі 243,51 грн.;

- по авансовому звіту ОСОБА_2 від 02.04.2012 №ПМ-05 на загальну суму 3229,75 грн. нараховано ПДФО за квітень 2012 в умі 467,02 грн.;

- по авансовому звіту ОСОБА_11 від 02.04.2012 №ПМ-004 на загальну суму 3229,75 грн. донараховано ПДФО за квітень 2012 в сумі 467,02 грн.;

- з вартості проживання в готелі «Мир», сплаченої платіжним дорученням від 01.11.2011 №247 в сумі 510 грн., Любичу М.А. донараховано ПДФО за листопад 2011 в сумі 73,74 грн.

Як слідує з матеріалів справи, всі відрядження здійснювалися згідно наказів про відрядження від 31.08.2011 № 51/1, від 28.03.2012 № 05, від 30.03.2012 № 06, від 06.04.2012 № 08, від 02.07.2012 № 28, від 27.06.2012 № 26 та пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Основними нормативними документами, які встановлюють правила відшкодування витрат на відрядження, їх документальне оформлення та врахування при визначенні оподатковуваного прибутку підприємств є ПК України, наказ Державної податкової адміністрації України від 28 липня 1997 р. №260 «Про затвердження форми посвідчення про відрядження» та Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., зі змінами.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

До складу інших витрат відповідно до п. 138.10 ст. 138 ПК України включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена на виконання пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.98 № 10 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», стосується підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

ПрАТ «ПМК №55» не відноситься до таких підприємств.

Слід зауважити, що у зв'язку з приведення нормативно - правових актів у відповідність з Податковим кодексом України, наказ Державної податкової адміністрації України від 28 липня 1997 р. № 260, яким було затверджено форму посвідчення про відрядження, втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 21 червня 2011 року № 738.

Тобто, на момент здійснення відряджень працівниками ПрАТ «ПМК №55» посвідчення про відрядження не може вважатися первинним документом, який належить оформлювати для підтвердження обґрунтованості понесених витрат.

Враховуючи результати дослідження обґрунтованості формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, згідно якого не підтверджено завищення витрат на відрядження, відсутні підстави вважати витрати на відрядження додатковим благом платника податку, з якого належить утримати податок на доходи фізичних осіб.

Щодо вартості візитних карток, оплаченої ТОВ «Фастпринт» платіжним дорученням №594 від 02.04.2012 в сумі 184,00 грн., платіжним дорученням №719 від 16.05.212 в сумі 149,00 грн. донараховано Любичу М.А. ПДФО в сумі 26,61 грн. за квітень 2012 p., в сумі 21,54 грн. за травень 2012р. та вартості телефону, сплаченої ТОВ «Цитрус» згідно платіжного доручення №1088 від 08.08.2012 року в сумі 10185,00 грн. донараховано Любичу М.А. ПДФО за серпень 2012 в сумі 1472,77 грн.

В матеріалах справи наявні копії зображення візитних карток, надрукованих для працівників позивача.

Візитна картка містить інформацію про підприємство (його назву, адресу, робочі телефони підприємства, його електронну пошту, основні напрямки діяльності, посаду відповідного співробітника на даному підприємстві. Ці дані необхідні при проведенні ділових переговорів, сприяють оперативному обміну інформацією в ході господарської діяльності, допомагають встановити взаємозв'язки з представниками контрагентами підприємства, а не є сприяють одержанню персональних вигод особою.

Враховуючи викладене, витрати на придбання візитних карток на суму 333 грн. є витратами підприємства, які підлягають включенню до складу адміністративних витрат, і не є додатковим благом платника податку, з якого належить утримати ПДФО.

Відповідно до п.п. 4.2.9-г п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV, порушення якого встановлено за актом перевірки, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно п. 19.2-а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Проте, зазначений Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV втратив чинність з 01.01.2011 р. у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Операції платника податку, що стали підставою для нарахування податку з доходів фізичних осіб, здійснювались після 01.01.2011, а тому норми Закону №889 застосовані необгрунтовано.

Крім того, згідно висновків акту встановлено порушення п.п. 14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 178.2 ст.178, п. 171.2 ст. 171 ПК України, внаслідок якого з доходів, виплачених приватному нотаріусу Дудке О.С. у сумі 2180 грн., не утримано ПДФО в сумі 327 грн.

Відповідно до п.п. 164.1.1 п. 164.1ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (згідно з п. 178.5. ст.178 ПК України).

Згідно довідки за формою №4-ОПП від 01.02.2011 р. №7096, зазначена особа перебуває на податковому обліку у Бориспільській ОДПІ, а тому самостійно визначає суму доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю.

Враховуючи викладене, ПрАТ «ПМК №55» обґрунтовано не утримувався ПДФО при оплаті послуг приватного нотаріус Дудка О.С. в сумі 2180 грн.

Щодо нарахування ПДФО в сумі 1472,77 грн. на вартість мобільного телефону, придбаного у ТОВ «Цитрус Дискаунт», то суд зазначає наступне.

Мобільний телефон придбано згідно видаткової накладної № ЦТ000000178 від 09.08.2012р. та податкової накладної № 56 від 08.08.2012р., виданих ТОВ «Цитрус Дискаунт»

Оплату проведено згідно платіжного доручення № 31088 від 08.08.2012 р в сумі 10185,00 грн.

Зазначений телефон зараховано на баланс підприємства та введено в експлуатацію згідно наказу голови правління ПрАТ «ПМК № 55» від 09.08.2012 №32/1 про введення в експлуатацію мобільного телефону та акту від 31.08.2012 №П-00000002.

Враховуючи викладене, вартість зазначеного телефону, включена до вартості основних засобів, не є особистим благом, одержаним особою безоплатно, а тому висновки акту щодо нарахування ПДФО в сумі 1472,77 грн. є необгрунтованими.

Оскільки за результатами проведеного дослідження не підтверджується обґрунтованість нарахування ПДФО, підстави для нарахування пені у сумі 18,50 грн. за несвоєчасну сплату податку до бюджету не вбачається.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 29.05.2015 № 2139/15-45 у даній справі порушень позивачем податкового законодавства, викладеного у акту перевірки, документально та нормативно не підтверджено.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 26.03.2013 № 0003541720, від 27.03.2013 № 0003592210 та № 0003602210, від 11.06.2013 № 0007022210.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» понесені витрати по сплаті судового збору (платіжне доручення від 15.08.2013 № 2343) у розмірі 2294 ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.