Ухвала суду № 56369891, 10.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/122/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко О. А.Номер провадження 22-ц/788/503/16 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 27

УХВАЛА

10 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду матеріали позовної заяви за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на ухвалу судді Сумського районного суду Сумської області від 29 січня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області від 29 січня 2016 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» повернута позивачеві для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття провадження.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали позовної заяви колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції 1950 року гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v. Croatia), N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі1 Розділу III ЦПК України.

Статтею 109 ЦПК України, якою визначається так звана загальна територіальна підсудність цивільних справ, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом із тим, вищезазначені правила не є виключними та безумовними.

Так, статтею 110 ЦПК України встановлена альтернативна підсудність цивільних справ, яка визначається вказівкою законодавця про можливість розгляду і вирішення окремих цивільних справ конкретним судом за вибором позивача.

Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.

Зокрема, частиною 9 статті 110 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Сумській області, на які послався суд повертаючи позовну заву ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначено, що відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, однак вибула у м.Макіївка Донецької області без зазначення нової конкретної адреси місця проживання чи реєстрації (а.с.5).

Матеріали справи не містять достовірних даних (письмових доказів) про перебування відповідача на території м.Макіївка Донецької області.

Частиною 3 ст. 122 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції фактично позбавив ПАТ КБ «ПриватБанк», як позивача в даній справі, права на судовий захист його інтересів, оскільки повинен був вирішити питання про відкриття провадження в даній справі, а відповідача викликати через оголошення у пресі.

Враховуючи наведене та положення процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала судді підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл суми судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги буде здійснене судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу судді Сумського районного суду Сумської області від 29 січня 2016 року скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, так як не перешкоджає подальшому руху позовної заяви.

Головуючий -

Судді -