Рішення № 56369049, 09.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/249/16

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн-вв», треті особи: ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг» - «Про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою», за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 4 листопада 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

21.04.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, по якому просив стягнути завдану майнову шкоду у розмірі 50 000 грн. з ПАТ «Українська СК «Княжа вієнна іншуранс груп» та 5 000 грн. матеріальної шкоди, а також стягнути з ТОВ «Транслайн-вв» матеріальну шкоду у розмірі 21 756 грн., та стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 1133 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що 13.08.2014 року о 16:30 в м. Одеса по вул. Гайдара напроти будинку № 22, керуючи мотоциклом марки «Хонда Магна», державний номер НОМЕР_1, позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля марки «Рено Логан», державний номер НОМЕР_2, в результаті чого було пошкоджено мотоцикл позивача «Хонда Магна». Зіткнення сталося з вини ОСОБА_3, який працює водієм таксі в «Стар-таксі» ТОВ «Транслайн-ВВ», та, виходячи з трудових відносин, керував легковим автомобілем марки «Рено Логан». Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.11.2014 року було встановлено, що причиною ДТП, яке призвело до пошкодження мотоцикла «Хонда» - є порушення водієм ОСОБА_3 ПДР. Позивачем зазначено, що сума матеріальних збитків, спричинених пошкодженням мотоцикла встановлена спеціалістами сервісного центру ТОВ «Фортуна груп ЛТД» та складає 71756 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Українська СК «Княжа вієнна іншуранс груп» заперечував проти задоволення позову, вказавши у своїх письмових запереченнях, що 24.07.2014 року між ТОВ «Газторг» та ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» було укладено поліс № АІ/7150527, відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - Рено Логан, д.р. № НОМЕР_2, строк дії полісу 28.07.14 року - 27.07.15 року, ліміт відповідальності по майну 50000 грн., франшиза 1000 грн. Після ДТП позивач пошкоджений мотоцикл для огляду не надав. Мотоцикл позивача, 2000 року виготовлення, відповідно до рахунку № ЧССТ00331 від 12.12.2014 року вартість складових які необхідно замінити, становлять 71 755,99 грн. з ПДВ. Натомість, мотоцикл до ДТП коштує 52 000 грн. - 62 000 грн. Відповідно ремонт економічно недоцільний. Страхувальник письмово не повідомив страховика, з яким уклав поліс страхування, про скоєння ДТП. Отже, у зв'язку не повідомленням страхувальником письмово про настання ДТП, всю відповідальність за завдану шкоду несе винна у ДТП особа. Крім того, представник відповідача у подальшому зазначив, що отримав повідомлення про ДТП 25.05.2015 року, тобто через 9 місяців після пригоди. Також відповідач вказав, що, станом, на 25.09.2015 року, оцінка вартості відновлювального ремонту не проведена. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ТОВ «Транслайн-вв» заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не є співробітником ТОВ «Транслайн-ВВ», та під час скоєння ДТП він керував транспортним засобом, на підставі договору-прокату транспортного засобу.

Треті особи: ОСОБА_3 та ТОВ «Газторг» до суду не з'явилися, будучи сповіщеними належним чином.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 року частково задоволений позов ОСОБА_2, стягнуто з ПрАТ «Українська СК «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, у розмірі 36 730 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 367,30 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26.11.2015 року ПрАТ «Українська СК «Княжа вієнна іншуранс груп» подали апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає частково.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, районний суд виходив із доведеності його вимог.

Однак таким висновком районного суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

13 серпня 2014 року в 16:30 в м. Одеса по вул. Гайдара напроти будинку № 22, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі легкового автомобіля «Рено Логан» державний номер НОМЕР_2 та мотоцикла «Хонда Магна» державний номер НОМЕР_1. В результаті ДТП було пошкоджено мотоцикл позивача «Хонда Магна», а саме: деформовані обод передньої фари, бензобак, права підножка, задні гальма, коліно вихлопної труби, ручка керма з правої сторони, розбито праве дзеркало, зламана задня підножка пасажира, протерлась вихлопна, ручка передніх гальм, тощо.

Зазначені пошкодження зафіксовані протоколом огляду транспортного засобу від 13.08.14 р., складеного на місті пригоди слідчим ВР ДТП СУ ГУМВД України в Одеській області та підтверджені при огляді спеціалістами сервісного центру офіційного дилера «Хонда» в Одесі ТОВ «Фортуна груп ЛТД».(а.с.10-15)

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.11.2014 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_5 закрито. Цією ж постановою суду було встановлено, що в діях ОСОБА_2, відсутній склад адміністративного правопорушення, а причиною ДТП, яка призвела до пошкодження мотоцикла «Хонда», є порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3, що виразилося в недотриманні вимог п. п. 10.1, 10.3 Правил, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з екстреним гальмуванням мотоцикла водієм ОСОБА_2, та яке призвело до падіння та пошкодження мотоцикла «Хонда», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 122 КУпАП.(а.с.8).

Проте, всупереч зазначеному в постанові суду, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 представниками ДАІ не було складено і протокол до суду не направлявся.

Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, ствердження представника ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі стосовно недоведеності вини водія ОСОБА_3 в скоєнні ДТП є безпідставними.

Отже, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Прообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пошкодження належного позивачу мотоциклу, внаслідок ДТП, слід вважати страховою подією.

Цивільна відповідальність власника автомобілю «Рено Логан» ТОВ «Газторг» застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп». Страховий поліс СК «Княжа віенна іншуранс» АІ №7150527 дійсний до 27.07.2015 року з лімітом відповідальності 50000 грн.

Згідно договору аренди транспортних засобів, від 25.07.2014 року, ТОВ «Газторг» передало в аренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Транслайн-вв», автомобіль «Рено Логан», д/з НОМЕР_2.

На підставі договору прокату від 02.08.2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транслайн-вв», передало в найм автомобіль «Рено Логан», д/з НОМЕР_2. ОСОБА_3.

Відповідно до положень ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи , підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом та виходячи із положень ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається, відповідно до реальної вартості втраченого майна, на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна, враховується зношеність пошкодженого майна.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 3142/5/2092.

Крім того, згідно з Положеннями про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175, відшкодовується третій особі, завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу, саме пряма шкода, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, тобто з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням, або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України, від 24 листопада 2003 року за №1074/8395, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник, у разі пошкодження, або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

На підтвердження вимог про стягнення з відповідачів шкоди у сумі 71756,00 грн. позивач посилався на рахунок ТОВ «Фортуна груп ЛТД», в якому перелічена вартість запчастин, на ремонт мотоцикла та вказана вартість 71755,99 грн..

З зазначеним рахунком, як доказом у справі про стягнення майнової шкоди, районний суд обґрунтовано не погодився, виходячи із наведених норм матеріального права, які передбачають визначення матеріальної шкоди з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», провела оцінку мотоцикла «Хонда Магна», державний номер НОМЕР_1, та, згідно наданого до суду витягу з висновку № 628/15 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу - мотоцикла «Хонда Магна», станом, на 25.09.2015 року, матеріальна шкода, спричинена власнику мотоцикла, в результаті ДТП, складає - 36730 грн.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав доведеним належними та допустимими доказами розмір матеріальної шкоди, яка спричинена позивачу - 36730 грн. З чим погоджується і колегія суддів.

З метою отримання страхового відшкодування, позивач 30 грудня 2014 року направив ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» відповідну заяву, яка була отримана страховиком 5 січня 2015 року. Однак, дана заява позивача страховиком була залишена без задоволення.

В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» стверджував про те, що страхувальник в порушення вимог закону не повідомив страховика в триденний термін про ДТП, а повідомив лише 25.05.2015 року, тому шкода відшкодовується завдавачем шкоди, а не страховиком.

З цим ствердженням колегія суддів не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до п.п. 33.1.4. та п. 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися зокрема зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують ( п.35.1 Закону).

Згідно п.п.37.1.3., 37.1.4., п. 37.1 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди; причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Тобто, сам факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення про настання такого випадку,не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

У такому разі неповідомлення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, страховика про страховий випадок відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить підставу для звернення страховиком із регресною вимогою до указаної особи (осіб) після виплати страхового відшкодування відповідно до п. 38.1 цього Закону.

Дані обґрунтування були викладені в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року у справі № 6-45788св14.

Одночасно колегія суддів погоджується із ствердженням апелянта про те, що суд першої інстанції, стягуючи суму відшкодування, не застосував розмір франшизи.

Поняття «франшиза» слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Розмір франшизи, що визначений у зазначеному Законі, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Розмір франшизи в страховому полісу АІ №7150527 визначений в розмірі 1000 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судове рішення слід змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди на 1000 грн.

Отже, неправильне застосування районним судом норм матеріального права, є підставою зміни судового рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 4 листопада 2015 року - змінити.

Зменшити розмір матеріальної шкоди до 35730 грн. та розмір судового збору до 357,30 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

09.03.2016 року м. Одеса