Ухвала суду № 56367733, 29.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/8682/14-ц 29.02.2016 29.02.2016 29.02.2016

Провадження №22-ц/784/592/16

Головуючий 1-ї інстанції суддя : Агєєва Л.І.

Категорія-5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

2016 р., лютого місяця, 29 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів Лисенка П.П.

Самчишиної Н.В.

із секретарем: Гордійчук С.С.

з участю:

позивачки - ОСОБА_3

представників:

відповідачки - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 р., у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_6 ( треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_7, адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради, Миколаївське ММБТІ, Миколаївське відділення Одеського НДІСЄ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу ливневих труб,

встановила:

01.09.2014 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позивачка зазначала, що вона є співласником 42/100 частки житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 597 м. кв. за адресою АДРЕСА_1.

Відповідачка є співласником 30/100 частки цього ж домоволодіння.

Відповідачка завела труби ливневої каналізації до вигрібної ями, яка знаходиться на території загального користування, але належить їй особисто.

Внаслідок цього, при великих зливах вода переповнює яму та витікає на територію її собистого подвір'я, що завдає їй незручностей та порушує її права.

Посилаючись на ці обставини, позивачка просила зобов'язати відповідачку демонтувати труби ливневої каналізації.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 р постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам закону та на те, що наданими доказами доведено порушення її прав, а суд цих обставин не врахував і її прав не поновив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 319, 358 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до приписів ст.. 391 ЦК України власник майна має право на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Під майном у даному випадку закон розуміє також і відповідні речові права ( ст.190 ) ЦК України.

Застосування цієї норми можливе також і у тому випадку, коли перешкоди поєднані з правом користування земельною ділянкою, як об'єктом речового права.

В той же час, відповідно до приписів ст. ст. 57-58, 60 ЦПК України, особа повинна довести порушення своїх прав та на підтвердження позовних вимог надати належні та достовірні докази.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок, розташований на земельній ділянці нормативною площею 597 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 з 2002 р. є спільною частковою власністю, де позивачці належить 42/100 часток, відповідачка володіє 30/100 часток цього ж домоволодіння, решта знаходиться у володінні інших співвласників.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2007 р., яке набрало законної сили визначено порядок користування користування земельною ділянкою відповідно до II варіанту поділу.

Раніше у цьому спільному дворі за згодою усіх співвласників була здійснена організація водовідведення атмосферних опадів з улаштуванням бетонного лотка та прокладення чавунних труб і заведення їх до відстійника поряд із вигрібною ямою, яка знаходиться у спільному користуванні на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва віж 10.12.2012 р.

Така організація водовідведення обумовлена тим, що територія двору знаходиться нижче рівня вулиці та існує природний ухил грунту вглиб території двору.

Вимагаючи демонтажу труб, як одного з елементів системи водовідведення, позивачка не надала переконливих доказів порушення свого права і до того ж, не зазначила інших варіантів водовідведення, які б гарантували раціональне та таке, що не порушує земельні права інших співвласників, відведення атмосферних опадів із спільного двору.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини, дав належну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку стосовно небгрунтованості позовних вимог та ухвалив з цього питання рішення, яке відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Доводи апелянтки стосовно того, що наявність ливневих труб на земельній ділянці є причиною підтоплення території її собистого подвір'я, належними доказами не підтверджені.

Посилання на висновки судової експертизи від 05.10.2012 р. також не можуть бути взяті до уваги, оскільки причиною підтоплення у зливу частини двору, названі інші фактори.

Не заслуговують на увагу і доводи щодо належності зливної ями №2 позивачці, адже це спростовується рішеннями Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2007 р. та від 10.12.2012 р., згідно з якими зливна яма перебуває у спільному користуванні співвласників будинку і кожен має рівні права щодо неї.

До того ж, попереднім судовим рішенням, яке набрало законної сили за позовом з іншим предметом відмовлено у покладенні обов'язку щодо демонтування бетонування подвір'я, зливної ями разом з ливневими трубами.

Інші доводи також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко Судді: Н.В. Самчишина

П.П.Лисенко