Вирок № 56367112, 10.03.2016, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/457/16-к

В И Р О К

іменем України

"10" березня 2016 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - ДОМАРЄВОЇ Н.В., з участю секретаря - СИВЕРИН Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську Миколаївської області кримінальне провадження №12015150190001201 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.м.т. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ЛУЦЕНКО С.В.,

обвинувачений - ОСОБА_1,

потерпілий - ОСОБА_2,

представник потерпілого - адвокат ЛУКІЯНЧИН І.П.,

-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2015 року о 23 годині в с.м.т. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області на вулиці Генерала Подзігуна, між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виникла сварка, що переросла в бійку. В ході бійки ОСОБА_1 спочатку у приміщенні магазину «Карат» по вулиці Генерала Подзігуна, 170, а потім на вулиці неподалік магазину умисно наніс декілька ударів кулаком в область обличчя ОСОБА_2, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в дільниці кута зправа, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю. Підтвердив факт вчинення злочину при вищевикладених обставинах. Вказав, що щиро кається у вчиненому. Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, позов в частині стягнення моральної шкоди визнав частково у сумі 1000 або 2000 гривень. Вказує, що на стадії досудового розслідування пропонував матері потерпілого гроші на лікування, але ніякої оптимальної домовленості вони не досягли.

Крім винних зізнань обвинуваченого, його вина підтверджується:

-- поясненнями потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що 20.05.2015 року він перебував в компанії друзів в приміщенні магазину «Карат» в с.м.т. Олександрівка. До них підійшов обвинувачений ОСОБА_1 в збудженому стані, чіплявся до дівчини. На, що потерпілий зробив йому зауваження, а обвинувачений запропонував йому вийти на вулицю, де і наніс йому удар в щелепу, який збив його з ніг. Він змушений був звернутися за медичною допомогою, 20 днів перебував на стаціонарному лікуванні. У зв`язку з чим мама позичала гроші на лікування. Від отриманої травми відчував сильний біль, протягом 3-х місяців не міг нормально приймати їжу. На теперішній час періодично з`являється біль. Просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі, покарати обвинуваченого на розсуд суду.

-- висновком експерта № 195 від 19.05.2015 року відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено перелом нижньої щелепи в ділянці кута з права. Перелом виник від дії тупих предметів, найбільш вірогідно від удару цими предметами, до звернення в лікарню, куди звернувся 21.05.2015 року. Дане тілесне ушкодження відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості в познаці довготривалого розладу здоров`я.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

При призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд між іншим враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні на те, що він щиро кається у скоєному, суд не бере до уваги, виходячи з такого. Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений з часу вчинення злочину - 20.05.2015 року, під час досудового розслідування та судового розгляду шкоду потерпілому в загалі не відшкодував. Тому, відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає лише визнання вини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступень тяжкості злочину, який є злочином середньої тяжкості, обставини скоєного ним злочину, обставину, яка пом'якшує його покарання, відсутність обтяжуючих обставин, його позитивну характеристику за місцем проживання, а також те, що до кримінальної відповідальності останній притягується вперше, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком та з покладанням обов`язку, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 76 КК України, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст. 65 КК України.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування з обвинуваченого 4000 гривень матеріальної шкоди та 7000 гривень моральної шкоди.

Питання заявленого потерпілим цивільного позову в частині заявленої матеріальної шкоди у сумі 4000 грн., та визнаного обвинуваченим в повному обсязі, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 128, 129 КПК України, 1166 ЦК України та вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд приходить до такого. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України у Постанові № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз?яснив судам, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Розмір відшкодування може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану обвинуваченого. Відповідно до ст. 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що зазначена шкода заподіяна протиправними, злочинними діями обвинуваченого, враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого.

Беручи до уваги наведені обставини, суд вважає, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого 7000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 3500 гривень, оскільки сума позову явно завищена та недостатньо обґрунтована потерпілим.

Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на користь закладу комунальної власності області Миколаївської обласної лікарні у сумі 747 гривні 83 копійки на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 підлягають повному задоволенню, як підтверджений матеріалами кримінального провадження (а.п.48) та на підставі ст.128 КПК України та ст. 1206 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк 1 рік.

На підставі п.3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язок повідомляти Вознесенський МВ КВІ про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 гривень матеріальної шкоди та 3500 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь закладу комунальної власності області Миколаївської обласної лікарні (одержувач обласна лікарня, р/р 35413001046637, код ЄДРПОУ 01998383, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, інші надходження) -- 747 гривні 83 копійки на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.

Апеляції на вирок можуть бути подані до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд на протязі 30 діб з моменту оголошення вироку, а обвинуваченим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Суддя: Н.В.Домарєва.