Рішення № 56366921, 04.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1538/14-ц Провадження № 22-ц/772/338/2016Головуючий в суді першої інстанції Жмудь О. О.Категорія 20 Доповідач Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого Чуприни В.О.

Суддів : Чорного В.І., Оніщука В.В.

При секретарі : Кирилюк Л.М.

За участю : представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, прокурора Клименка Д.С., третьої особи ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, вона ж представник третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_4, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 про визнання удаваною довіреності, визнання нікчемним договору іпотеки частки квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування з чужого незаконного володіння ? частки квартири, усунення перешкод в користуванні часткою квартири шляхом виселення і вселення; за позовом першого заступника прокурора м. Вінниці в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_10, ОСОБА_7 про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_10, ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року, встановила :

В січні 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_4, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 Зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.10.2004 р. позивач, тобто ОСОБА_2, і його мати ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_9 по ? частки кожному. Дана квартира без відома та згоди зазначених власників незаконно вибула із їх власності за обставин, які викладені у вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2013 р., що набрав законної сили, по обвинуваченню ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Зокрема, вироком суду встановлено, що в середині вересня 2009 р. ОСОБА_2 звернувся з приводу отримання в борг 4 000,00 доларів США до ОСОБА_8, який з корисливих мотивів, а саме з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи скрутне матеріальне становище ОСОБА_2, повідомив про можливість надання позики за умови, якщо ОСОБА_2 поверне 5 000,00 доларів та надасть в заставу для забезпечення боргу нерухоме майно, на що останній погодився.

У подальшому ОСОБА_8 шляхом обману заволодів документами на спірну квартиру позивача і його матері - ОСОБА_4 та одержав від них нотаріально посвідчені довіреності від 21.08.2009 р. на право розпорядження їх частками по ? частками у жилому приміщенні відповідачем, а також ОСОБА_14, запевнивши, що ці документи ніяк не будуть використані.

Після цього ОСОБА_8, використовуючи довіру позивача та ОСОБА_4, отримав від останньої розписку про одержання в борг у ОСОБА_8 і ОСОБА_14 грошей в сумі 5 000,00 доларів США та, використовуючи безвихідне становище, змусив позивача написати розписку про одержання у борг у ОСОБА_8 і ОСОБА_14 грошей в сумі 25 000,00 доларів США.

Одержавши від ОСОБА_2 і ОСОБА_4 документи на квартиру, нотаріально посвідчені довіреності на право розпорядження нею і розписки про отримання коштів, ОСОБА_8 передав ОСОБА_2 кошти в розмірі 3 900,00 доларів США, при цьому запевнив, що у разі коли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не зможуть в обумовлений строк (3-4 дні) повернути кошти, то він відстрочить повернення боргу.

Згадані вище довіреності позивач вважає удаваними правочинами, оскільки сторони умисно оформили один правочин, але між ними насправді встановились інші правовідносини.

Так, вироком суду встановлено, що фактично між сторонами була досягнута домовленість про передання в іпотеку належної ОСОБА_2 та ОСОБА_4 квартири в забезпечення виконання їх зобов'язань за договором позики, який реально був укладений на суму 3 900,00 доларів США. Останні розраховували на те, що їх квартира перебуває в іпотеці та не висловлювали волевиявлення та не бажали втрачати право власності на квартиру, насправді не уповноважували жодних осіб на вчинення від їхнього імені дій, що були спрямовані на припинення їх прав власності.

У даній справі суд має встановити, що між сторонами було укладено в неналежній формі договір іпотеки, але оскільки не дотримана встановлена законом його форма, даний правочин є нікчемним.

Таким чином, отримані ОСОБА_8 довіреності не могли стати підставою для укладення ним, як представником, правочинів, які були спрямовані на припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на належну їм квартиру.

Продовжуючи дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_8, використовуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не мають можливості вчасно повернути одержані як позику кошти, повідомив, що згоден відстрочити повернення боргу і, зловживаючи довірою ОСОБА_2 і ОСОБА_4, маючи на меті здійснити перереєстрацію спірної квартири для заволодіння нею, повідомив неправдиву інформацію про необхідність пред'явити їх паспорти ОСОБА_14, якому належала частина наданих у борг коштів. Довіряючи ОСОБА_8 і будучи впевненими у вигідності дій, до яких їх спонукав ОСОБА_8 та не здогадуючись про злочинні наміри останнього, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передали йому свої паспорти.

Одержавши паспорти, використовуючи отримані шляхом обману нотаріально посвідчені довіреності, ОСОБА_8, з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, зняв без відома ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку спірну квартиру. Після чого, звернувшись до приватного нотаріуса і повідомивши завідомо неправдиві відомості, одержав нотаріально посвідчений і зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2145 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_9 за 225 000,00 грн. придбала квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Зазначений договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки представник продавців без відповідних повноважень за умови визнання судом довіреності удаваною з мотивів, висловлених вище. В такому разі вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним з використанням такої довіреності є похідною вимогою.

В разі, якщо суд прийде до іншого висновку з приводу правової природи довіреності, то існують інші окремі підстави для визнання договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, недійсним. Так, згаданий договір є фіктивним на підставі ст. 234 ЦК, оскільки жодна із сторін не бажала настання створених правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Так, продавець ОСОБА_8 не бажав переходу права власності на квартиру до ОСОБА_9, а бажав використати отриману ним довіреність, побоюючись її скасування. В свою чергу ОСОБА_9 не бажала реально придбавати квартиру, не сплачувала за неї жодних грошових коштів. Крім того, при посвідченні договору купівлі-продажу ОСОБА_8 вчиняв правочин всупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання, внаслідок чого фактично виникли через це несприятливі наслідки для довірителя (ст. 232 ЦК України).

Продовжуючи дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_8, діючи без згоди та відому ОСОБА_2 та ОСОБА_4, 17.09.2009 р. використовуючи послуги ОСОБА_9, а також одержаний шляхом обману договір купівлі-продажу від 08.09.2009 р., з метою подальшого продажу здійснив реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_15

З метою одержання коштів, ОСОБА_8 12.10.2009 р., діючи без згоди та відома ОСОБА_2 та ОСОБА_4, видаючи ОСОБА_15 за дійсного власника квартири, за кошти в сумі 213 690,00 грн. здійснив її продаж ОСОБА_10 і ОСОБА_7, про що ОСОБА_15, діючи на прохання ОСОБА_8 та знаючи про злочинні наміри останнього, підписала договір купівлі-продажу, відповідно якого ОСОБА_10 і ОСОБА_7 придбали квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_15, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований 12.10.2009 р. в реєстрі права власності на нерухоме майно за № 1220.

Одержані внаслідок укладення угоди кошти в сумі 213 690 грн. ОСОБА_8 привласнив та розпорядився ними на власний розсуд.

Визнаючи недійсним перший договір купівлі-продажу квартири, не має необхідності розглядати питання недійсності другого, так як частина квартири, що вибула не з волі позивача через вчинення щодо нього злочину, позивач має право на витребування майна з чужого незаконного володіння.

У недійсність правочину позивач посилається на норми ст.ст. 4, 10, 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, особи, що проживають в квартирі підлягають виселенню, а законний власник, тобто позивач, вселенню на підставі ч. 1 ст. 316, ст. ст. 317, 391 ЦК України.

Підстави для подання позову виникли лише після набуття законної сили вироком суду у вищевказаній кримінальній справі, тому строк позовної давності має бути поновлений судом.

У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_2, крім поновлення строк позовної давності, просив :

- визнати удаваною довіреність від 21.08.2009 р., посвідчену від імені ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1640, під якою було приховано договори іпотеки частки квартири АДРЕСА_3, укладений в усній формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_8;

- визнати нікчемним укладений в усній формі в серпні 2009 р. договір іпотеки частки зазначеної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_8;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Козловою І.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2145 в частині відчуження належною ОСОБА_2 ? частки квартири АДРЕСА_2;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 ? частки зазначеної квартири;

- усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належною йому ? часткою даної квартири шляхом виселення ОСОБА_10 та ОСОБА_7 із займаної ними спірної квартири та вселення в неї ОСОБА_2

У січні 2014 р. перший заступник прокурора м. Вінниці, в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_7 про витребування нерухомого майна (квартири) від добросовісного набувача. Зазначив, що в ході звернення ОСОБА_4 установлено, що остання та ОСОБА_2 на підставі рішення від 28.10.2004 р. № НОМЕР_1 були співвласниками квартири, площею 28,7 кв.м., АДРЕСА_4 по ? частці кожний. Право власності було зареєстровано в органах БТІ та електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Вказана квартира без відома та згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шляхом обману незаконно вибула з їх власності за обставин, викладених у вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2013 р., що набув законної сили.

Далі наведене обґрунтування обставин позову аналогічного змісту щодо й у позові ОСОБА_2 Таким чином, згаданим вироком суду доведено винність ОСОБА_18 у вчиненні дій, направлених на незаконне заволодіння спірної квартири, вартість якої станом на 17.09.2009 р. складала 220 474,26 грн., а відповідно вартість ? її частки - 110 273,13 грн. Оскільки частка квартири вибула з володіння ОСОБА_4 не за її волі, а внаслідок вчинення щодо неї злочину з боку ОСОБА_18, який обманним шляхом отримав довіреність від неї та двічі перепродав вищевказану квартиру, ОСОБА_4 має право на витребування майна від добросовісного набувача. Підстави для звернення до суду з позовною заявою про витребування частки майна у добросовісних набувачів у ОСОБА_4 виникла лише після набуття законної сили вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2013 р. в кримінальній справі по обвинуваченню, в тому числі й ОСОБА_8, оскільки саме судом достовірно встановлено всі обставини справи. Як встановлено прокуратурою м. Вінниці в ході розгляду звернення, ОСОБА_4, інтереси якої представляються прокуратурою згідно норм Конституції України та законів України, є потерпілою від злочину. Довіряючи ОСОБА_18 та не здогадуючись про його злочинні наміри, вона залишилась без даху над головою та в даний час вимушена проживати в підсобному приміщенні фізико-математичної гімназії № 17. Крім того, ОСОБА_4 є особою похилого віку, отримує мінімальну пенсію, не спроможна самостійно захистити свої порушені права та реалізувати процесуальні повноваження. Зважаючи на викладене, заступник прокурора просив витребувати від добросовісних набувачів ОСОБА_10 та ОСОБА_19 на користь ОСОБА_4 ? частки квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2014 р. об'єднано в одне провадження цивільні справи за позовами ОСОБА_2 та заступника прокурора м. Вінниці в інтересах ОСОБА_4

У квітні 2014 р. ОСОБА_4 у якості позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій наводячи встановлені згаданим вироком суду від 05.11.2013 р. обставини щодо вчинення стосовно неї неправомірних дій ОСОБА_8, а саме відчуження поза її волею належної їй спірної квартири у ? частці, просила, крім поновлення строк позовної давності, :

- визнати удаваною довіреність від 21.08.2009 р., посвідчену від імені ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1641, під якою було приховано договори іпотеки квартири АДРЕСА_3, укладений в усній формі між ОСОБА_4 та ОСОБА_8;

- визнати нікчемним укладений в усній формі в серпні 2009 р. договір іпотеки частки зазначеної квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_8;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Козловою І.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2145.

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 ? частки зазначеної квартири;

- усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні належною їй часткою даної квартири шляхом виселення ОСОБА_10 та ОСОБА_7 із займаної ними спірної квартири та вселення в неї ОСОБА_4 (т.1 а.с.108-109).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015 р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2014 р., яким було відмовлено у задоволенні позовів, та рішення апеляційного суду Вінницької області від 17.09.2014 р. щодо часткової зміни зазначеного рішення суду першої інстанції скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду від 25.11.2015 р. позов задоволений частково.

Поновлено строк позовної давності звернення до суду із даним позовом, враховуючи поважність причин її пропуску.

Визнано удаваними довіреності від 21.08.2009 р., посвідчену від імені ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1640, а також посвідчену від імені ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1641.

Визнано нікчемними укладені в серпні 2009 року договори іпотеки часток квартири, яка розташована АДРЕСА_5 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_8

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 укладений між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Козловою І.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2145.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_11

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати пов'язані з оплатою судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 983,20 грн.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 у дохід держави 1 226,80 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_7 - ОСОБА_20 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильну і необ'єктивну оцінку доказів, порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким відмовити в позові ОСОБА_2 та прокуратури м. Вінниці.

В узагальненому вигляді доводи скарги обґрунтовуються тим, що вироком суду від 05.11.2013 р. не було встановлено позикових правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 За таких обставин, на думку представника відповідачів, висновок суду першої інстанції про те, що між зазначеними особами виникли правовідносини позики не ґрунтується фактичними обставинами і суперечить поясненням самих позивачів. За відсутності основного зобов'язання іпотека, яка має похідний характер, не може існувати як самостійний вид правочину. Договір купівлі-продажу, згідно якому ОСОБА_9 придбала спірну квартиру, визнано судом недійсним у відсутність для цього правових підстав, окрім того за неправильного застосування норм до спірних правовідносин. Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений та проведено його державну реєстрацію, у покупця ОСОБА_9 вникло право власності на спірну квартиру, таким чином правові наслідки укладеного договору, тобто перехід права власності, сторонами були досягнуті. В процесі судового розгляду не тільки не була встановлена, а й взагалі не з'ясовувалося питання зловмисної домовленості між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Судом прийняті до уваги неналежні і недопустимі докази, зокрема рішення обґрунтовано протоколами допитів, складених під час досудового розслідування. Також судом безпідставно поновлено позивачам строк позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в апеляційну інстанцію, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_7 на праві спільної часткової власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.10.2004 р., виданого виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення від 28.10.2004 р. № НОМЕР_1.

21.08.2009 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видали на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_14 довіреності, посвідчені приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Майструк В.І. Цими довіреностями позивачі уповноважили зазначених осіб представляти їх інтереси у відповідних уповноважених органах нотаріату, БТІ, ЖЕКу, інших установах, організаціях, з правом зняття довірителів з реєстраційного обліку, підписання договору купівлі-продажу та належних від продажу грошей.

21.08.2009 р. ОСОБА_2 надав ОСОБА_8 розписку про отримання від нього коштів в сумі 25 000,00 доларів США, а ОСОБА_4 - розписку про отримання 5 000,00 доларів США.

08.09.2009 р. ОСОБА_8, діючи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, уклав з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 загальною площею 28,7 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Козловою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 2145.

30.09.2009 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасували видані ОСОБА_8 довіреності шляхом подання відповідних заяв, підпис яких посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І.

12.10.2009 р. ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_21, ОСОБА_7 договір купівлі-продажу спірної житлової квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Проценко А.О., зареєстрований у реєстрі за № 1220.

Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Вінницького міського суду від 05.11.2013 р. ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 КК України - шахрайство, яке полягало у тому, що ОСОБА_8, одержавши від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 документи на належну їм квартиру та діючи без відому останніх, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, зняв їх з реєстраційного обліку, після чого, повідомивши приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Козловій І.А. завідомо неправдиві відомості, отримав нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно договір купівлі-продажу належної позивачам квартири, покупцем якої стала ОСОБА_9, яка у подальшому відчужила її добросовісним набувачам ОСОБА_21 та ОСОБА_7

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано потерпілими від зазначеного злочину, цивільний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду за її заявою.

Таким чином, обставини встановлені в ході розгляду судом матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_8 не потребують повторного доказування в цій справі.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, задоволенню не підлягають. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

З огляду встановлених у вироку Вінницького міського суду від 05.11.2013 р. обставин вчинення ОСОБА_8 шахрайства стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у заволодінні майном останніх або придбання права на майно шляхом обману та зловживання довірою, в тому числі у виді фіктивного представництва, а в результаті шахрайських дій потерпілі - власники майна уявно добровільно передали майно або право на майно винній особі, тобто спірна квартира вибула з володіння власників поза їх волею.

У зв'язку з цим та враховуючи положення зазначених норм ст. ст. 330, 388, а також ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України щодо підстав недійсності правочину, віндикаційний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про витребування нерухомого майна - квартири від добросовісного набувача судом задоволений правильно, оскільки вимога про повернення майна у даному випадку є обґрунтованою, а порушене право власників майна у такий обраний спосіб підлягає судовому захисту.

Колегія суддів погоджується також із висновком суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 укладеного між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та ОСОБА_9, оскільки правочин вчинений без волевиявлення власників та не відповідало їх внутрішній волі стосовно відчуження майна, а зміст правочину при цьому суперечить закону.

Не викликає зауважень рішення суду щодо відмови у задоволенні позову про усунення ОСОБА_2, ОСОБА_4 перешкоди в користуванні належною їм квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та вселення в неї позивачів, так як до визначеності в судовому порядку прав та обов'язків сторін у виниклому спорі стосовно спірної нерухомості, дана вимога є передчасною і фактично спір з приводу звільнення квартири відповідачами у теперішній час відсутній.

Судом також обґрунтовано був поновлений строк позовної давності, оскільки позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 спрямований на застосування цивільно-правових наслідків неправомірних дій ОСОБА_8, стосовно якого постановлено вищезгаданий вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2013 р., а тому не міг бути поданий раніше, ніж даний вирок набув законної сили.

Разом з тим, не можна погодитись із зробленим у порушення вимог ст. 213 ЦПК України висновком суду щодо визнання удаваними довіреності від 21.08.2009 р., посвідчену від імені ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1640, а також посвідчену від імені ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1641, а також не ґрунтується на обставинах справи та законі висновок про визнання нікчемними укладені в серпні 2009 року договори іпотеки часток квартири, яка розташована АДРЕСА_5 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_8

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Дійсно, у позовній заяві не ставиться питання щодо недійсності договору доручення, за яким у даному випадку згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України здійснювалося представництво, а про визнання удаваною самої довіреності і яка у відповідності до ч. 3 ст. 244 ЦК України є лише документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Також не уявляється можливим визнання вказаної довіреності удаваним правочином в розумінні положень ст. 235 ЦК України, оскільки для цього необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Тобто удаваність правочину має бути очевидною для усіх сторін, а у даному випадку ОСОБА_8 використав отримані від позивачів довіреності за призначенням, вчинивши відчуження спірної квартири.

Крім того, доказами у справі у підтвердженні позову та заперечень проти нього не доведено, а відтак судом не встановлено, що правочин з договору доручення був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, зокрема договору іпотеки.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнаний лише вчинений правочин, за умови, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У даному ж конкретному випадку позивачі пов'язують досягнуту усну домовленість про передання в іпотеку належної ОСОБА_2 та ОСОБА_4 квартири в забезпечення виконання їх зобов'язань за договором позики, однак реально і фактично договір іпотеки в письмовій формі не укладався, як і не доведено його усної форми.

Таким чином, за вищенаведених обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо визнання удаваними довіреності від 21.08.2009 р., а також стосовно визнання нікчемними укладені в серпні 2009 року договори іпотеки часток квартири АДРЕСА_8 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, і в цій частині апеляційним судом ухвалюється нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишається без змін з підстав ухвалення його з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_10, ОСОБА_7 - задовольнити частково. .

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року щодо визнання удаваними довіреності від 21.08.2009 р., посвідчену від імені ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1640, а також посвідчену від імені ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстровану в реєстрі за № 1641, а також щодо визнання нікчемними укладені в серпні 2009 року договори іпотеки часток квартири АДРЕСА_8 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - скасувати, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/ В.О.Чуприна

Судді : /підпис/ В.І.Чорний

/підпис/ В.В.Оніщук

Згідно з оригіналом: