Рішення № 56364905, 02.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 2016/2-627/11 Головуючий суддя І інстанції Хайкін В. М.

Провадження № 22-ц/790/1797/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про самочинне будівництво

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.,

при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Ізюмської міської ради Харківської області про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач в травні 2011 року звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів №830 від 17.09.1985 року Ізюмському відділенню енергосбуту на виділеній земельній ділянці було дозволено провести будівництво гаражу на два бокси розміром 6,0х8,0 м. для зберігання службового автотранспорту по АДРЕСА_1 В 1985 році було виконане будівництво гаражу розміром 5,95х10,65 м. з оглядовою ямою площею 63,4 кв.м., з відхиленням від проекту. В 1990 році вказаний гараж був викуплений позивачем у Куп'янського підприємства електромереж. Згідно довідки Ізюмського БТІ від 12.04.2011 року, вартість збудованого гаражу становить 52709 грн. Просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж по АДРЕСА_2.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено, вирішено визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований гараж «Г» з оглядовою ямою розміром 5,95х10,65 м., площею 63,4 кв.м., розташований по АДРЕСА_2.

З апеляційною скаргою на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2011 року звернувся ОСОБА_1, який не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 наполягає, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2011 року вирішено питання про його права та обов*язки, пояснив, що його батько, а після смерті батька він особисто, протягом останніх 20 років займає один із боксів спірного гаражу, зазначений бокс вважає своєю власністю, крім того вказує, що приміщення 2 площею 12,5 кв.м. добудував особисто його батько.

Зазначені доводи ОСОБА_1 ОСОБА_2 не спростував, пояснив, що з його дозволу за життя батько ОСОБА_1, а після смерті батька сам ОСОБА_1 протягом 20 років та на цей час дійсно займають один із боксів спірного гаража, а приміщення 2 площею 12,5 кв.м. дійсно добудував батько ОСОБА_1

Доводи ОСОБА_1 про те, що рішенням виконкому Ізюмської міської ради ОСОБА_3 було дозволено продати його батькові гаражний бокс підтверджується матеріалами справи (а.с. 65). ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 66, 67).

За таких обставин, рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2011 року вирішено питання про права та обов*язки ОСОБА_1, в той час, як він не брав участі у розгляді справи. За таких обставин, ОСОБА_1 має право на апеляційне оскарження рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що ОСОБА_2 надав суду недостовірну інформацію і приховав, що викупив лише один бокс зазначеного гаражу, а інший бокс викупив ОСОБА_3, та на підставі рішення Виконавчого комітету Ізюмської місткої ради народних депутатів № 846 від 21.10.1993 року та продав його батькові ОСОБА_4, спадкоємцем якого він є.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів №830 від 17.09.1985 року, Ізюмському відділенню енергосбуту на виділеній земельній ділянці дозволено провести будівництво гаражу на два бокси розміром 6,0х8,0 м. для зберігання службового автотранспорту по АДРЕСА_1

Ізюмським відділенням енергозбуту у 1985 році, без відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, та з відхиленням від проекту збудовано гараж «Г» з оглядовою ямою, розміром 5,95х10,65 м., що підтверджується висновком комунального підприємства «Проектне бюро міста Ізюм» від 10.01.2011 року. (а.с.5).

Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 0250 від 22.03.2011 року, змінена адреса об'єкту нерухомості, а саме: гаража, що розташований по АДРЕСА_1 - на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельних контроль та нагляд, який у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.

За змістом ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно роз*ясень наданих у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) 30.03.2012 № 6» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Право власності на нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Спірне нерухоме майно є самовільним будівництвом також і у розумінні ст.105 ЦК Української РСР.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти про прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державному комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували об*єкти нерухомого майна до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Аналіз вищенаведених норм закону свідчить про те, що право власності на будівлі побудовані до 5 серпня 1992 року можуть визнаватися лише у разі, якщо будівництво відбувалось відповідно до чинного на той час законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно було споруджено в більшому обсязі, ніж було дозволено, отже земельна ділянка такого розміру, як зайнята будівлею не була відведена для будівництва гаражу рішенням органу місцевого самоврядування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка, на якій розташовані гаражні бокси на час вирішення справи надана позивачу у користування для гаражного будівництва у встановленому законом порядку, то відсутні підстави для задоволення позову.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -