Рішення № 56364876, 11.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 641/8826/15-ц Головуючий І інстанції - Ященко С.О.

Провадження: 22-ц/790/605/16 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Міхелєвої Я.С.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, -

встановила:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 07 вересня 2011 року між сторонами укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 56000 грн., що є еквівалентом 7000 дол. США. Відповідно до договору позики відповідач зобов'язався повернути грошові кошти 07.11.2011 року. На виконання свого обов'язку відповідач повернув 20.10.2014 року 3500 грн., що складало 250 дол. США, та 23.10.2014 року ще 2000 грн., що складало 150 дол. США. До теперішнього часу відповідач решти суми боргу не повернув, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду. Крім того, у зв'язку з необхідністю звернення до суду позивачем понесено додаткові витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 145 830,59 грн., що є еквівалентом 6600 дол. США, за договором позики від 07.09.2011 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1459 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2015 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції було помилково застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки, надані позивачем, оригінали розписок відповідача від 20.10.2014 р. про поверненням ним 3500 грн. та від 23.10.2014 р. про повернення 2000 грн. свідчать про переривання строку позовної давності за договором позики від 07.09.2011 р. Вважає, що суд не проаналізував належним чином надані ним докази, взяв за основу свого рішення бездоказові усні пояснення відповідача, проігнорувавши надані письмові докази.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 07.09.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І.

У відповідності до умов цього договору позики позивач передав, а відповідач прийняв 56 000 грн., що є еквівалентом 7 000 дол. США, строком на 2 місяці до 08.11.2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору позики від 07.09.2011 року строк виконання зобов'язання визначений сторонами - 07.11.2011 року, а отже перебіг строку позовної давності почався з 08.11.2011 року та закінчився 08.11.2014 року. ОСОБА_1 звернувся до суду 25.08.2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Позивачем не доведено, що 20.10.2014 року та 23.10.2014 року відповідачем здійснено дії з погашення боргу саме за договором позики від 07.09.2011 року, а тому, відповідно, і не доведено переривання перебігу строку позовної давності.

Колегія суддів з такими висновками рішення суду не погоджується, оскільки вони суперечать матеріалам справи.

Згідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України , перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною, або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або іншій письмовий документ, незалежно від його найменування , з якого дійсно вбачається як сам факт отримання боргу (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Згідно ст. 526 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його у відповідності до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, у відповідності до звичаїв ділового обороту, та інших вимог, які зазвичай пред?являються, у тому числі звичаям ділового обігу, правилам ділової етики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до суду оригінал договору позики, укладеного 07.09.2011р. та посвідченого нотаріально, в реєстрі № 7585. Строк повернення грошових коштів було визначено нами 08.11.2011р.

У договорі позики сторони зазначили, що сума 56000 грн. еквівалентна 7000 дол. США. Проте, ніяких умов щодо повернення боргу з посиланням на курс як долара США, так і будь-якої іншої валюти в договорі не зазначено. Враховуючи. Що кошти отримані в борг у гривнях. То і повертатись вони повинні також у гривні.

07.10.2011 року ОСОБА_2 повернув позивачу 24000 грн., про що позивачем на нотаріально посвідченій копії договору позики, що мається у відповідача, особисто здійснено напис.

Також позивачем було надано суду та оглянуто в судовому засіданні оригінали розписок відповідача від 20.10.2014 р. про поверненням ним 3500 грн. та від 23.10.2014 р. про повернення 2000 грн.

Тобто, вказані грошові кошти були повернуті позивачу 20.10.2014 р. та 23.10.2014 р. - до спливу 3-річного строку позовної давності за договором позики від 07.09.2011 р.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно нотаріальний договір ним укладався, розписки про сплату ним коштів писав він особисто.

Враховуючи, що свої обов'язки за договором позики від 07.09.2011р. ОСОБА_2 не виконав та аналізуючи усі надані суду у якості доказів документи - нотаріальний договір, розписки можливо прийти до висновку, що між сторонами існували певні стосунки, прийом та передача грошових коштів фіксувалися ними або письмово, або посвідчувалися нотаріально.

На час складання розписок про повернення коштів 20.10.2014 р. та 23.10.2014 р. у відповідача перед позивачем були частково виконані зобов'язання за договором позики від 07.09.2011 р. - на суму 24 000 грн., що підтверджується розпискою позивача про отримання вказаної суми, яка міститься на екземплярі договору, який надав відповідач.

Написавши розписки позивачу про повернення коштів у жовтні 2014 р., відповідач не міг не розуміти, що ці кошти він повертає, за договором займу від 07.09.2011 р. відповідно з умовами п. 2 договору. В п. 2 вказано, що повернення позичених грошей повинно … підтверджуватися позикодавцем письмово розпискою … на окремому від договору аркуші. Будь-яких інших договорів, за якими настав час повернення коштів, сторони суду не надали.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що розписки в жовтні 2014 р. відповідачем видані позивачу саме на виконання договору займу від 07.09.2011 р.

Відповідно, строк позової давності необхідно рахувати з 23.10.2014 р. і у суда першої інстанції не було підстав вважати строк позовної давності пропущенним.

Всього відповідач повернув позивачу на виконання за договором позики від 07.09.2011 р. 29500 грн. (24000+3000+2500) неповернута сума складає 26500 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати: за надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн. та за сплату судового збору у розмірі 556 грн.

Відносно наданих розписок без зазначення строків їх складання та повернення боргу на суму 24000 грн., написаних відповідачем позивачу /а.с. 35/, судова колегія вважає, що до цих правовідносин застосовуються вимоги п. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 07.09.2011 р. у розмірі 26 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: за надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн. та за сплату судового збору у розмірі 556 грн.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -