Рішення № 56364858, 24.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/10554/13-ц Головуючий суддя І інстанції Діденко С.А.

Провадження № 22-ц/790/888/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцина В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.

за участю секретаря : Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа-Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, який був уточнений в процесі розгляду справи, та остаточно просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 153/А-08, яка станом на 17 квітня 2014 року мала розмір 73 459,45 доларів США, що за курсом НБУ від 17 квітня 2014 року складає 826 418 грн. 81 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити усіх мешканців, які проживають у спірному будинку.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17 вересня 2008 року згідно з кредитним договором № 153/А-08 ОСОБА_3 надано кредитні кошти в розмірі 40 000,00 доларів США на термін до 14 вересня 2018 року зі сплатою 18,00 % річних за користування кредитом.

Крім того, 17 вересня 2008 року з метою забезпечення виконані вказаного кредитного зобов'язання між банком і ОСОБА_4, укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав банку в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами та побутовими будівлями АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання виконала, внаслідок чого станом на 17 квітня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 459,45 доларів США, і за курсом НБУ від 17 квітня 2014 року складає 826 418 грн. 81 коп., просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і 20 серпня 2009 року № 153/А-08 у розмірі 73 459,45 доларів США, що курсом НБУ від 17 квітня 2014 року складає 826 418 грн 81 коп., звернення стягнення на будинок загальною площею 126,30 кв. м, житловою площею 28,70 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 17 вересня 2008 року № 153/А-08) ПАТ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отримані витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрації правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технік документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікату правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах підприємствах або організаціях незалежно від форм власності підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» ; передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних продажу предмета іпотеки.

Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 433 480 грн. 87 коп.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які зареєстровані та проживають у житловому будинку предмет іпотеки розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадян імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіа поширюється на адресу вказаного будинку.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова 05 листопада 2014 року доповнено резолютивну частину рішення суд 18 вересня 2014 року абзацем: У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 станом на 17 квітня 2014 року має заборгованість - 73 459,45 доларів США, що за курсом 11,25 відповідно складає 826 418 грн. 81 коп., яка включає: заборгованість за кредитом - 31 053,88 доларів США (еквівалент 349 356 грн. 15 коп.), заборгованість за процентами за користування кредитом - 16 162,66 доларів США (еквівалент 181 829 грн. 93 коп.), заборгованість з комісії за користування кредитом -7 846,77 доларів США (еквівалент 88 276 грн. 16 коп.), пеня - 18 396,14 доларів США (еквівалент 206 956 грн. 57 коп.).

Не погоджуючись з таким рішення суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить його скасувати і ухвалити нове рішення. Посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд не прийняв до уваги їх заперечення проти позову. Не враховано, що сплив строк позовної давності, не перевірено розрахунок заборгованості. Вважає, що у задоволенні позову слід відмовити на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 травня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 листопада 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року вказане рішення апеляційного суду Харківської області від 05 травня 2015 року в частині вирішення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки було скасовано, і справу в цій частині було направлено на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень у передбачених ст. 303 ЦПК України та вказаних в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року межах, судова колегія приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду в цій частині.

Судом встановлено, що 17 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 153/А-08, за умовами остання отримала кредит у розмірі 40 000,00 доларів США зі відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 вересня 2018 року. За умовами договору та графіком погашення кредиту, процентів та винагороди, повернення кредиту відбувається відповідними частинами, щомісяця.

У рахунок забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором (угодою) № 153/А-08 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 17.09.2008 року було укладено договір іпотеки № 153/А-08, за умовами якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими та надвірними будовами та спорудами, загальною площею 126,30 кв. м, житловою площею 28,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за цим дог поширюється на земельну ділянку 0,0516 га, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки становить 433480 грн. 87 коп. Договором іпотеки передбачено у випадку порушення іпотекодавцем зобов?язань за кредитним договором право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх основних вимог і обумовлених в цьому договорі поточних витрат, що визначається на момент фактичного задоволення, відповідно до розділу V закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, за ціною не нижче 100 відсотків від загальної вартості предмета іпотеки, яка зазначена у цьому договорі (а.с. 27 т. 1).

Внаслідок неналежного виконання свої зобов'язань за кредитним договором загальна заборгованість ОСОБА_3 перед банком станом на 17 квітня 2014 року дорівнює 73 459,45 доларам США, що за курсом НБУ на 17 квітня 2014 року складає 826 418 грн. 81 коп.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги стосовно застосування наслідків спливу загального трирічного строку позовної давності, які передбачені ст. 267 ЦК України, оскільки у п. 6.7 укладеної між сторонами кредитної угоди № 153/А-08 сторони відповідно до ст. 259 ЦК України погодили, що строки позовної давності по вимогами про стягнення кредиту, процентів та користування кредитом, винагороди банк, неустойки - пені, штрафів за цією угодою - складають п?ять років, вони не спливли на день звернення до суду з цим позовом.

Судова колегія, за недоведеністю також відхиляє доводи скарги про відсутність заборгованості, яка підтверджена відповідними виписками із рахунку відповідача - боржника за договором кредиту, а також - розрахунками банку, які відповідають умовам договору кредиту. З наданих представником відповідача копій квитанцій вбачається, що вони не стосуються іншої кредитної угоди за участю ОСОБА_3, № 031/;-07 від 03.09.2007р., а не вищевказаної кредитної угоди, яка є підставою розглянутого судом позову, і тому не є належними доказами по цій справі. Висновки районного суду з цього приводу належним чином вмотивовані і ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, (а.с. 109-115 121-122 168-170, 150-157, 178-180, 203-209, 210-224 т. 1).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати і кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини першої статті 39 Закону передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у постанові від 23 травня 2015 року по справі № 6-61цс15 дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

При цьому, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону (ст. 39 зазначеного Закону).

Виходячи з наведеного, районний суд законно і обґрунтовано визначив розмір заборгованості за вказаним договором кредиту і в рахунок його погашення звернув стягнення на іпотечне майно. Однак при цьому суд не взяв до уваги, що на день ухвалення рішення 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон), згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Суд не з?ясував, що вказаний предмет іпотеки підпадає під вимоги для застосування вказаного Закону України і тому він підлягає до застосування відповідно до тих мотивів скасування рішення апеляційного суду Харківськоїобласті від 05 травня 2015 року, які викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року. Згідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Тому рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалене після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого пунктом 3 цього Закону.

Таким чином, оскільки районний суд не застосував вказаний Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який у даному випадку підлягав застосуванню, то з передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення суду підлягає зміні, а скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 315, 319-325 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року змінити.

Доповнити його реченням наступного змісту.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року не підлягає виконанню на час дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: