Ухвала суду № 56363429, 09.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/1476/15-к

Провадження № 11кп/782/290/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді : Курліщук Н.Є.

суддів : Павленко Т.І., Тополюк Є.В.

за участю секретаря : Попової Д.В.

прокурора : Ковальова А.М.

захисника : ОСОБА_1

обвинуваченого : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області матеріали кримінального провадження №22015130000000071 від 12 лютого 2015 року за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Луганської області - Дуплієнко О.В., захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.10.2015 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сєвєродонецька, Луганської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнаного винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 1 ст.14, ч.2 ст.258; ч.1 ст.258-3; ч.2 ст.260; ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 258-3 КК України у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2. ст. 260 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахується з 25.08.2014 року.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертизи відповідно довідки про витрати у сумі 880, 20 гривень - на користь держави.

Речові докази вирішені відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.10.2015 року ОСОБА_2визнано винним за наступними обставинами:

У травні 2014 року, більш точну дату в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося можливим, у громадянина ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування, що діяло у складі терористичної організації, на території м. Сєвєродонецька Луганської області, після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, 24 червня 2014 року він прийшов до адміністративної будівлі Державного інституту азотної промисловості (далі «ДІАП») за адресою: АДРЕСА_2, де розміщались представники не передбаченого законом збройного формування самопроголошеної «Луганської народної республіки» (далі «ЛНР»), утвореної 06.04.2014 року в м. Луганську, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, та вчинення терористичних актів проти представників і прихильників української державності - тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох осіб), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, в межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для виконання всіма членами організації під час підготовки та вчинення терористичних актів на території Луганської області, та в якій її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка у відповідності до ст. 1 п. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» - є терористичною організацією, та добровільно вступив до вказаної організації.

Вказаними особами в травні 2014 року в м. Сєвєродонецьку було зайнято адміністративну будівлю «ДІАП», де розмістили так званий штаб ополчення, метою діяльності якого було проведення розвідувальних дій, здійснення супротиву Збройним силам та правоохоронним органам України, вчинення терористичних актів на території східної У країни проти українського народу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у період з 24 травня 2014 року по 9 червня 2014 року, ОСОБА_2 знаходився та здійснював контрольно-пропускний режим на території ДІАПу, а також виконував завдання по збору розвідувальних даних про місця дислокації представників збройних сил України на території Луганської області з метою здійснення вищевказаним не передбаченим законом збройним формуванням терористичної організації «ЛНР» своїх злочинних цілей.

З метою ускладнення ідентифікації особистості, ОСОБА_2 було надано позивний «ОСОБА_2».

Далі, наприкінці липня 2014 року ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), увійшов до складу розвідувально-диверсійної групи, яка мала на меті здійснення терористичних актів на території Луганської області. З метою забезпечення функціонування вказаної розвідувально-диверсійної групи, ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), будучи обізнаним в оточуючих лісах, підшукав місце в Пісчановському лісництві, розташованому між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, для мешкання та укриття членів вказаної групи, до якої окрім нього протягом липня-серпня 2014 року увійшли: ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), невстановлена особа на ім'я ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_6»), ОСОБА_7 (позивний «ОСОБА_7»), ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8») та ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9»). У вказаному місці, членами групи був облаштований перевалочний пункт, біля якого виставлені секрети, а також облаштовані місця зберігання боєприпасів та автоматичної зброї, з метою подальшого ведення підривно-диверсійної діяльності на території м. Сєвєродонецька та його околицях.

У вказаному таборі члени розвідувально-диверсійної групи знаходились до 21 серпня 2014 року та за вказаний час здобули інформацію про місця розташування зведених підрозділів сил антитерористичної операції. В обов'язки ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), також входило забезпечення групи продовольчими товарами.

22 серпня 2014 року до складу вказаної диверсійно-розвідувальної групи долучилися три особи на ім'я ОСОБА_3 (позивний «ОСОБА_3»), ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_10») та особа з позивним «ОСОБА_26», які доставили до табору групи додаткове озброєння (автомати АК-74, РПГ-7 та постріли до них, РГТВ «Шмель»), вибухівку (пластид) та набої до автоматичної зброї, з метою проведення 24-25 серпня 2014 року, вказаною групою, терористичних актів в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Однак, в період з 22 по 23 серпня 2014 року вказана диверсійно-розвідувальна група була виявлена бійцями батальйону ТрО № 24 «Айдар», знешкоджена та її діяльність була припинена.

Вказаними діями ОСОБА_2 прийняв участь у непередбаченому законом збройному формуванні та терористичній організації «Луганська народна республіка» та сприяв її діяльності.

Крім того, в період з кінця липня 2014 року по 22 серпня 2014 року ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність на боці терористичної організації «ЛНР», маючи умисел направлений на вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, виконуючи вказівки ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), який повідомив про створення ним розвідувально-диверсійної групи, об'єднаної єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, до складу якої ним, окрім ОСОБА_2, були залучені: невстановлена особа на ім'я ОСОБА_6, який у зв'язку з участю в незаконному збройному формуванні та сприянні діяльності терористичній організації «ЛНР», з метою ускладнення ідентифікації своєї особистості, обрав собі позивний «ОСОБА_6»; ОСОБА_8, який, обрав собі позивний «ОСОБА_8»; ОСОБА_7, який, обрав собі позивний «ОСОБА_7»; ОСОБА_9, який, обрав собі позивний «ОСОБА_9»; ОСОБА_10, який обрав собі позивний «ОСОБА_10»; невстановлена особа на ім'я ОСОБА_10, який, обрав собі позивний «ОСОБА_3»; невстановлена особа з позивним «ОСОБА_26»; ОСОБА_12 ОСОБА_13, який у зв'язку з участю в незаконному збройному формуванні та сприянні діяльності терористичній організації «ЛНР», позивний собі не обирав та був на зв'язку лише з ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), які заздалегідь були повідомлені, що керувати діяльністю групи в м. Сєвєродонецьку Луганської області буде ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), прийняв участь у підготовці вчинення терористичного акту на території с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька.

Так, ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), виконуючи функції організатора злочинної групи, здійснюючи її загальне керівництво, погодивши свої дії з ОСОБА_14, розробив єдиний план злочинної діяльності, направленої на організацію та здійснення терористичних актів за попередньою змовою групою осіб на території Луганської області з метою провокації воєнного конфлікту та залякування населення, а також знищення представників правоохоронних органів України, які на той час перебували в таборах с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька Луганської області.

Згідно розробленого плану, погодженого з ОСОБА_14, ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5») здійснював загальне керівництво вказаною групою осіб, організував збір розвідувальних даних про місця дислокації представників підрозділів сил «АТО» на території Луганської області та обрав дату, час, місце і спосіб вчинення терористичних актів проти представників підрозділів сил «АТО», а також визначив, що розвідувально-диверсійна група буде поділена на дві групи та визначив, що керівниками таких груп будуть ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_6») та ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_3»).

ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), будучи організатором та керівником організованої диверсійно-розвідувальної підривної групи, розподілив ролі між учасниками, згідно яким ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2») повинен був: виконувати вказівки ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»); підшукати місце в лісництві для розташування табору організованої групи для закритого її знаходження; облаштувати в Пісчановському лісництві табір організованої групи для ведення диверсійно-розвідувальної та підривної діяльності проти представників сил АТО; отримати автоматичну зброю та набої; із застосуванням зброї проводити терористичні акти на території Луганської області проти представників підрозділів сил АТО; забезпечувати диверсійно-розвідувальну групу продуктами харчування.

Злочинний план ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5») був схвалений всіма учасниками диверсійно-розвідувальної підривної групи, в тому числі ОСОБА_14

ОСОБА_2 протягом серпня 2014 року збирав відомості щодо місць дислокації представників сил АТО поблизу м. Сєвєродонецька для організації вчинення диверсійно-розвідувальною групою терористичного акту, шляхом застосування вибухівки, гранатометів та стрілецької зброї, з метою знищення особового складу підрозділів правоохоронних органів України.

Далі, на виконання спільного плану, 21 серпня 2014 року ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5») разом з особою на ім'я ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_6»), ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8»), ОСОБА_7 (позивний «ОСОБА_7»), ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9») та ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), прослідували з табору, розташованого між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, в напрямку с.Муратове Новоайдарського району, з метою отримання від представників терористичної організації «ЛНР» зброї - автоматів АК-74 та набоїв до них, гранатометів РПГ-7Д та пострілів до них, РПВ-А «Шмель», вибухівки. В зазначеному районі в ніч з 21 на 22 серпня 2014 року учасники групи ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_10»), особа на ім'я ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_3») та особа з позивним «ОСОБА_26» доставили перелічені предмети з території, що знаходиться під контролем «ЛНР» в район с. Муратове Новоайдарського району Луганської області до річки Сіверський Донець, де перемістили їх та передали ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»). В той же час, ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9»), не повідомляючи про свої злочинні наміри депутата Сєвєродонецької міської ради VI скликання ОСОБА_15, 22 серпня 2014 року отримав від останнього автомобіль марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, та доставив його до місця переміщення зброї, після чого, учасники групи завантажили до вказаного автомобіля зброю, з метою проведення 24-25 серпня 2014 року вказаною групою терористичних актів в с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька Луганської області.

Далі, група у складі 9 осіб на автомобілі марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), виїхала в напрямку Пісчановського лісництва та перевезла зброю до місця розташування табору диверсійно-розвідувальної підривної групи.

Однак, в період з 22 по 23 серпня 2014 року вказана диверсійно-розвідувальна група була виявлена бійцями батальйону ТрО № 24 «Айдар», знешкоджена та її діяльність була припинена.

Вказаними діями ОСОБА_2, разом з членами деверсійно-розвідувальної групи, прийняв участь у приготуванні до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, в серпні 2014 року, більш точну дату в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, у ОСОБА_2, який здійснював свою злочинну діяльність на боці терористичної організації «ЛНР», виник злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, 21 серпня 2014 року ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2») разом із ОСОБА_5 (позивний «.ОСОБА_5»), особою на ім'я ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_6»), ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8»), ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9») та ОСОБА_7 (позивний «ОСОБА_7»), прослідували з табору, розташованого між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, в напрямку с. Муратове Новоайдарського району, з метою отримання від представників терористичної організації «ЛНР» автоматів АК-74 та набоїв до автоматичної зброї, РПГ-7Д та вистрілів до них, РПВ-А «Шмель», вибухівки. В зазначеному районі в ніч з 21 на 22 серпня 2014 року учасники групи ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_10»), особа на ім'я ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_3») та особа з позивним «ОСОБА_26» доставили перелічені предмети з території, що знаходиться під контролем «ЛНР» в район с. Муратове Новоайдарського району Луганської області до річки Сіверський Донець, де перемістили їх та передали ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»). Далі, ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), разом із іншими учасниками групи завантажили до салону автомобіля марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який, в свою чергу, був доставлений до вказаного місця ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9») зброю, в тому числі: предмети з маркуванням ОГ-7В, які є 40-мм осколковими гранатами ОГ-7В спорядженими підривачами ГО-2 та є складовими частинами гранатометного пострілу ОГ-7В, містять заряд вибухової речовини і засіб підриву та належать до зарядів вибухової речовини в міцному корпусі, та предмети з маркуванням ПГ-7ПМ є стартовими пороховими зарядами, які також є частинами гранатометного пострілу, належать до зарядів вибухової речовини в неміцному корпусі; предмет з маркуванням «15-96 2457», який є вогнеметом РПВ-А та належить до бойових припасів, а також корпуси гранати Ф-1 та гранати РГ-42, споряджені запалами - є ручними гранатами Ф-1 та РГ-42 та належать до категорії бойових припасів; речовина, яка відноситься до вибухових речовин системи «паливо-окислювач», у складі якої міститься аміачна селітра (нітрат амонію), металічний алюміній (алюмінієва пудра) та складні ефіри, загальною вагою 799,98 г., для проведення 24-25 серпня 2014 року терористичних актів в с.Щедрищеве м. Сєвєродонецька Луганської області.

Далі, група у складі 9 осіб на автомобілі марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), виїхала в напрямку Пісчановського лісництва, до місця розташування табору диверсійно-розвідувальної підривної групи, куди і перевезла вказану зброю для подальшого зберігання та використання у злочинній діяльності. По приїзду до табору, ввечері 22 серпня 2014 року ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), після розгрузки доставленої зброї, пішов додому.

В період з 22 по 23 серпня 2014 року вказана диверсійно-розвідувальна група була виявлена бійцями батальйону ТрО № 24 «Айдар», знешкоджена та її діяльність була припинена.

Такі дії ОСОБА_2, разом з членами диверсійно-розвідувальної групи, свідчать про придбання ним, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Не погодившись з вироком суду, прокурор відділу прокуратури Луганської області - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого, фактичних обставин справи, правильності кваліфікації, вважає що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність,в зв'язку з цим, просить вирок змінити. Так, у відповідності з вимогами ст. 68 КК України, згідно вироку суду ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, що перевищує половину максимального строку позбавлення волі, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

На підставі вищевикладеного, просить вирок змінити в частині засудження за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, з урахуванням вимог ст. 68 КК України, та визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна. В іншій частині вирок залишити без змін.

Не погодившись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає вирок незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в травні 2014 року у нього виник злочинний умисел, направлений на участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування, що діяло у складі терористичної організації «ЛНР», а також наприкінці липня 2014 року увійшов до складу розвідувально-диверсійної групи, яка мала на меті здійснення терористичних актів на території Луганської області. Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 258-3 КК України, що нібито виразилося у формі сприяння діяльності незаконно створеної у м. Луганську терористичної організації або групи під назвою «ЛНР» та участь у створеному збройному формуванні у м. Сєвєродонецьку, яке нібито підконтрольне цій терористичній організації. Тобто враховуючи вищевказане зазначила, що наявна кваліфікована ознака за цією статтею є створення або участь у саме терористичної організації або групи під назвою «Луганська народна республіка» (скорочено ЛНР), але також зазначила, що ЄС та ООН можуть визнати певну групу чи організацію терористичною у відповідній міжнародній процедурі. Рішення щодо конкретної організації ґрунтуються на даних правоохоронних органів національних країн, Європолу та інших структур ЄС. Остаточну ухвалу про зарахування організації до переліку "терористичних" приймає Рада ЄС у складі міністрів закордонних справ. При цьому рішення має бути одностайним. Єдиного визначення тероризму в міжнародному праві не існує, а критерії віднесення організацій до «терористичних» різняться. Для визнання організації «терористичною» потрібна згода всіх п'ятнадцяти членів Ради безпеки ООН.Суд необґрунтовано послався на Звернення Верховної Ради України до ООН, Європейського Парламенту - оскільки це тільки звернення, а рішення по цьому зверненню на час постановлення вироку немає, тобто суд необґрунтовано прийшов до висновку, що «ЛНР» є терористичною організацією.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у судовому засіданні, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.258, ч.1 ст.258-3, ч. 1 ст. 263 КК України.

Посилання суду на показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 (покази якого були оголошені) є безпідставними оскільки:

- свідок ОСОБА_17 пояснила в судовому засіданні, що у липні 2014 р. приходив до її чоловіка ОСОБА_18 із сусіднього села і просив допомогти, що саме їй невідомо, а також розповіла, що ОСОБА_2 в середині серпня 2014 р. його не було дома, а прийшов наступного дня пізно, де був не пояснював;

- свідок ОСОБА_18 пояснив, що був в «ополченні» в будівлі ДІАН, бачив там на воротях ОСОБА_2 Потім наприкінці липня 2014 р. познайомив ОСОБА_2 з ОСОБА_5, який просив допомоги сховати його у лісовому масиві. Оскільки ОСОБА_2 раніше працював лісником, то познайомив їх. Підтвердив, що інколи і він і ОСОБА_2 возили у ліс воду, їжу. ОСОБА_2 не бачив зі зброєю і у камуфляжній формі, в той час, як люди з ОСОБА_5 були в камуфляжі і зі зброєю. Чув як обговорювали скоїти диверсію, чув цю розмову ОСОБА_2, він не знає і участі в обговоренні не приймав. ОСОБА_16 повідомив, що страждає на шизофренію і кожні 2 місяці проходить курс лікування у лікаря - психіатра;

- у судовому засіданні були оголошені пояснення ОСОБА_5 (а.с. 75 т.2), який повідомив, що в його групі, крім нього були: «ОСОБА_8», «ОСОБА_8», «ОСОБА_7», «ОСОБА_9», «ОСОБА_26». 22-23.08.14 р. він вирішив залишитися у місті, а ОСОБА_19 повідомив, що може знайти сховище у лісі і познайомив його з ОСОБА_2 Він його назвав «ОСОБА_27», в його телефонній книзі не було ОСОБА_2, а був лише «ОСОБА_19» (ОСОБА_19);

- у судовому засіданні 01.07.2015р. був допитаний свідок ОСОБА_20, який повідомив, що ОСОБА_2 не знає, по справі йому нічого не відомо, а на досудовому слідстві дав покази під погрозою фізичної розправи.

За таких обставин, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Також, посилається на те, що кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду, не зрозуміло в зв'язку з чим було в колегії суддів замінено суддю Юхимук Р.С.

На підставі вищевикладеного, просить вирок скасувати, а кримінальне провадження повернути для нового розгляду іншим складом суду.

Не погодившись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає вирок незаконним, необґрунтованим, оскільки суд не дав оцінку його показанням, про те, що не в яку терористичну організацію він не вступав, ніякі ролі йому не були відведені, але він не заперечує, що разом з ОСОБА_18 згідно показанням, які вони давали в судовому засіданні, надавав допомогу в доставці питної води і продуктів харчування, всього два рази заряджав мобільний телефон. Вказав, що суд не взяв до уваги те, що він надавав допомогу групі ОСОБА_5, що не тривалий період, а лише кілька днів, так як у нього не було можливості відмовитися, оскільки ОСОБА_5 і члени угруповання були озброєні, а він і його родина перебували безпосередньо під лісовим масивом, де угрупування розташовувалися, він боявся за життя і безпеку членів сім'ї і себе. Оскільки на той час у місті та селі не працювали внутрішні органи і прокуратура, а владою в той час переважно правили банди формування, оскільки знаючи про існування злочинної організації, здатність їх успішно ховатися і протистояти Українській владі, він переживав за своїх близьких. Вважає, що його дії підпадають під ст.256 ч.1 КК України. Вказав, що він усвідомив свої помилки і за цей час нікому ніякої шкоди не завдав, і не заподіяв збиток. Крім цього просить врахувати, що він є єдиним годувальником у родині, у нього знаходиться неповнолітній син, раніше він не судимий і ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, сприяв слідству, на підставі цього просить перекваліфікувати його дії за ст.256 ч.1 КК України , і застосувати до нього вимоги ст.69 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, апеляційну скаргу прокурора вважали необхідним розглянути апеляційною інстанцією на свій розгляд, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Викладені в апеляційних скаргах: обвинуваченого та його захисника ОСОБА_1 доводи про те, що висновки суду, про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258-3; ч. 1 ст. 263 КК України, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами вказаними у вироку суду, а також порушені вимоги кримінального процесуального закону, є безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судовий розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, направлених на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин кримінального провадження. Викладені у вироку висновки суду про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які доведені зібраними у справі та дослідженими судом першої інстанції та детально викладеними у вироку доказами, які у своїй сукупності і кожен із них окремо, узгоджуються, та не вступають у протиріччя, і судом визнані достовірними, та судом вірно кваліфіковані дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260, ч. 1 ст. 263 КК України.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення. передбаченіч. 1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258-3, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 260 КК України, які виразились в участі і сприянні діяльності терористичної організації «Луганська народна республіка» та участі у непередбаченому законом збройному формуванні; в приготуванні до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб; в придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу,відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими судом і наведеними у вироку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 260 КК України визнав повністю, а вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258-3, ч. 1 ст. 263 КК України, не визнав, так як викладених у обвинувальному акті інших злочинів не вчиняв, всі дії були під примусом та страхом за свою сім'ю тому, що озброєні учасники диверсійно-розвідувальної групи могли у любий момент розправитись з ним та його сім'єю.

З показань самого обвинуваченого вбачається, що він надав згоду на участь у незаконному збройному формуванні, що «ополчення» є незаконним збройним формуванням він здогадувався, разом з іншими учасниками вказаної організації зі зброєю в руках (мисливська рушниця) здійснював пропускний режим у гарнізоні ДІАП, служив у комендантському взводі, повідомляв «ополченців» про розташування українських військових, тобто коли їздив за продуктами, то на блокпосту у районі Щедріщево бачив військових, про це і повідомляв ОСОБА_5, також на прохання останнього просив, щоб дружина розповідала про наявність воєнних у селі, надав згоду та приймав участь, як член розвід групи, він був обізнаний про всіх осіб які були у диверсійній групі, його позивний був «ОСОБА_27», мав телефонні номери керівників та членів групи, приймав участь у забезпеченні диверсійно-розвідувальної групи продуктами харчування. Керував цим усім ОСОБА_5, і пару раз їздив з ним до озера, де він зустрічався з особою на ім'я ОСОБА_12 чи ОСОБА_12, це було на протязі двох тижнів. ОСОБА_6 «ОСОБА_6» сказав, що ОСОБА_2 буде потрібний щоб перевезти їх з Смоляниново та вийти до Новоахтирки і отримати «подарки». Осіб на позивний «ОСОБА_28» та «ОСОБА_29» він знає, бачив у ДІАПі «ОСОБА_30» підвозив декілька разів на своїх «Жигулях». У серпні 2014 року привозив своїми «Жигулями» ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до Сєвєродонецька, вони зустрічались з особою на ім'я ОСОБА_12, останній передавав їм продукти, куриво та автомат. Також коли зустрічались з ОСОБА_12 на озері, то він передавав ОСОБА_5 якісь папери, також перевозив за кермом автомобіля УАЗ зброю та боєприпаси.

Із аналізу показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_2 приймав участь у непередбаченому законом збройному формуванні та терористичній організації «Луганська народна республіка» та сприяв її діяльності, тобто знаходився та здійснював контрольно-пропускний режим на території ДІАПу, а також виконував завдання по збору розвідувальних даних про місця дислокації представників збройних сил України на території Луганської області з метою здійснення вищевказаним не передбаченим законом збройним формуванням терористичної організації «ЛНР» своїх злочинних цілей, а також, разом з членами диверсійно-розвідувальної групи, прийняв участь у приготуванні до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб і разом з членами диверсійно-розвідувальної групи придбав, носив та зберігав вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухову речовину без передбаченого законом дозволу, а також приймав участь у бойових зіткненнях з українськими військовими.

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається що, вона підтвердила наявність мобільного телефону з номером НОМЕР_2 у ОСОБА_2

Показання вказаних свідків узгоджуються з протоколом огляду місця події від 24.08.2014 року, протоколом огляду від 25.08.2014 року та 27.08.2014 року речей та документів; висновками судових експертиз з дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілів № 10087 від 22.09.2014 року, № 10086 від 18.11.2014 року, № 10088 від 24.11.2014 року; висновком експерта № 380 від 03.09.2014 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.10.2014 року відповідно до яких ОСОБА_2 впізнав членів диверсійно-розвідувальної групи; заслуханими телефонними розмовами відповідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 31 січня 2015 року, які підтверджують наявність у ОСОБА_2 телефонів членів ДРГ та його участь у її діяльності.

Колегія суддів вважає, що показання свідків є об'єктивними та достовірними, оскільки вони знаходяться в повній відповідності з іншими доказами, являються послідовними, узгоджуються між собою, та доповнюють один одного, знайшли своє повне підтвердження в приведених у вироку джерелах доказів та в процесуальних документах.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 усвідомлював, що «ЛНР» діє незаконно, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, та прийняв участьта сприяв її незаконній діяльності.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника щодо того, що висновки суду, про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258-3, ч. 1 ст. 263 КК України, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами вказаними у вироку суду спростовуються показаннями вказаних свідків та вказаними письмовими доказами.

Відповідно до вимог ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи захисника в частині того, що посилання суду на показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 (покази якого були оголошені) є безпідставними, оскільки вказані докази з приводу їх належності чи допустимості сторонами кримінального провадження не оспорювались в суді першої інстанції. Надані докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України оцінені судом першої інстанції з точки зору належності, допустимості, достовірності.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисна ОСОБА_21 про те, що кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду, не зразуміло в зв'язку з чим було в колегії суддів замінено суддю Юхимук Р.С. є безпідставними, оскільки вони спростовуються наданими апеляційній інстанції відомостями про підстави та порядок призначення суддів для розгляду даного кримінального провадження. Із яких вбачається, що 03 червня 2015 року зборами суддів було вирішено питання про заміну судді Юхимука Р.С. на суддю Скочій Г.Д., у зв'язку з перебуванням судді Юхимука Р.С. на лікарняному.

Безпідставним, на думку колегії суддів є твердження захисника обвинуваченого про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 129-VIII від 27 січня 2015 року, оскільки це тільки звернення, а рішення по цьому зверненню на час постановлення вироку немає, тобто суд необґрунтовано прийшов до висновку, що «ЛНР» є терористичною організацією.Це твердження спростовується поясненнями самого обвинуваченого про те, що він здогадувався, що «ополчення» є незаконним збройним формуванням, однак прийняв участь в незаконному збройному формуванні та виконував завдання по збору розвідувальних даних про місця дислокації представників збройних сил України на території Луганської області, а також просив свою дружину, щоб вона розповідала про наявність воєнних у селі, що було необхідно для диверсійно-терористичної групи.

А тому, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів не погоджується і з апеляційними доводами захисника, в частині того, що «ЛНР» не визнана та не являється терористичною організацією.

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що він діяв під примусом та страхом за близьких рідних, надавав допомогу групі ОСОБА_5, так як у нього не було можливості відмовитися, оскільки ОСОБА_5 і члени угруповання були озброєні, а він і його родина перебували безпосередньо під лісовим масивом, де угрупування розташовувалися, він боявся за життя і безпеку членів сім'ї і себе, оскільки це тільки особисті ствердження обвинуваченого і ніякими іншими доказами ці обставини, як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції не підтверджені.

Вказаній сукупності доказів, суд першої інстанції дав належну оцінку, дійшов до вірного висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_2, а саме у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст.260 КК України, тобто - в участі і сприянні діяльності терористичної організації та в участі у непередбаченому законом збройному формуванні, а також злочинів, передбачених ч.1 ст.14, ч.2 ст. 258 КК України - приготування до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, ч.1 ст.263 КК України - придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що при призначенні покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК Українисуд неправильно призначив покарання у відповідності з вимогами ст. 68 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, що перевищує половину максимального строку позбавлення волі, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України є обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.68 КК України за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини КК.

ОСОБА_2 визнано виннимза ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК Україниза приготування до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, санкція якої передбачає найсуворіший вид покарання - дванадцять років позбавлення волі.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК Україниу відповідності з вимогами ст. 68 КК Українипризначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, у зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченому призначено не вірно.

Колегія суддів вважає необхіднимзмінити вирок в частині призначеного покарання за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України з урахуванням вимог ст.68 КК України.

Назначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Однак, зазначене не надає підстав для зменшення покарання призначеного обвинуваченому згідно вимог ст. 70 КК України. А тому, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України призначив покарання у межах, встановлених санкціями статтей Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, і відповідно до положень Загальної частини КК України взяв до уваги конкретні обставини скоєних кримінальних правопорушень, характер і ступінь їх тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно є гарним сім'янином, що він не застосовував зброю та особисто не вчиняв убивства українських військових. Призначене обвинуваченому покарання на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, вирок суду вважає законним і обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачає.

З урахування викладених обставин на переконання колегії суддів місцевим судом правильно призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.

У відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.72 КК України належить зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування призначеного покарання час попереднього ув'язнення в слідчому ізоляторі м.Старобільська з 19.00 години 25.08.2014 року по день прийняття рішення, тобто на час розгляду кримінального провадження апеляційним судом, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Також колегія суддів вважає за необхідне виключити посилання в фабулі обвинувачення у вироку суду 1 інстанції на прізвища ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, оскільки відносно них відсутні рішення про визнання їх винними, як вбачається з матеріалів кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та обвинуваченого є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись, ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Луганської області - ОСОБА_3 - задовольнити, апеляційні скарги: захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, та обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.09.2015 року, відносно ОСОБА_2 змінити.

Змінити вирок в частині призначеного покарання за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України з урахуванням вимог ст.68 КК України.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Залишити без змін покарання, призначене ОСОБА_2 за ч.2 ст.260, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263 КК України вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.09.2015 року.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Виключити посилання в фабулі обвинувачення у вироку на прізвища ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, у зв'язку з тим, що відносно них відсутні вироки, які набрали законної сили.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 19.00 години 25.08.2014 року по день прийняття рішення, тобто по 09 березня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особі, яка утримується під вартою з моменту вручення копії судового рішення.

Судді:

_______ ______ ___

Курліщук Н.Є. Павленко Т.І. Тополюк Є.В.