Ухвала суду № 56362079, 10.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2388/15

Провадження № 22-ц/779/656/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є. .

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на ухвалу Косівського районного суду від 27 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Косівського районного суду від 27 січня 2015 року провадження в справі закрито.

На ухвалу суду ПАТ «ВіЕс Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права. Так, суд безпідставно прийшов до висновку про вирішення аналогічного позову, про що постановлено рішення, яке набрало законної сили. При цьому не врахував, що дійсно рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2015 року скасовано рішення Косівського районного суду від 8 грудня 2014 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому апеляційним судом встановлено, що 15.12.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №6 до кредитного договору, згідно якої проведено реструктуризацію боргу, а відповідно відсутня прострочена заборгованість по кредиту. Отже, у даній справі підстави позову є іншими, ніж у попередній. А тому враховуючи, що позовні вимоги не є тотожними, банк вправі був звернутися до суду з даним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд виходив із того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вирішено, про що колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області 12 березня 2015 року постановлено рішення, яке набрало законної сили.

Проте погодитися з таким висновком колегія суддів не може з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-1133цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2015 року скасовано рішення Косівського районного суду від 8 грудня 2014 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Як видно зі змісту рішення підставою звернення до суду з цим позовом послужило неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №71/73 від 28 серпня 2008 року та виникнення в зв'язку із цим станом на 19 вересня 2014 року заборгованості у розмірі 16 693,51 доларів США, що еквівалентно 224 110,77 грн. Також судом встановлено, що між сторонами 15 грудня 2014 року укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої графік платежу та детальний розпис сукупної вартості кредиту викладено в новій редакції. Тобто фактично укладено договір про реструктуризацію боргу, за умовами якого ОСОБА_2 сплачує кредит з кінцевим терміном повернення кредиту - серпень 2023 року.

За змістом ст. ст. 26, 31 ЦПК України предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, виявляється в матеріально-правовій заінтересованості отримати певне матеріальне право. При цьому матеріально-правова заінтересованість полягає у прагненні домогтися для себе поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, законного інтересу, тобто отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини, або навпаки не допустити їх порушення.

Разом з тим, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах, складають підставу позову.

Як вбачається із матеріалів справи ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що у зв'язку із порушенням строку виконання зобов'язання за кредитним договором та з врахуванням умов додаткової угоди до цього договору від 15 грудня 2014 року відповідач допустив заборгованість, яка визначена станом на 24 листопада 2015 року.

Отже, в даному спорі мають місце інші підстави позову, іншими є також його сторони, а тому банк вправі був звернутися до суду з новою позовною заявою.

Враховуючи, що даний спір стосується одного і того ж предмету позову, однак інших сторін та заявлений з інших підстав, місцевий суд безпідставно закрив провадження в цій справі.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає до скасування, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду від 27 січня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

О.В. Пнівчук