Рішення № 56361587, 10.03.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/87/16-ц

Провадження №: 2/0343/172/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2016 року

м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого: судді Пулика В.В.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про захист честі і гідності, ділової репутації та відшкодування завданої моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просить визнати поширені відповідачкою ОСОБА_5 відомості, а саме, що він «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію; зобовязати відповідачку спростувати недостовірну інформацію, яка принижує його гідність, честь та ділову репутацію, як таку, що не відповідає дійсності, вибачившись перед ним на зборах жителів села Княжолука у 2-х місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили; стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на його користь 20000 гривень моральної шкоди та витрати по оплаті судового збору і витрати за надання правової допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 березня 1980 року його було обрано головою виконкому Княжолуцької сільської Ради народних депутатів. 05 квітня 1985 року був звільнений з посади у звязку з закінченням строку повноважень. Перебуваючи на займаній посаді, він добросовісно виконував свої обовязки, намагався забезпечити розвиток села Княжолука, оскільки народився там, виріс і живе по сьогоднішній день.

Після чергових виборів сільського голови 20 грудня 2015 року в с.Княжолука Долинського району Івано-Франківської області відбулися збори, на яких були присутні новообраний сільський голова ОСОБА_6, сільські депутати та жителі села. Одним із питань, які активно обговорювалися зборами, було обрання секретаря сільської ради. Він виступив з пропозицією, що сільські депутати, які висувають кандидатуру на посаду секретаря сільської ради, повинні погоджувати цю кандидатуру з головою сільської ради і попросив за цю пропозицію проголосувати. Присутні його підтримали. Кандидатом на цю посаду було висунуто колишнього секретаря сільської ради ОСОБА_7, однак він заявив, що останній систематично порушує норми чинного законодавства, тому ні депутати, ні сільський голова не можуть висувати кандидатуру ОСОБА_7. Присутні знову його підтримали.

Звертаючи увагу присутніх на проблеми ОСОБА_7, він не був голослівним, оскільки йому достовірно відомо, що останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення.

В подальшому на зборах виступила ОСОБА_5, яка звинуватила його в тому, що він «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи». Хоча свої слова вона не підтвердила жодними доказами, але інформація з цього приводу поширилася по всьому селі. Наклеп в його адрес був спричинений тим, що ОСОБА_7 є близьким родичем відповідачки.

Повідомлення відповідачки ОСОБА_5 такого роду це цілеспрямовані дії, направлені на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне використання ним життєвого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, які вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Внаслідок поширення відповідачкою негативної, недостовірної інформації, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушені рівноваги, оскільки він був ображений та принижений у присутності односельчан. Він досі перебуває в стані морального пригнічення, переживає завдану йому психологічну травму, що негативно позначається на його здоровї, оскільки він страждає серцево-судинними захворюваннями. У листопаді 2013 року він переніс операцію на серце (коронарне шунтування), тому йому категорично протипоказано будь-яке емоційне навантаження, нервозність та стреси.

Щоб хоч частково компенсувати його моральні страждання, вважає, що відповідачка ОСОБА_5 повинна відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Позивач ОСОБА_2 08 лютого 2016 року звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, просив визнати поширені відповідачкою ОСОБА_5 відомості, а саме, що він «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію; зобовязати відповідачку спростувати недостовірну інформацію, яка принижує його гідність, честь та ділову репутацію, як таку, що не відповідає дійсності, вибачившись перед ним на зборах жителів села Княжолука у 2-х місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили; стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на його користь 20000 гривень моральної шкоди, 1500 гривень витрат за надання адвокатом правової допомоги та 1929,20 гривень сплаченого судового збору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Додатково пояснили, що відомості, які поширені відповідачкою на зборах жителів села Княжолука Долинського району Івано-Франківської області не відповідають дійсності, вони є недостовірними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки відповідачка фактично звинуватила його у вчиненні злочину.

Заявлена моральна шкода полягає в тому, що через поширення такої інформації, позивач перебуває у пригніченому стані, що негативно позначається на його здоровї, оскільки він страждає серцево-судинними захворюваннями, через що змушений лікуватись. Просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні просив розглянути справу у відсутності відповідачки, оскільки остання не має змоги зявлятися до суду, заперечив по суті позовних вимог та пояснив, що поширена відповідачкою інформація про те, що позивач ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» є оціночними судженнями, тобто висловлюваннями, які не містять фактичних даних та не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, оскільки відповідачка мала на увазі процедуру знищення документів сільської Ради шляхом спалювання. Виходячи з викладеного, вважає позов ОСОБА_2 незаконним, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків по справі, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

У відповідності до вимог ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.2 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Частиною 1 ст.201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоровя, життя; честь, гідність і ділова репутація; імя (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно повязані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Частинами 1, 4, 7 ст.277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У відповідності до ст.ст.297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності; з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло; під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Згідно з п.15 вказаної Постанови, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В судовому засіданні встановлено, що 20 грудня 2015 року в с.Княжолука Долинського району Івано-Франківської області відбулися збори жителів даного села за участю новообраного сільського голови, депутатів сільської Ради, жителів села в кількості 106 осіб, де обговорювалися питання роботи сільської ради с.Княжолука та інші питання, для ведення протоколу була обрана ОСОБА_8, що підтверджується протоколом зборів від 20.12.2015 року.

З даного протоколу встановлено, що в ході проведення зборів позивач виступив з пропозицією, щоб сільські депутати, які висуватимуть кандидатуру на посаду секретаря сільської Ради, погоджували цю кандидатуру з головою сільської ради, і попросив за цю пропозицію проголосувати. Присутні підтримали пропозицію. Кандидатом на цю посаду було висунуто колишнього секретаря сільської ради ОСОБА_7, у зв"язку з чим позивач по справі заявив, що ОСОБА_7І систематично має проблеми з законами України, притягувався до відповідальності за вчинення корупційного діяння, про що свідчить додана до матеріалів справи копія постанови суду, тому ні депутати, ні сільський голова не можуть висувати кандидатуру ОСОБА_7 на посаду секретаря. Присутні знову підтримали ОСОБА_2 та внесли пропозицію, щоб секретаря сільської Ради обирали на конкурсній основі за цивільно-правовою угодою. В подальшому на зборах виступила ОСОБА_5, родичка ОСОБА_7, яка звинуватила позивача в тому, що останній «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи».

ОСОБА_9 Іванович та ОСОБА_10 в судовому засіданні ствердили, що 20 грудня 2015 року у с.Княжолука Долинського району Івано-Франківської області відбулися збори жителів даного села, на яких обговорювалися різні питання і на яких на посаду секретаря сільської ради було висунуто бувшого секретаря сільської ради ОСОБА_7, у зв"язку з чим ОСОБА_2, позивач по справі, зауважив, що ОСОБА_7 систематично порушував норми чинного законодавства, тому депутати та сільський голова не повинні висувати останнього на цю посаду. В подальшому на зборах виступила ОСОБА_5, родичка ОСОБА_7, яка мала агресивний вигляд, сказала, що працювала у школі і знає, що ОСОБА_2, працюючи головою сільської Ради, спалив 10 папок важливих документів.

Відповідачка є скандальною особою, звинуватила позивача у спаленні важливих документів з метою приниження.

Дані пояснення свідків та належним чином завірений протокол зборів від 20 грудня 2015 року суд вважає належними та допустимими доказами, які отримані у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 в судовому засіданні доведено, що відповідачка ОСОБА_5 поширила інформацію про те, що позивач, працюючи головою Княжолуцької сільської Ради, спалив бухгалтерські документи.

Факт поширення відповідачкою на зборах жителів села Княжолука Долинського району Івано-Франківської області інформації про те, що позивач, працюючи головою сільської Ради с.Княжолука, спалив бухгалтерські документи, не заперечується відповідачкою ОСОБА_5 та в судовому засіданні її представником ОСОБА_4, однак останній зазначив, що ця інформація не принижує честь, гідність чи ділову репутацію позивача, оскільки всі документи, в тому числі і бухгалтерські документи сільських Рад за спливом визначених строків підлягають знищенню і саме це мала на увазі відповідачка, висловлюючись на зборах про спалення позивачем документації.

З пояснень сторін по справі встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до рішення 1-ої сесії XVІІ скликання від 03.03.1980 року був обраний головою виконкому Княжолуцької сільської Ради народних депутатів. Рішенням 1-ої сесії XIX скликання від 05.03.1985 року звільнений з посади голови виконкому Княжолуцької сільської Ради народних депутатів у звязку з закінченням строку повноважень.

Згідно ч.3 ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Окрім того, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями ст.277 ЦК України та ст.10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

У відповідності до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачкою ОСОБА_5 та її представником ОСОБА_4 не надано суду доказів того, що поширена відповідачкою на зборах жителів села Княжолука Долинського району Івано-Франківської області інформація про те, що позивач, працюючи сільським головою, спалив бухгалтерські документи, відповідає дійсності, тобто сторона відповідача в судовому засіданні не довела її достовірності, тому суд вважає, що поширені відповідачкою ОСОБА_5 відомості слід визнати такими, що не відповідають дійсності, і що такі відомості є негативними, оскільки в них стверджується про знищення документів шляхом підпалу, тобто порушенні позивачем норм чинного законодавства під час виконання посадових обов"язків голови сільРади у період з 1980 по 1985 роки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка поширила ці відомості при вищевикладених обставинах з метою приниження позивача, що знайшло своє підтвердження і в показаннях вищезазначених свідків.

За таких обставин суд вважає, що розповсюджені відповідачкою відомості відносно позивача слід визнати такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідачки ОСОБА_4 про те, що поширена відповідачкою ОСОБА_5 інформація є оціночними судженнями, оскільки висловлювання відповідачки щодо знищення документів шляхом підпалу є фактичними твердженнями, висловлюваннями, що містять фактичні дані.

Враховуючи наведене, суд вважає, що поширені відповідачкою ОСОБА_5 відомості, а саме, що позивач ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» слід визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача, та зобов'язати відповідачку спростувати дані відомості на чергових зборах жителів села Княжолука Долинського району Івано-Франківської області у 2-х місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до вимог п.26 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд не вправі зобовязувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України, тому в частині позовних вимог про зобов"язання відповідачку у двохмісячний термін вибачитись перед позивачем на зборах жителів села слід відмовити.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З копії огляду кардіолога кардіохірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні від 18.11.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 04.11.2013 року переніс операцію коронарного шунтування, страждає на атеросклеротичний коронарокардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ст., гіпертензивне серце СН 2А ст. з збереженою систологічною функцією лівого шлуночка, кардіо-васкулярний ризик 4; цукровий діабет ІІ типу середньої важкості, ДГПЗ І ст., хронічний бронхіт стадія ремісії. Рекомендовано медикаментозне лікування; нагляд кардіолога, ендикринолога та консультація гастроентеролога; дозоване фізичне та емоційне навантаження.

На думку суду, позивачеві ОСОБА_2 внаслідок поширення відповідачкою ОСОБА_5 недостовірної, негативної інформації, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, завдано моральної шкоди, оскільки він зазнав втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, заподіяних йому у зв"язку з порушенням відповідачкою його особистих немайнових прав, а встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.

Однак, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння відповідачки, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, вік позивача та ступінь зниження його ділової репутації, час та зусилля, що необхідні йому для відновлення його попереднього стану, тому з урахуванням інших обставин, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає, що сума моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідачки ОСОБА_5 повинна становити 1000 гривень, що буде еквівалентно заподіяним моральним стражданням позивача ОСОБА_2.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3 Конституції України, ст.ст.10, 13 ч.2, 16, 23, 60, 201 ч.1, 269 ч.ч.1,3, 277 ч.ч.1, 3, 4, 7, 297, 299 Цивільного кодексу України, п.п.4, 15, 18, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, керуючись ст.ст.213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати поширені відповідачкою ОСОБА_5 відомості про те, що позивач ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2.

Зобовязати відповідачку ОСОБА_5 спростувати відомості про те, що позивач ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» на чергових зборах жителів села Княжолука Долинського району Івано-Франківської області, як такі, що не відповідають дійсності у 2-х місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_2 1000(одну тисячу ) гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_2 1929 (одну тисячу девятсот двадцять девять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору та 1500 (одну тисячу пятсот) гривень за надання правової допомоги згідно квитанції.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: