Ухвала суду № 56361250, 10.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1738/16 Справа № 205/2150/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участі секретаря: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2015 року за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про повернення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 р. позивач звернувся до суду із позовом, просив стягнути з солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти в розмірі 15 383,70 грн. набуті без достатньої правової підстави та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що 10.12.2013 року в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода, за участюОСОБА_7 та ОСОБА_6, як особи, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

В заяві від 25.12.2013 р. ОСОБА_7 повідомив, що жодних розрахунків з винуватцем ДТП не проводилися та просив відшкодувати за нього матеріальну шкоду.

МТСБУ розглянувши надані ОСОБА_7 документи прийняло рішення про виплату останньому 14 412,46 грн., які були перераховані на його рахунок. Після проведення страхової виплати МТСБУ 14.04.2014 року повідомило винуватця ДТП про необхідність компенсувати витрати на загальну суму 15 383,70 грн. На свій лист МТСБУ від ОСОБА_8 отримало лист про те, що з потерпілою особою ОСОБА_7 було досягнуто домовленість про добровільну оплату суми матеріальної шкоди в розмірі 10 000 грн., яка була сплачена потерпілому 28.12.2013 року в повному обсязі.

В обґрунтування листа було надано копію договору про добровільне відшкодування (погашення) матеріальних збитків від 28.12.2013 року та акт приймання-передачі коштів. Листом від 02.06.2014 року МТСБУ звернулося до ОСОБА_7 з проханням компенсувати безпідставно отримані кошти, проте отримали відмову.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про повернення безпідставно отриманих коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі Моторного (транспортного) страхового бюро України посилається на порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення районного суду та задоволення апеляційної скарги у повному обсязі

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 грудня 2013 року, близько 00.08 год. ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на перехресті вул. Леніна та вул. Комсомольської в м. Дніпропетровську, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався в по головній дорозі, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

27 грудня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.33), заподіяної внаслідок ДТП, яке сталось 10 грудня 2013 року за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_6

Згідно п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було перераховано на рахунок ОСОБА_7 в рахунок відшкодування шкоди 14 412,46 грн., за пошкодження транспортного засобу марки «ДЕО», д/н НОМЕР_3, внаслідок ДТП 10.12.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №1/22580 від 14 квітня 2014 року (а.с.36).

Відповідно до ст.36. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

28 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір про добровільне відшкодування (погашення) матеріальних збитків. Згідно акту приймання-передачі ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 матеріальні збитки в розмірі 10 000 грн., в межах дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.12.2013 року (а.с.45-47).

Відповідно до ст..ст.1194, 979 ЦК України страхове відшкодування потерпілій особі повинен виплачувати страховик, а в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, цю різницю сплачує особа винна в заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави до висновку, що ст.1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що правовою підставою для виплати ОСОБА_7 страхового відшкодування було вмотивоване рішення позивача про здійснення страхового відшкодування, прийняте на підставі поданих відповідачем документів в порядку передбаченому ст.ст. 36,41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку відмовляючи позивачу, оскільки відповідно до ст..9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, а вартість відновлювального ремонту повинна бути підтверджена актом виконаних робіт чи іншим платіжним документом щодо здійснення та оплати такого ремонту ОСОБА_7, за рахунок отримання страхового відшкодування за рахунок фондів МТСБУ (14412,46) та коштів по договору про добровільне відшкодування (погашення) матеріальних збитків від 28.12.2013 року (10000,00), ОСОБА_7 здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, який проводився на СТО ТОВ «ГермесАвтоТранс», та складав 26640,00 грн..

Зясувавши в достатньому повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінки, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: