Рішення № 56361241, 01.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1091/16 Справа № 173/2153/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевченко О. Ю. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І.,Прозорової М.Л.

при секретарі - Самокиші О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «СТД Агро» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПП «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, який у жовтні 2015 року, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 їй належить на праві власності земельна ділянка площею 5,080 га на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка належала її батькові на підставі державного акту на право на власність на землю серії НОМЕР_1 від 30 липня 2001 року. Після смерті батька їй стало відомо, що 15 жовтня 2009 року між її батьком та ПП «СТД Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_3 передав в оренду належну йому земельну ділянку строком на 10 років з моменту державної реєстрації договору на умовах сплати щороку орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації. Наприкінці 2011 року позивач передала на ім'я директора приватного підприємства «СТД Агро» заяву про зміну власника земельної ділянки, копію паспорту, копію свідоцтва про право на спадщину. Проте з 2011 року відповідач без будь-яких причин не виконує умови договору, а саме не сплачує орендну плату, а тому вважає, що вона як спадкоємець має право вимагати від відповідача сплати орендної плати.

На підставі викладеного позивач просила розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за 2011-2014 роки в сумі 13329 грн.

Рішенням Верхньодінпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково та ухвалено: розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 02 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та ПП «СТД Агро», зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 18 лютого 2010 року за № 041011900139, щодо оренди земельної ділянки площею5,0800 га на території Новомиколаївської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2) та стягнуто із ПП «СТД Агро» на користь позивача понесені нею судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп., а в решті позовних вимог було відмовлено (а.с. 107).

В апеляційній скарзі ПП «СТД Агро» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 листопада 2009 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та приватним підприємством «СТД Агро» (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передав в оренду орендарю земельну ділянку площею 5,0800 га на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту НОМЕР_3 від 30 липня 2001 року, строком на 10 років на умовах сплати орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та 18 лютого 2010 року цей договір було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договір оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 041011900139 (а.с.39-41, 43).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер і після його смерті спадщину отримала його донька - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 вересня 2011 року (а.с.7).

Згідно з п. 12 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Аналогічне положення передбачено і ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до умов договору до ОСОБА_2, як нового власника земельної ділянки, перейшли всі права та обов'язки орендодавця.

За статтю 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 9 Договору передбачено право орендодавця на забезпечення своєчасного отримання орендної плати.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За умовами договору після смерті ОСОБА_3 до ОСОБА_2 перейшло право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В свою чергу, передбаченому умовами договору праву орендодавця кореспондується відповідний обов'язок орендаря - у відповідності до п. 4 договору своєчасно вносити орендну плату.

Матеріалами справи підтверджується, що за 2011-2013 роки приватним підприємством «СТД Агро» орендна плата за орендовану земельну ділянку не виплачувалась (а.с.66-73), що в судовому засіданні також не заперечував представник відповідача.

Крім того, відповідно до довідки за №3004/01 від 30 квітня 2015 року, складеної директором ПП «СТД Агро», ОСОБА_2 орендну плату за 2014 рік не отримала, у зв'язку з її неявкою, а тому приватне підприємство «СТД Агро» направило позивачці грошовий переказ в якому переказали позивачу всю сумі заборгованої орендної плати в розмірі 10106 грн. 49 коп. (а.с. 85, 86), але остання відмовилася її отримувати, про що зокрема зазначала позивачка в судовому засіданні суду першої інстанції та її представник в суді апеляційної інстанції.

Згідно вимог ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Задовольняючи позов в частині розірвання договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач невиконав умови договору оренди, орендну плату не сплачував, а сама позивачка своєчасно надала документи йому про перехід права власності на спірну земельну ділянку, разом з цим з такими висновками погодитися не можна, з наступних підстав.

Як вбачається з пояснень позивача, яка була допитана судом першої інстанції як свідок, вона надала відповідачу всі документи, які підтверджують перехід до неї права власності на орендовану земельну ділянку, неодноразово зверталася до відповідача з метою отримання орендної плати та їй обіцяли вирішити це питання, проте орендна плата так і не була сплачена. Проте позивачем не зазначено кому вона передавала вказані вище документи, при цьому про нову адресу приватного підприємства «СТД Агро» їй нічого не було відомо.

Частиною 4 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати з боку орендаря з урахуванням викладеного не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі, оскільки він не міг бути виконаний у відповідності до п. 4 договору бо позивач не надав орендарю доказів про перехід до нього прав за зобов'язанням як до нового кредитора.

Крім того, як зазначалося вище, позивачка взагалі відмовилася отримувати орендну плату, незважаючи на вчинення відповідачем всіх можливих дій пов'язаних саме з отриманням позивачкою всієї суми оредної плати.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а згідно із ст.ст.57-59 ЦПК України позивач не надала суду першої та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, що саме вона вживала заходів для отримання орендної плати та надала відповідачу документальні підтвердження на право вимоги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для розірвання договору оренди відсутні, проте суд першої інсатнції на вказані обставини уваги не звернув, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується рішененя суду про відмову в задоволенні позову про стягнення суми заборгованості по орендній платі в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

На підставі викладеного те керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СТД Агро» - задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року в частині розірвання договору оренди скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді