Рішення № 56360831, 11.01.2016, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

11.01.2016

УКРАЇНА

Справа № 196/822/15-ц

№ провадження 2/196/11/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2015 року смт. Царичанка Дніпропетровської області

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бойко Ю.О., з участю секретаря судового засідання Кузнецової Г.С., позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами, усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом вселення, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в натурі. Врахувавши складність справи, у зв'язку з чим відкладаючи, як виняток, складання повного рішення на строк не більше як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, забезпечивши проголошення вступної і резолютивної частини рішення згідно ст. 209 ч.3 ЦПК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Царичанський районний суд Дніпропетровської області з позовом, предмет якого був змінений і складає такі вимоги: встановити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 та її неповнолітній доньці ОСОБА_3 згідно технічного паспорту на будинок житлову кімнату 1-4, площею 10,0 кв.м та житлову кімнату 1-3, площею 14,4 кв.м, ОСОБА_2 виділити в користування житлове приміщення 1-5, площею 10,0 кв.м; кімнату 1-2, кухню, ванну кімнату та інші підсобні приміщення, а також господарські будівлі залишити в загальному користуванні; усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_1 шляхом вселення її до цього житлового будинку з її неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ОСОБА_2 на її користь, понесені нею витрати на правову допомогу та проведення експертної оцінки в розмірі 4600 грн (а.с.29-31).

Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 364, 367, 391 ЦК України.

Як на докази викладених в заяві доводів посилається на наступні документи: паспорт громадянина України та картка фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_1 (а.с.4), паспорт громадянина України та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_2 (а.с.5), рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 року (а.с.6), технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.7-9), договір купівлі-продажу житлового будинку від 08.12.2003 року серії НОМЕР_2 (а.с.10), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.12.2003 року НОМЕР_3 (а.с.11), звіт про оцінку майна НОМЕР_4 (а.с.12-13), висновки по матеріалам перевірки повідомлення від 30.04.2015 р. та 09.05.2015 р. (а.с.15-16), довідка Бабайківської сільської ради про склад сім"ї за №300 від 26.03.2015 року (а.с.17), накладна та квитанція до прибуткового касового ордера від 27.04.2015 року (а.с.18-19), свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 (а.с.32).

На обґрунтування заявлених вимог вказала на таке.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 року між нею та відповідачем було розірвано шлюб, від якого вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею.

Під час шлюбу вони з відповідачем придбали в рівних долях житловий будинок НОМЕР_6 з господарськими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу відповідач не дає можливості їй з донькою проживати в цьому будинку, 1/2 частина якого належить їй на праві приватної власності. Не надає можливості користуватися речами, придбаними в період спільного проживання, регулярно змінює замки на вхідних дверях будинку. Для того, щоб потрапити в будинок вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів та, як наслідок, змушена разом з неповнолітньою донькою винаймати окреме житло в АДРЕСА_2.

Будинок, співвласниками якого в рівних частках являються вони з відповідачем, складається з коридору, кухні, 4-х кімнат, ванної кімнати, загальною площею 66,8 кв.м., з господарськими будівлями, які складаються х літньої кухні, гаража, сараю, погрібника. Виділити в натурі без проведення перебудови будинку рівні частки в теперішній час неможливо.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 року №20, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року зазначено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей.

Добровільно надати доступ їй та їхній дитині до вказаного будинку та встановити порядок користування будинком та господарськими будівлями відповідач відмовляється, в зв"язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач за первісним позовом наполягала на повному його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, зміст якої складають такі вимоги: 1) поділити спільне сумісне майно колишнього подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_7, відкритому на ім"я ОСОБА_1 для сімейних потреб за договором №33494203 від 06.11.2013 року в АТ "ОЩАДБАНК" ТВБВ III 10003/0306 філії Дніпропетровського обласного управління, розташоване в с. Царичанка, вул. 50 років Жовтня, 8-А; 2) поділити спільне майно колишнього подружжя шляхом стягнення на користь ОСОБА_2 вартості 1/2 частини відчуженого автомобіля марки ЗАЗ 110307, рік випуску 2003, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8, який проданий без його згоди як співвласника ОСОБА_1 після розірвання шлюбу; 3) поділити в натурі їхнє спільне майно, а саме житловий будинок НОМЕР_6 по АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_2 у власність житлову кімнату №1-4 на плані технічного паспорта, площею 10,0 кв.м., житлову кімнату №1-3 на плані технічного паспорта, площею 14,4 кв.м, № В-1 - гараж, площею 22,5 кв.м, Г-1 - сарай, площею 19,5 кв.м, та виділивши у власність ОСОБА_1 житлову кімнату №1-2 на плані технічного паспорта, площею 13,9 кв.м, житлову кімнату №1-5 на плані технічного паспорта, площею 10,0 кв.м, коридор №1-1, площею 6,6 кв.м, кухню №1-6, площею 8,7 кв.м, ванну кімнату №1-7, площею 3,7 кв.м, Б-1 - літню кухню, площею 21,0 кв.м; 4) стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати.

Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 60, 65, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 369, 372 ЦК України.

Як на докази викладених в заяві доводів посилається на наступні документи: рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 року (а.с.40), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ 110307 д.н. НОМЕР_1 (41), висновок по матеріалам перевірки повідомлення від 13.08.2014 року (а.с.42), довідка Бабайківської сільської ради №452 від 05.05.2015 року (а.с.43), розписка від 05.11.2013 року (а.с.50), технічна документація із землеустрою (а.с.51-59).

На обґрунтування своїх вимог в позовній заяві вказав на таке.

27 січня 2001 року між ним та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, від якого вони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час спільного проживання у шлюбі ними було придбане наступне майно:

- автомобіль марки ЗАЗ 110307, рік випуску 2003, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8,приблизною ринковою вартістю 43000,00 грн., який був придбаний колишнім подружжям на підставі довідки-рахунку № ДПI329334 від 10.07.2012 року і оформлений на колишню дружину ОСОБА_1;

- грошові кошти в розмірі 17000,00 грн., що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_7, відкритому на ім"я ОСОБА_1 для сімейних потреб за договором №33494203 від 06.11.2013 року в АТ "ОЩАДБАНК" ТВБВ III 10003/0306 філії Дніпропетровського обласного управління, розташоване в с. Царичанка, вул. 50 років Жовтня, 8-А, з процентною ставкою 16,0% річних;

- житловий будинок НОМЕР_6 з усіма господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1.

З травня місяця 2014 року вони з відповідачем остаточно припинили сімейно-шлюбні відносини і рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 року шлюб було розірвано.

Сім"я розпалася і постало питання про розподіл спільного майна, але в добровільному порядку вирішити дане питання вони не змогли, в зв"язку з чим він змушений звернутися з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки у співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вказує, що в листопаді 2013 року він у свого знайомого на ім"я ОСОБА_4 взяв в борг грошові кошти для особистих потреб в розмірі 17000,00 грн., що підтверджується борговою розпискою від 05.11.2013 року. Ці ж грошові кошти в розмірі 17000,00 грн. вони з колишньою дружиною поклали на депозитний рахунок НОМЕР_7, відкритий на ім"я ОСОБА_1 Тому зазначені грошові кошти в силу ст.ст. 60, 70, 71 СК України повинні бути поділені між ними, визнавши за ним право власності на 1/2 частину грошових коштів.

Окрім цього, ОСОБА_1 після розірвання шлюбу, коли вони стали проживати окремо та, скориставшись обставиною, що автомобіль марки ЗАЗ 110307, 2003 року випуску був оформлений на її ім"я, здійснила відчуження автомобіля - їхньої спільної сумісної власності без його відому і без його згоди на користь іншої особи. Компенсувати належну йому частину проданого автомобіля в добровільному порядку ОСОБА_1 відмовляється. Тому є вірним подальше вирішення спору на підставі ч.1 ст.70 СК України та ч.4 ст.71 СК України з присудженням йому 1/2 частини приблизної вартості відчуженого автомобіля, а саме: 21500,00 грн.

Також, 8 грудня 2003 року ними під час перебування в шлюбі за договором купівлі-продажу був придбаний житловий будинок НОМЕР_6 по АДРЕСА_1, згідно якого йому та ОСОБА_1 належить по 1/2 частині житлового будинку. Згідно технічного паспорта спірний житловий будинок НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м та житловою площею 34,4 кв.м.

В даному будинку з моменту розірвання шлюбу він проживає один. ОСОБА_1 в момент розірвання шлюбу самостійно, без його відому забрала з будинку свої речі та їхні спільні побутові речі, пішла проживати до іншого чоловіка і до сьогоднішнього часу не виявляла бажання користуватися будинком. Будь-який опір відповідачу в користуванні будинком він не чинив, з будинку не виганяв. Дану обставину підтверджує довідкою Бабайківської сільської ради №452 від 05.05.2015 року та висновком Царичанського РВ по матеріалам перевірки його повідомлення від 13.08.2014 року, в якому в ході перевірки встановлений факт того, що ОСОБА_1, мешканка АДРЕСА_3, приїхала до свого колишнього чоловіка гр. ОСОБА_2 за місцем його проживання та забрала спільно нажиті речі.

Незважаючи на зазначене вище, ОСОБА_1 пред'явила до нього позов про усунення перешкод в користуванні та встановлення порядку користування будинком. Через те, що вони з відповідачем не можуть проживати разом в одному будинку через несумісність характерів, постійні сварки, які супроводжуються викликом міліції, різних поглядів на життя, наявність іншої сім"ї у відповідача, вважає, що їхнє спільне користування з відповідачем майном є неможливим, він буде вимушений робити окремий вхід в будинок та узаконювати його, а тому поділ, запропонований в позові відповідачем ОСОБА_1 робить неможливим його проживання в спірному будинку.

У зв"язку з викладеним він просить суд виділити йому в натурі дві кімнати №1-4. №1-3, загальною площею 24,4 кв.м, В-1 - гараж, площею 22,5 кв.м, Г-1 - сарай, площею 19,5 кв.м, та виділити в натурі відповідачці дві кімнати житлову кімнату №1-2, площею 13,9 кв.м, №1-5, площею 10,0 кв.м, загальною площею 23,9 кв.м, коридор №1-1, площею 6,6 кв.м, кухню №1-6, площею 8,7 кв.м, ванну кімнату №1-7, площею 3,7 кв.м, Б-1 - літню кухню, площею 21,0 кв.м, тобто більше площею, ніж йому. Такий поділ вважає справедливим і таким, що не порушує їхні інтереси.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої уточнені позовні вимоги підтримала повністю, а проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні.

ОСОБА_2 в судовому засіданні 04 січня 2016 року не наполягав на задоволенні своїх позовних вимог в частині визнання права власності на 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку, та стягнення на його користь з ОСОБА_1 вартості 1/2 частини відчуженого автомобіля марки ЗАЗ 110307, відмовившись від їх підтримання та доведення перед судом. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував.

Перевіривши справу, вивчивши надані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши правові позиці та перевіривши їх довод, даючи оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині визнання житлового будинку НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 неподільною річчю; визнання за ОСОБА_1 права власності на ідеальну частку в житловому будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами в розмірі ? від цілого без її реального виділу; визнання за ОСОБА_2 права власності на ідеальну частку в житловому будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами в розмірі ? від цілого без її реального виділу; залишення житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1, у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2; встановлення порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1, виділивши в особисте користування ОСОБА_1 згідно технічного паспорту на будинок житлову кімнату - приміщенння 1-4, площею 10,0 кв.м, та виділивши ОСОБА_2 в особисте користування житлову кімнату - приміщення 1-5, площею 10,0 кв.м; залишення в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату - приміщення 1-3, площею 14,4 кв.м, кухню - приміщення 1-2, площею 13,9 кв.м, кухню - приміщення 1-6, площею 8,7 кв.м, ванну кімнату - приміщення 1-7, площею 3,2 кв.м, коридор - приміщення 1-1, площею 6,6 кв.м, а також господарські будівлі і споруди; усунення перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_1 шляхом вселення її до цього житлового будинку з її неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позовних вимог сторонам слід відмовити за недоведеністю. При цьому суд виходить з такого.

Згідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статі 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд вважає, що мають місце такі обставини, які підтверджується належними і допустимими доказами.

Спірний житловий будинок є спільною частковою власністю громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 08 грудня 2003 року (а.с.10-11), а тому до правовідносин, з яких виник спір, підлягають застосуванню ст.ст. 355, 356, 357, 358, 360, 361, 364, 367 ЦК України.

Спірний житловий будинок збудований для проживання однієї сім'ї і є одноквартирним, що визнано та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Такої домовленості між сторонами на час розгляду справи не досягнуто з огляду на те, що всіма співвласниками не визнається така річ подільною через неможливість поділу без втрати її цільового призначення. Пропозицію укласти мирову угоду в справі сторони відхилили.

Жодна зі сторін не виявила бажання одержати грошову компенсації при неможливості фактичного поділу житлового будинку відповідно до розміру часток.

Приналежні до житлового будинку господарські будівлі та споруди, як то: літня кухня (літера Б-1), гараж (літера В-1), сарай (літера Г-1), огорожа, свердловина, колодязь, зливна яма, теж не можуть бути поділені в натурі без втрати їх цільового призначення, що сторонами визнано в судовому засіданні.

Стороною, яка вимагає виділу частки в натурі, не представлено доказів існування технічної можливості виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Заяв про проведення судових експертиз з зазначенням питань, на які потрібна відповідь експерта, з зазначенням судово-експертної установи чи експерта, яким слід доручити проведення таких експертиз, до суду від сторін не надходило.

Вимоги про поділ в натурі земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_9 та цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, яка є спільною частковою власністю сторін (а.с.56, 57), або про визначення порядку користування нею, сторонами не заявлялися.

За викладених обставин суд визнає спірний житловий будинок неподільною річчю відповідно до ст. 183 ЦК України через неможливість виділення часток в натурі, а тому слід частково задовольнити ОСОБА_2 його зустрічний позов, визнавши за ним право власності на ідеальну частку в житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами в розмірі ? від цілого без її реального виділу.

Визнанню підлягає й право власності на ідеальну частку в житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами в розмірі ? від цілого без її реального виділу за ОСОБА_1.

Залишаючи спірний житловий будинок у спільній частковій власності та встановлюючи порядок користування ним у спосіб виділення в особисте користування ОСОБА_1 житлової кімнати - приміщення 1-4, площею 10 кв.м, та виділення ОСОБА_2 в особисте користування житлової кімнати - приміщення 1-5, площею 10,00 кв.м, а всіх інших приміщень, господарських будівель і споруд - у спосіб залишення в загальному користуванні співвласників, суд виходить з того, що відповідно до ст. 8 ЦК України, ст.ст. 50, 54 ЖК України одиноким особам можуть бути надані для проживання лише ізольовані жилі приміщення.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком особисто та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд враховує те, що неповнолітня особа є дочкою співвласників житлового будинку та існує реальна можливість її проживання у житловій кімнаті - приміщенні 1-3, площею 14,4 кв.м, або проживати разом з матір'ю в ізольованому житловому приміщенні, оскільки є особами однієї статі.

В задоволенні інших заявлених сторонами вимог слід відмовити за недоведеністю.

Вимога ОСОБА_1 про стягнення з протилежної сторони витрат по підготовці позову в сумі 4600,00 грн. (а.с.18, 19), як судових витрат, не підлягає задоволенню, оскільки виконавець робіт до участі в справі не залучався й судових експертиз по справі не призначалось.

На підставі частини першої статті 88 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог сторін та виходячи з розміру сплаченого сторонами судового збору, суд дійшов висновку, що судові витрати сторін зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 84, 86, 88 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати житловий будинок НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 неподільною річчю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (нкпп-НОМЕР_10), право власності на ідеальну частку в житловому будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами в розмірі ? від цілого без її реального виділу.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (нкпп-НОМЕР_11), право власності на ідеальну частку в житловому будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами в розмірі ? від цілого без її реального виділу.

Залишити житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1, у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Встановити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1, виділивши в особисте користування ОСОБА_1 згідно технічного паспорту на будинок житлову кімнату - приміщенння 1-4, площею 10,0 кв.м, та виділивши ОСОБА_2 в особисте користування житлову кімнату - приміщення 1-5, площею 10,0 кв.м.

Залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату - приміщення 1-3, площею 14,4 кв.м, кухню - приміщення 1-2, площею 13,9 кв.м, кухню - приміщення 1-6, площею 8,7 кв.м, ванну кімнату - приміщення 1-7, площею 3,2 кв.м, коридор - приміщення 1-1, площею 6,6 кв.м, а також господарські будівлі і споруди.

Усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_1 шляхом вселення її до цього житлового будинку з її неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позовних вимог сторонам відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Царичанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З повним рішенням можливо ознайомитися 11 січня 2016 року.

Суддя Ю.О. Бойко