Рішення № 56360398, 10.03.2016, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3260/15-ц

Провадження № 2/191/163/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.03.2016 Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Порошиної О.О.

при секретарі Бутенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про стягнення заборгованості та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 25 листопада 2013 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» було укладено Договір фінансового лізингу №008878 з відповідними додатками.

Відповідно до п.1.3 Договору, лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - трактор МТЗ 82.1, у власність та передати його у користування лізингоодержувачу на строк на умовах, передбачених договором. Пунктом 1.7 Договору встановлено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, комісії за організацію оформлення договору та комісії за передачу предмету лізингу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов Договору ним було сплачено на рахунок відповідача суму у розмірі 90000,00 (дев'яносто тисяч) грн. Проте відповідач так і не передав йому передбачений Договором предмет лізингу - трактор МТЗ 82.1, крім того посилаючись на збільшення його вартості почав вимагати від нього доплати різниці вартості.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Пунктом 10.11 Договору передбачено, що у випадку розірвання Договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Так, у березні 2015 року він звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» з заявою про розірвання договору фінансового лізингу та повернення йому коштів, передбачених п.10.11 Договору, тобто авансового платежу у сумі 60 000.00 (шістдесят тисяч) грн.

Листом від 15.04.2015 року за вих.№108, ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» повідомило його про розірвання укладеного між ними договору фінансового лізингу №008878 від 25.11.2013 року, на підставі його заяви. Вказаний договір вважається розірваним з 03.04.2015 року, тобто з 03.04.2015 року відповідач зобов'язаний повернути йому суму авансового платежу у розмірі 60 000.00 грн.

Цим же листом ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» повідомило його про необхідність надати їм його особисті банківські реквізити з відміткою банку, для перерахунку коштів.

Листом від 30.04.2015 року ним на адресу відповідача було направлено довідку банку, у якій були вказані всі необхідні реквізити для перерахунку коштів, проте відповідач до сьогоднішнього дня кошти йому не перерахував.

На його звернення до відповідача, жодної письмової відповіді він не отримав, однак у телефонній розмові з представником ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» було повідомлено, що всі необхідні документи разом з банківськими реквізитами були передані до бухгалтерії та знаходяться там, проте коли саме йому будуть перераховані кошти, відповіді надано не було. Тобто відповідач, маючи всі необхідні реквізити, з невідомих йому причин, не здійснює перерахунок передбачених Договором коштів, що є грубим порушенням його прав як споживача.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» Законом «Про захист прав споживачів» регулюються відносини, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.

Згідно з преамбулою Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Тобто, договір лізингу, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю лізингова компанія «АвтоФінанс» належить до договорів, що регулюються законом України захист прав споживачів» і відповідно до п.24 вищезазначеного закону він має право на звернення до суду за місцем свого проживання.

Крім того, такі дії з боку відповідача спричиняють йому значні душевні та психологічні страждання. Свого часу, з вини відповідача він не отримав предмет лізингу, тому він постійно хвилюється з приводу не повернення йому передбачених Договором коштів. Цивільним кодексом передбачається моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної школи, завданої внаслідок порушення її прав. Свої моральні страждання він оцінює у сумі 10 000.00 (десять тисяч) грн.

Також з метою захисту своїх прав та складання позовної заяви до суду, він вимушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката. Загальний розмір витрат на юридичну консультацію, складання позовної заяви склав 7000,00 грн. Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

У звязку з чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором фінансового лізингу №008878 від 25.11.2013 року, у розмірі 60 000,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та понесенні витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує щодо винесення заочного рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився з невідомої причини, хоча про дату слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Заяву про слухання справи без його участі суду не надав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справі, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Перевіривши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 листопада 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» було укладено договір фінансового лізингу №008878 з додатками, згідно якого предметом лізингу по даному договору є автотранспортний засіб трактор МТЗ 82.1 (а.с.4-13).

Відповідно до умов договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше ніж 76 календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.2.2 лізингового договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується через 60 (шістдесят) календарних місяців моменту підписання ОСОБА_2 приймання-передачі Предмета Лізингу та в останню дату платежу, зазначену у Додатку №2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами даного Договору.

У ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ч. 1ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до норми ч. 1ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Уст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За умовами п. 1.1 ст. 1 договору № 008878 фінансового лізингу від 25 листопада 2013 року предметом фінансового лізингу за даним договором є автотранспортний засіб трактор МТЗ 82.1. (а.с.4).

Відповідно до п.1.7. предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу - 50% від вартості предмету лізингу, комісії за організацію та оформлення даного договору - 10 % від вартості предмету лізингу та комісії за передачу предмету лізингу - 3% від вартості предмету лізингу.

Згідно п.4.3 договору, лізингоодержувач зобов»язаний оглянути предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок в місці поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту повідомлення його про адресу місця поставки. За результатами огляду в вищезазначений термін лізингоодержувач та лізингодавець підписують ОСОБА_2 приймання-передачі. ОСОБА_2 приймання-передачі має засвідчувати повне прийняття предмету лізингу лізингоодержувачем. Разом з підписаним ОСОБА_2 приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів.

Згідно п. 4.8. договору, лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі з моменту сплати авансового платежу у повному обсязі до моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу.

Позивачем ОСОБА_1 відповідно до додатків №1, №2 до договору, було здійснено оплату лізингового платежу від 25 листопада 2013 року, у розмірі 90000,00 грн., який включає: авансовий платіж - 50% від вартості предмету лізингу - 75000,00 грн., 10% від вартості предмету лізингу, тобто комісії за організацію та оформлення даного договору у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується квитанціями (а.с.11,12, 51-52).

Позивач ОСОБА_1 подав до адміністрації ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» заяву від 30 березня 2015 року про свій намір розірвати договір фінансового лізингу №008878 від 25 листопада 2013 року та повернення сплачених позивачем коштів в розмірі 60 000 грн., відповідно до п.10.11 договору фінансового лізингу, так як автотранспортний засіб трактор МТЗ 82.1 в строк він не отримав (а.с.14).

В матеріалах справи є відповідь відповідача на заяву ОСОБА_1І від 30.03.2015 року, з якої вбачається, що на підставі цієї заяви договір лізингу №008878 від 25.11.2013 року вважається розірваним з 03.04.2015 року. Для перерахування коштів у розмірі 60000,00 грн. Вам необхідно надати особисті повні банківські реквізити з відміткою банку. (а.с.15).

Заява позивача від 30.04.2015 року про повідомлення реквізитів банку для повернення авансового платежу міститься на а.с.16.

Згідност. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до умов п.10.11 ст.10 договору фінансового лізингу, у випадку розірвання Договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

За змістом ч.1ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснював відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено відсутність ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу, та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 25 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛК «Автофінанс», нотаріально посвідчено не було.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем за цим договором на рахунок відповідача кошти, з вирахуванням 20% від сплаченої суми авансових платежів, в розмірі 60 000 грн. підлягають стягненню з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1

Відповідно до п.10.10 договору фінансового лізингу передбачено, якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов договору порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, лізингоодержувач відшкодовує заподіяні збитки в повному обсязі.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними письмовими доказами, що в результаті протиправних дій позивачу спричинено матеріальні збитки. В результаті чого він на протязі певного часу відчував та й переживав душевні страждання у звязку з втратою майна. Однак виходячи з принципів розумності і справедливості вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 500 грн. 00 коп.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В матеріалах справи є акт виконання робіт до договору про надання правової допомоги №37/29/14 від 29.07.2014 року, що документально підтверджують витрати позивача на правову допомогу у розмірі 7000 грн., які складаються з: 1000,00 грн. - надання усних юридичних консультацій, 2000,00 грн. - складання та направлення письмових звернень до ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс», переговори з представниками компанії, 4000,00 грн. складання позовної заяви, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід Держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року №2646-ІІІ до фінансових послуг відносяться фінансовий лізинг, а лізингові компанії відносяться до фінансових установ.

Згідно п.2 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів №5 від 12.04.1996 року, про те, що до відносин, які регулюються і ЗУ «Про захист прав споживачів» відносяться відносини, які виникають зокрема із договорів про надання фінансових послуг.

Згідно ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов»язані з порушенням їх прав.

У зв'язку з наведеним, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1818 грн. 00 коп., з яких за вимогу майнового характеру у розмірі 600,00 грн., за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1218,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 23, 509,525,526,628,806,808,1167 ЦК України, ст.ст.3,10,11,57,60,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (код ЄДРПОУ 38104479, п/р 26006379153 в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805, юридична адреса: 01010, місто Київ, вулиця Аніщенка, 3-А, оф. 310), адреса листування: м. Київ, вул.. Шовковична, 42-44, оф.9СД2 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачені на виконання договору фінансового лізингу №008878 від 25 листопада 2013 року грошові кошти в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн., 500 (п»ятсот) грн. 00 коп. моральної шкоди та 7000 (сім тисяч) грн.. 00 коп. витрати на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (код ЄДРПОУ 38104479, п/р 26006379153 в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805, юридична адреса: 01010, місто Київ, вулиця Аніщенка, 3-А, оф. 310) судовий збір в сумі 1818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн. 00 коп., який складається з: 600,00 грн. - за вимогу майнового характеру, 1218,00 грн. - за вимогу про стягнення моральної шкоди на користь держави в особі Отримувача: Управління Державно - казначейської служби України у м. Синельниковому Дніпропетровської області, код ЗКПО 37016468, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012, КБКД 22030001, р/р 31213206700034, код ЄДРПО Синельниківського міськрайонного суду 26509592.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_4