Постанова № 56357574, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4149/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Найденко О.І.

з участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів (у теперішній час Одеська митниця ДФС Державної фіскальної служби України) про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення розрахунків, зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів (у теперішній час Одеська митниця ДФС Державної фіскальної служби України та яка є правонаступником Південної митниці Міндоходів) (далі Південна митниця) про: визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку; зобов'язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дати звільнення і по день фактичного розрахунку; зобов'язати відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем норм КЗпП України, що полягло у не проведенні розрахунків з ним та не виконанні постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року по справі №2а/1570/9918/2011, відповідно до якої ОСОБА_2 поновлено на державній службі у митних органах на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці. Розрахунки з позивачем здійснені лише 15 квітня 2014 року, що є грубим порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки Наказом Південної митниці від 06 червня 2012 року №846-к "Про вступ на посаду" позивача поновлено на посаді за рішенням суду, але не проведено розрахунки за час вимушеного прогулу. В подальшому, 07 червня 2012 року Наказом №852-к "Про звільнення ОСОБА_2" звільнено з займаної посади, однак відповідачем вчасно не виконано рішення суду, у зв'язку з чим ОСОБА_2 просить стягнути середній заробіток за час затримки виплат. Ситуація, пов'язана зі звільненням позивача, нанесла останньому моральну шкоду, що призвело до душевних та фізичних страждань, неможливості знайти гідну роботу, а у жовтні 2012 року він переніс мікроінсульт, тому просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Також, через невиплату позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, для нарахування пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_2 був позбавлений можливості отримати складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи, в результаті чого останньому 15 червня 2012 року призначено пенсію у розмірі 4 368,22 грн., хоча на підставі перерахунку, здійсненого згідно довідки від 30 квітня 2014 року №140 про складові заробітної плати, виданої Південною митницею, розмір пенсії збільшився на 307,37 грн. у місяць, що з 15 червня 2012 року по 11 травня 2014 року складає 7 028,53 грн. Тобто, через бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунків позивач позбавлений права скористатися розрахунком на отримання пенсії з врахуванням складових заробітної плати за останні 24 місяці, оскільки у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №122, для нарахування пенсії позивачу враховано складові заробітної плати за 60 календарних місяців, що призвело до зменшення нарахованої суми пенсії на 1 100,90 грн. та складає 25 173,91 грн. недорахованої суми пенсії за період з 15 червня 2012 року по 11 травня 2014 року, у зв'язку з чим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунків, зобов'язати Південну митницю Міндоходів виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, надала до суду письмові заперечення, вмотивовані тим, що ухвалою ВАС України від 20 листопада 2012 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південної митниці та зупинено виконання рішень суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з Південної митниці середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу.

В подальшому, в період з листопада 2012 року по квітень 2014 року в Південної митниці була відсутня інформація з приводу розгляду ВАС України касаційної скарги. 06 березня 2014 року до Південної митниці надійшло звернення позивача щодо виконання рішень суду в частині виплати заробітної плати з долученням ухвали ВАС України від 15 лютого 2013 року, після отримання якої відповідачу стало відомо про прийняте ВАС України рішення та, у зв'язку з отриманою інформацією відповідачем направлено запит до Одеського окружного адміністративного суду, відповідь на який відповідачем отримано 06 травня 2014 року копію ухвали ВАС України від 15 лютого 2013 року.

Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду не виконано вчасно не з вини Південної митниці, а у зв'язку з не набранням ним законної сили та, в подальшому, зупиненням його виконання судом касаційної інстанції, таким чином вина відповідача у даних правовідносинах відсутня, а відносини щодо виплати присудженої судом суми стягнення заробітної плати регулюються Законом України "Про виконавче провадження" і ст. 117 КЗпП України, у такому випадку, не застосовуються згідно висновку ухвали ВС України від 26 листопада 2008 року.

Отже, з урахуванням відсутності вини відповідача та відсутності жодних обґрунтувань та належних доказів заподіяння моральної шкоди позивачу, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення розрахунків, зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Зобов'язано Південну митницю Міндоходів виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 08 червня 2012 року і по день проведення фактичного розрахунку, а саме 15 квітня 2014 року.

Зобов'язано Південну митницю Міндоходів виплатити ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішуючи справу, судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано Наказ Державної митної служби України від 21 жовтня 2011 року №2322-к "Про припинення перебування на державній службі", поновлено ОСОБА_2 на державній службі у митних органах на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці з 21 жовтня 2011 року, зобов'язано Південну митницю виплатити ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2011 року по день поновлення на посаді, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці та в частині стягнення з Південної митниці на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.10-13).

Наказом Державної митної служби України від 06 червня 2012 року №1189-к "По особовому складу митних органів", прийнятим на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року по справі №2а/1570/9918/2011, скасовано наказ Державної митної служби України від 21 жовтня 2011 року №2322-к "Про припинення перебування на державній службі" та поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці з 21 жовтня 2011 року.

Наказом Південної митниці від 07 червня 2012 року №852-к "Про звільнення ОСОБА_2", відповідно до поданої особистої письмової заяви звільнено позивача 07 червня 2012 року із займаної посади заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці за власним бажанням у зв'язку з наявністю другої групи інвалідності та виходом на пенсію, і відповідно до ст.38 КЗпП України визначено відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної митниці провести розрахунки та виплати позивачу відповідно до вимог чинного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу вищенаведених положень КЗпП України, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач повинен був провести повний розрахунок з ОСОБА_2 в день його звільнення, в даному випадку в день винесення Наказу "Про звільнення ОСОБА_2", а саме 07 червня 2012 року.

Також, з матеріалів справи, зокрема, виписки з банківської картки позивача вбачається та відповідачем у власних запереченнях фактично підтверджено, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено в квітні 2014 року, зокрема, 11 квітня 2014 року був виданий наказ відповідача "Про здійснення розрахунків" та 15 квітня 2014 року грошові кошти фактично надійшли на рахунок позивача.

Таким чином, враховуючи відсутність спору про розмір сум, належних позивачу та приймаючи до уваги наявність факту невиплати з вини відповідача належних ОСОБА_2 сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що відповідач повинен виплатити ОСОБА_2 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 08 червня 2012 року по 15 квітня 2014 року.

При цьому, посилання відповідача на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року було зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі №2а/1570/9918/2011 в частині стягнення з Південної митниці на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу, а за проведенням остаточного розрахунку ОСОБА_2 звернувся лише в березні 2014 року, судова колегія до уваги не прийняла, оскільки вказаною ухвалою не зупинялося виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року в частині негайного виконання щодо виплати середнього заробітку за один місяць, який також було виплачено позивачу несвоєчасно.

Крім цього, зі змісту ч.1 ст.116 та ч.2 ст.117 КЗпП України вбачається, що необхідність звернення звільненого працівника з вимогою про здійснення розрахунку передбачена лише у випадку, коли працівник в день звільнення не працював, і в ході розгляду справи відповідач не надав суду належного обґрунтування невиплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період після перегляду судом касаційної інстанції рішень судів першої та апеляційної інстанцій по справі №2а/1570/9918/2011, що відбулося 15 лютого 2013 року, і до дати фактичної виплати вказаних коштів, а саме до 15 квітня 2014 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про виплату моральної шкоди судова колегія суду апеляційної інстанції виходила з положень п.3 та п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 за № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та того, що окрім іншого, на підтвердження своїх вимог позивачем надано суду епікриз №6598/1231, виданий КУ "Міська лікарня №5", з якого вбачається, що позивач, в період після звільнення та під час неправомірної невиплати йому всіх сум, що належать йому, знаходився на стаціонарному лікуванні з 25 грудня 2013 року по 10 січня 2014 року та має діагноз, зокрема, виражений астено-невротичний синдром. Крім того, у вказаному епікризі зазначено, що позивач у жовтні 2012 року переніс ТІА (Транзиторні ішемічні атаки). А тому, враховуючи все вищевикладене у сукупності судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача виплатити йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн. підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Південної митниці Міндоходів моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, Південна митниця оскаржило судове рішення в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів задоволено, скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Задовольняючи касаційну скаргу Південної митниці, Вищий адміністративний суд України зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, у зв'язку з чим, відповідач мав провести з позивачем остаточний розрахунок при його звільненні 07 червня 2012 року, коли на користь ОСОБА_2 вже було ухвалено рішення суду про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому зазначав, що суд апеляційної інстанції мотивовано визнав безпідставними посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року, оскільки середній заробіток за один місяць також був несвоєчасно виплачений позивачу, а судові рішення про необхідність виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу набрали законної сили 02 жовтня 2012 року. Митниця не надала також суду належного обґрунтування причин невиплати всієї суми після прийняття касаційним судом ухвали від 15 лютого 2013 року до фактичної виплати коштів 15 квітня 2014 року.

Таким чином, судова колегія адміністративного суду касаційної інстанції погодилася з висновком апеляційного суду про порушення відповідачем строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати останньому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, скасовуючи постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, судова колегія адміністративного суду касаційної інстанції виходила з того, що у постанові не визначено розміру такого відшкодування за правилами, закріпленими в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, та з урахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пунктах 20 і 21 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" та пункті 32 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

З огляду на все вищевикладене та, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що відповідач повинен був провести повний розрахунок з ОСОБА_2 в день його звільнення, в даному випадку в день винесення Наказу "Про звільнення ОСОБА_2", а саме 07 червня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено в квітні 2014 року, зокрема, 11 квітня 2014 року був виданий Наказ №65-ог "Про здійснення розрахунків" та 15 квітня 2014 року грошові кошти фактично надійшли на рахунок позивача.

Стаття 117 КЗпП України застосовується в разі несвоєчасної виплати належних працівникові сум незалежно від наявності його клопотання про їх виплату.

Так, ч.ч. 1 та 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, необхідною умовою для виплати робітнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є наявність вини власника або уповноваженого ним органу у нездійсненні розрахунку.

З матеріалів справи, а саме розрахункового листа середньомісячної зарплати з виплат 2-х місяців (Т.2, а.с. 137), наданого відповідачем, вбачається, що середній заробіток розраховувався відповідачем відповідно до вимог абз.4 п.2 р. II та п.4 р. ІІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Постанова №100) (в редакції чинної на момент проведення розрахунку).

Відповідно до абз.4 п.2 р. II вказаної Постанови №100 встановлено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Розділом III Постанови №100 встановлені виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати.

Згідно п.4 р. ІІІ Постанови №100 встановлено, що, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Таким чином, в розрахунок середнього заробітку входять останні повні місяці квітень та травень 2012 року станом не день звільнення складової заробітної плати був тільки посадовий оклад в розмірі 1 501 грн. згідно штатного розпису.

Отже, відповідач повинен виплатити ОСОБА_2 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 08 червня 2012 року по 15 квітня 2014 року у сумі 35 240,94 грн. з вирахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору.

Тобто вбачається, що відповідач вірно розрахував середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 35 240,94 грн. з вирахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15% - 5 001,97 грн.), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1 % - 2 150,14 грн.), військового збору (1,5% - 528,61 грн.).

Листом Південної митниці від 12 травня 2015 року №151/15-70-05-К-63 надано інформацію, що ОСОБА_2 нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку з 08 червня 2012 року по день проведення фактичного розрахунку, а саме по 15 квітня 2014 року у сумі 35 240,94 грн. з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством, та перерахуванням на його картковий рахунок 27 560,22 грн.

Також у листі зазначалось про надання до ГУДКС в Одеській області платіжного доручення №790 від 06 травня 2015 року для проведення виплати моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 до Південної митниці про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення розрахунків, зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди і, відповідно, необхідність їх часткового задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС Державної фіскальної служби України щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Зобов'язати Одеську митницю ДФС Державної фіскальної служби України виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 08 червня 2012 року і по день проведення фактичного розрахунку 15 квітня 2014 року у сумі 35 240,94 грн. з вирахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15% - 5 001,97 грн.), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1 % - 2 150,14 грн.), військового збору (1,5% - 528,61 грн.).

Зобов'язати Одеську митницю ДФС Державної фіскальної служби України Міндоходів виплатити ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 березня 2016 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.