Ухвала суду № 56354269, 03.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №318/2302/15ц

Провадження №22ц/778/267/16 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді: Гончар М.С.,

суддів: Стрелець Л.Г.

Каракуші К.В.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від «20» жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, законним представником яких є ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, Кам'янсько-Дніпровський РС УДМС України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, законним представником яких є ОСОБА_3

В позові зазначав, що 27.12.1997 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 Після укладення шлюбу його сім'я проживала в будинку АДРЕСА_1. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3. В середині 2013 року взаємовідносини між подружжям погіршилися, відповідач почала безпідставно проявляти до нього зневагу, неприязні стосунки посилилися подружньою несумісністю. В результаті цього в грудні 2013 року він покинув будинок в якому постійно мешкав із дружиною і дітьми та оселився в будинку своїх батьків за адресою АДРЕСА_2. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 28.04.2015 року державним нотаріусом Кам янсько-Дніпровської державної контори Запорізької області він володіє на праві особистої власності житловим будинком з надвірними прибудовами, розташованим в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області по вул. Калініна 183. Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17.08.2015 року шлюб між ним та відповідачем було розірвано.

Посилаючись на приписи ст.391 ЦК України та вказані обставини, просив суд виселити з будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 27 грудня 1997 року. З часу укладення шлюбу позивач та відповідач оселились у будинку АДРЕСА_1, який належав на праві власності бабусі позивача - ОСОБА_5 02 квітня 1997 року ОСОБА_5 померла та відкрилась спадщина за заповітом, який складено на ім'я позивача (а.с.12). 02 червня 2000 року ОСОБА_3 зареєстровано за адресою вказаного будинку (а.с.21). За час спільного проживання у вказаному будинку у сторін по справі народилось двоє дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У грудні 2013 року позивач через сварки з дружиною виїхав з вказаного будинку та оселився у будинку, що належать його батькам.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто на утримання дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти у розмірі 1/3 частки від доходів, щомісячно, починаючи з 11.03.2014 року та до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 30 березня 2014 року було виключено з актового запису про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, запис про батька ОСОБА_2

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

28 квітня 2015 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1. (а.с.12). Спадщина у вигляді будинку відкрилась в день смерті спадкодавця 02 квітня 1997 року і було прийнято спадкоємцем, проте свідоцтво отримано лише у 2015 році.

Відповідач разом з дітьми продовжують проживати у вказаному будинку.

Права власника житлового будинку визначені статтею 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

В той же час законом встановлені випадки обмеження його прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Таке право зберігається і за колишніми членами сім'ї власника житла.

Оскільки відповідач зареєстрована з 02 червня 2000 року у належному позивачу будинку, як член його сім'ї, сторони з грудня 1997 року по грудень 2013 року жили однією сім'єю, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, у них народились спільні діти, будь-якої угоди при вселенні відповідача про порядок користування приміщенням позивача сторонами не укладалося, відповідач разом з дітьми мають право користуватися спірним будинком як члени сім'ї власника, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки суду ґрунтуються на приписах ст. ст. 64, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок розірвання шлюбу припиняється право користування членів сім'ї власника житла є неприйнятними, оскільки не узгоджуються із приписами ч.4 ст. 156 ЖК України.

Твердження позивача про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги не спростовують правильності вирішення справи, оскільки не мають правого значення для виселення відповідачів.

Відповідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням громадян чи юридичних осіб, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Посилання апеляційної скарги про те, що відповідач на підставі приписів ст.116 ЖК України мала бути виселена разом з дітьми, оскільки постійно порушувала порядок співжиття, не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви (а.с.2-4) таких підстав не було заявлено у позові.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуальногоправа, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: