Ухвала суду № 56354247, 03.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 323/3973/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/351/16

Єдиний унікальний № 323/3973/13-к Головуючий в 1-й інстанції - Галчанський С.В.

Категорія - ст. 78 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Фоміна В.А.

суддів Жовніренко В.П., Шаповал О.С.,

при секретарі Штеменко І.В.,

за участю:

прокурора Богослова А.В.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2015 року відносно

засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Оріхів Запорізької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразового судимого;

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі прокурор у провадженні посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення зазначає, що суд не надав належної уваги тому, що наведені засудженим причини неявок до КВІ: 18.09.2015 р., 02.10.2015 p., 16.10.2015 р. та 06.11.2015 p., виходячи з норм ч. 5 ст. 166 КВК України не є поважними, та останнім документально не підтверджені. Крім того, виходячи з матеріалів особової справи, ОСОБА_3 також не з'явився до КВІ без поважних причин: 07.03.2014 р., 16.05.2014 р., 05.09.2014 р. та 19.09.2014 року, у зв'язку з чим до нього вже застосовувалось письмове попередження, що свідчить про грубе порушення останнім покладених на нього вироком обов'язків та небажання ставати на шлях виправлення.

Тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відносно засудженого ОСОБА_3 скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням та направити для відбування призначеного за вироком покарання.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні подання Оріхівського РВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області про скасування відносно засудженого ОСОБА_3 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбуття призначеного за вироком від 25.11.2013 року покарання.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2013 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки 9 місяців та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

До суду з поданням звернувся Оріхівський РВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області про скасування відносно ОСОБА_3 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного за вироком покарання. При цьому у поданні зазначалося, що засуджений був поставлений на облік у КВІ 27.12.2013 року та 16.01.2014 року йому було роз'яснено порядок виконання вироку та покладених на нього вироком обов'язків. Постановою інспектора КВІ від 16.01.2014 року засудженому встановлено дні явок на реєстрацію в 1 та 3 п'ятницю кожного місяця. Між тим, 18.09.2015 р., 02.10.2015 p., 16.10.2015 р. та 06.11.2015 p. засуджений не з'явився на реєстрацію, у зв'язку з чим 19.11.2015 р. до нього було застосовано застереження у вигляді письмового попередження. З огляду на вказане, КВІ порушувалося питання щодо скасування відносно ОСОБА_3 звільнення від відбування покарання з випробуванням, як такого, що не бажає ставати на шлях виправлення.

Приймаючи рішення по вказаній справі, суд зазначив, що виходячи з наданих в судовому засіданні засудженим пояснень, які підтверджені свідком ОСОБА_4, ОСОБА_3 дійсно не з'явився до КВІ: 18.09.2015 p., 02.10.2015 p., 16.10.2015 р. та 06.11.2015 p., оскільки в цей час працював у м. Мелітополі на капітальному ремонті парадного входу центральної арки стадіону «Спартак» і не мав грошей приїхати до КВІ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що засуджений не виконував покладені на нього обов'язки через поважні причини, оскільки змушений був працювати в іншій місцевості, що позбавляло його можливості вчасно з'являтися на реєстрацію до КВІ, через що відмовив у задоволенні подання.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та доводи скарги; прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу і просив ухвалу районного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції; засудженого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги і вважали оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у провадженні підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано не було.

Так, в районний суд під час судового розгляду, згідно до журналу судового засідання, у порушення вимог кримінального процесуального законодавства, провів його, без дослідження та оцінки доказів, на які посилалася у поданні кримінально - виконавча інспекція, без вивчення матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_3, що є неприпустимим та викликає сумніви щодо упередженості.

Крім того, в обґрунтування свого висновку щодо поважності причин неявки засудженого до кримінально - виконавчої інспекції у визначений строк для реєстрації, суд поклав у якості доказу покази свідка ОСОБА_4, про роботу засудженого у м. Мелітополі, однак у відповідності до ч. 3 ст. 164 КВК України не послався на документальне підтвердження цих обставин.

Отже районний суд, під час розгляду подання, не звернув увагу на доводи інспекції, не дослідив докази на які посилалася у поданні ця інспекція, а отже і не оцінив з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних інспекцією доказів про ухилення засудженого від виконання обов'язків, які покладені на нього судом - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та не спростував їх у судовому рішенні.

Отже, усупереч загальним засадам кримінального судочинства, у тому числі передбаченими у ст. 22 КПК України, суд порушив принцип змагальності сторін у обстоюванні ними своїх правових позицій, не створив необхідні умови для реалізації своїх процесуальних прав на повний і неупереджений судовий розгляд, на дослідження доказів, які, на думку інспекції, свідчили про ухилення засудженого від виконання обов'язків, які були покладені на нього судом, надавши таким чином перевагу однієї зі сторін, що також вочевидь виявляється порушенням права на справедливий судовий розгляд, закріплений у ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Виходячи із положень ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені підчас провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень щодо постанови нової ухвали у суду в межах доводів апеляційної скарги щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону через не належне дослідження доказів, а отже і подальшої оцінки таких доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, оскільки з огляду на зміст мотивувальної частини вироку, ці обставини під час провадження в суді першої інстанції не досліджувались, клопотань про таке дослідження перед апеляційним судом не порушувалося а клопотань про дослідження доказів, які не були дослідженні судом першої інстанції не надходило.

Таким чином, виходячи із передбачених кримінально процесуальним законом загальних засад кримінального провадження щодо охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, суду першої інстанції при новому розгляді необхідно урахувати наведене у цій ухвалі, при суворому дотриманні принципу змагальності сторін, перевірити доводи зазначені в апеляційній скарзі прокурора, дати належну оцінку усім наданим сторонами доказам, з обов'язковою їх оцінкою та мотивацією, та ухвалити судове рішення у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415 КПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженні - задовольнити частково.

Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2015 року відносно засудженого ОСОБА_3, якою відмовлено в задоволенні подання Оріхівського РВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області про скасування відносно останнього звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбуття призначеного покарання за вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2013 року - скасувати.

Призначити новий розгляд провадження за поданням Оріхівського РВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області відносно ОСОБА_3 у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.А. Фомін В.П. Жовніренко О.С. Шаповал