Рішення № 56353330, 09.03.2016, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/34/16-ц

Провадження №: 2/332/183/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді Марченко Н.В

при секретарі - Фурдак В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторського права та виплату компенсації.

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м Запоріжжя звернулась з уточненим позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», фізичної особи підприємця ОСОБА_2М , про захист авторського права та виплату компенсації, обгрунтовуючи вої вимоги тим, що вона, як спадкоємець ОСОБА_3 (матері), якій з 1967 року належали авторські права на дизайн печива «Дніпро», відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 17.04.2012 року № 43355, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, виявила факти незаконного використання належного їй авторського права з боку відповідачів при виготовленні, рекламуванні і розповсюдженні у торговій мережі і мережі Інтернет печива «Дніпро Ф».

Посилаючись на те, що у 2014 році ОСОБА_1 вже зверталась з відповідним позовом про захист авторського права та виплату компенсації та судові рішення, ухвалені у справі №332/2106/14-ц, позивачкою вказано на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», продовжується порушення належних їй майнових прав.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2015 року постановлено стягнення з відповідача 1 компенсації за порушення авторських прав у розмірі 10-ти мінімальних заробітних плат в сумі 12800,00 грн.

З огляду на обставини, викладені в позові, а також докази, що підтверджують протиправну поведінку відповідачів, із посиланням на частину 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», позивачкою заявлено (з урахуванням уточнення позову):

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», компенсацію за перекручування в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на дату звернення до суду в розмірі 41 340,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», компенсацію за відтворення авторського дизайну у матрицях для виготовлення печива в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на дату звернення до суду в розмірі 41 340,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», компенсацію за розповсюдження в торговій мережі в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на дату звернення до суду в розмірі 41 340,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», компенсацію за розміщення твору у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на дату звернення до суду в розмірі 41 340,00 грн.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2М компенсацію за оприлюднення авторського дизайну шляхом продажу в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на дату звернення до суду в розмірі 41 340,00 грн.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2М компенсацію за розповсюдження в торговій мережі в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на дату звернення до суду в розмірі 41 340,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», штраф у розмірі 10% від суми компенсації в сумі 20 670,00 грн.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2М штраф у розмірі 10% від суми компенсації в сумі 8 268,00 грн.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», в будь-якій формі використовувати змінювати або спотворювати будь-яким способом зображення дизайну печива «Дніпро» повністю або їх частин при виробництві (використання матриць для випічки) при продажу у рекламі у т ч шляхом розміщення зображень на формах для випікання кондитерських виробів та шляхом розміщення зображень в мережі Інтернет.

Заборонити фізичній особі підприємцю ОСОБА_2М у будь-якій формі використовувати будь-яким способом зображення дизайну печива «Дніпро» повністю або їх частин при продажу у рекламі

Конфіскувати у фізичної особи підприємця ОСОБА_2М контрафактні вироби.

Стягнути з відповідачів витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, заявлених у ньому, просила позов задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що підприємство Товариств з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», правомірно здійснює господарську діяльність з виробництва печива «Дніпро Ф», виходячи із запатентованого ним малюнку такого печива.

В обґрунтування заперечень відповідачем вказано на наявність у товариства патенту на промисловий зразок «Печиво Дніпро Ф» № 26266 від 27.01.2014 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, що на дату звернення до суду є чинним (не припиненим), який ним і використовується при виготовленні, реалізації свого кондитерського виробу.

Посилаючись на судові рішення, ухвалені при розгляді цивільної справи №332/2106/14-ц, позивачем вказано на те, що судами при стягнення компенсації за порушення авторських прав таку компенсацію стягнуто виключно за період з 11.12.2013 року по 27.01.2014 року, тобто за той час, коли позивачка вже набула майнові права авторського права на твір «печиво «Дніпро», згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а відповідачеві відповідний патент державною службою ще не оформлено.

Натомість, починаючи з 27.01.2014 року, дати видачі патенту на промисловий зразок, відповідач 1 має право на такий промисловий зразок, а також на його використання у власній господарській діяльності. Щодо цих обставин, як вказано відповідачем 1, і було постановлено судові рішення у справі №332/2106/14-ц, обставини яких, згідно з статтею 61 ЦПК України, не підлягають доведенню.

Також вважає, що заявлений перелік порушень прав позивача, на підставі якого ним обраховано суми компенсацій та штрафи, не відповідають закону, а тому підлягає відхиленню, як і вимоги щодо заборони відповідачеві використовувати зображення печива «Дніпро» та конфіскації виробів і устаткування, належного відповідачеві 1.

Відповідачем 2 надано письмові заперечення проти позову, із посиланням на обставини судових рішень у справі №332/2106/14-ц, згідно матеріалів, наданих позивачем, представником відповідача вказано на безпідставність заявлених до ФОП ОСОБА_2 позовних вимог з огляду на правомірність здійснення нею господарської діяльності з реалізації продукції, виготовленої без порушень закону.

З аналогічних підстав, вказаних відповідачем 1, фізичною особою підприємцем зазначено про незаконність та надуманість заявлених вимог щодо стягнення компенсацій, штрафів та конфіскації законним шляхом набутого майна (продукції).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, дослідивши усі докази у справі, приходить до наступного висновку.

Авторське право, як частина цивільного законодавства, регулює відносини, пов'язані з використанням творів літератури, науки і мистецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, способу і форми їх вираження, а також художніх достоїнств або наукової цінності.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1971 року, яка є чинною для України з 25.10.1995 року, термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки тощо. Згідно з п. 6 ст. 2 Конвенції твори, зазначені у цій статті, користуються охороною у всіх країнах Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора і його правонаступників.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору або за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ст. 435 ЦК України та ст. 7, п. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права, окрім авторів творів, є їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до закону або договору.

У свою чергу, відповідно до ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Статтею 462 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на помислові зразки» визначено поняття промислового зразка, а саме: промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Відповідно до п. 2 ст. 5 названого Закону, об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності; право власності на промисловий зразок засвідчується патентом; обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до реєстру, і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до реєстру зображення виробу; тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису. В силу приписів Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів (стаття 20 Закону).

Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.04.2012 року Державною службою інтелектуальної власності України на підставі заявки поданою ОСОБА_3 від 16.02.2012 року було видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір за №43355 Розробка дизайну «Печиво Дніпро». Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємицею майна померлої ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1

Вбачається, що ОСОБА_1В, набула майнових прав, в т.ч. за свідоцтвом №43355 про реєстрацію авторського права на твір Розробка дизайну «Печиво Дніпро» 11 грудня 2013 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Пятої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4

27.01.2014 року Державною службою інтелектуальної власності, на підставі заявки, поданої до служби 23.01.2013 року ТОВ «Фабрикант» видано патент на промисловий зразок «Печиво Дніпро Ф» №26266, який на час розгляду справи є чинним (не припиненим).

Обєктом промислового зразка за патентом №26266 є обємне художньо-конструкторське рішення, яке визначає зовнішній вигляд печива «Дніпро Ф».

Матеріали заявки № s2013 00126 від 04.02.2013р. містять наступний опис промислового зразка: «Автор: ОСОБА_5, клас МКПЗ:01-01. Заявляється зовнішній вигляд виробу, призначення для задоволення харчових потреб людини. Зовнішній вигляд виробу наведено на зображенні «Загальний вигляд печива «Дніпро Ф». Обєктом заявленого промислового зразка є сукупність зображувальних елементів, призначених для задоволення естетичних потреб. Дизайн печива відображає його назву. Печиво має прямокутну форму із закругленими кутами. По центру печива міститься напис великими літерами української абетки «ДНІПРО». По краях оригінальний орнамент у вигляді символічних дніпровських хвиль. В центральній частині надпису «ДНІПРО» на задньому формі зображено стилізовану літеру «Ф». Надпис та орнамент мають обємну, тривимірну форму. Наявність літери «Ф» є суттєвою ознакою заявленого промислового зразка, яка дозволяє ідентифікувати виробника (ТОВ «Фабрикант», м. Запоріжжя). Колір зображувальних елементів не є суттєвою ознакою заявленого промислового зразка».

Вказані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 року у справі №332/2106/14-ц (22-ц/778/3626/14) , залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2015 року.

Позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог та на підставі наданих до позовної заяви судових рішень в названій справі, посилається на те, що відповідачем 1, не зважаючи на ухвалення судами рішень, продовжується порушення її прав, а відповідачем 2, відповідно, протиправно здійснюється господарська діяльність з огляду на наявне у ОСОБА_1 майнове право на твір, відтворений в продукції ТОВ «Фабрикант».

Суд не погоджується з доводами позивача виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права», захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Статтею 432 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності у відповідності до статті 16 названого кодексу. При цьому, суд має право відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи у випадку порушення ним положень частини другої пятої статті 13 кодексу.

У свою чергу, згідно статті 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи обєктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Доказами, згідно зі статтею 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. В силу вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Статтею 61 названого кодексу передбачено обставини звільнення від доказування, до яких віднесено, зокрема, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили. Такі обставини презумуються, вони не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самими особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що у квітні 2014 року позивачка звернулась до Заводського районного суду м Запоріжжя за захистом своїх авторських прав та виплату компенсацій.

З аналогічних підстав заявленому позову, позивачкою вимагалась до стягнення компенсація в розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення до суду складала 121800,00 грн., штраф в розмірі 10% від нарахованої суми компенсації та заборона відповідачеві 1 у будь-якій формі використовувати належне позивачці авторське право, конфіскація виготовлених виробів та устаткування.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 року, залишеного без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2015 року постановлено стягнення з ТОВ «Фабрикант» компенсації за порушення авторських прав в сумі 12 180,00 грн., з відповідача 1 стягнено всі понесені ОСОБА_1 витрати.

Постановлене рішення про стягнення мінімального розміру компенсації, передбаченого ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (10 мінімальних заробітних плат) було мотивоване тим, що ОСОБА_1В, особисто не є автором твору, а лише спадкоємцем майнових прав авторського права останнього на нього на підставі свідоцтва, виданого нотаріусом лише 11.12.2013 року, тобто права позивача порушуються саме з цієї дати. Тоді як промисловий зразок відповідача від 2014 року (виданий Державною службою інтелектуальної власності 27.01.2014 року) має відтворення авторського твору позивача.

Таким чином, судом визначено період, за який належить захистити права ОСОБА_1 - з 11.12.2013 року по 27.01.2014 року (дату видачу ТОВ «Фабрикант» відповідного промислового зразку №26266).

Щодо інших заявлених позовних вимог про заборону ТОВ «Фабрикант» у будь-якій формі використовувати, змінювати або спотворювати будь-яким способом зображення дизайну печива «Дніпро» повністю або їх частин при виробництві (використання матриць для випічки) у рекламі та ін, у тому числі шляхом розміщення зображень на формах для випікання кондитерських виробів та конфіскувати контрафактні вироби та матриці і ротори для випічки кондитерських виробів «Печиво «ДНІПРО Ф», то судами вказано на те, що оскільки ТОВ «Фабрикант» володіє чинним, дійсним (не припиненим) промисловим зразком, що також, в силу статті 1 Закону, є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, то і підстав для заборони останньому здійснювати свою діяльність не має.

Судами вказано на те, що ТОВ «Фабрикант» має право на наявний у нього промисловий зразок, що включає в себе право на використання цього промислового зразку при виготовленні, реалізації свого кондитерського виробу «ПЕЧИВО ДНІПРО Ф», а також устаткування (обладнання) потрібне йому для цього.

За таких обставин, суд вважає, що Відповідачем 1 не було порушено вимог чинного законодавства при подальшій господарській діяльності з виробництва продукції із використанням належного йому промислового зразку.

Що стосується тверджень позивача про обізнаність відповідача 1 про порушення майнових прав ОСОБА_1, то слід зазначити, що ТОВ «Фабрикант» виконано рішення суду у справі №332/2106/14-ц (22-ц/778/3626/14) про стягнення компенсацій, заборон (обмежень) щодо подальшого здійснення господарської діяльності такі судові рішення не містили.

Натомість, з указаних судових актів вбачається право ТОВ «Фабрикант» здійснювати подальшу діяльність з виробництва печива з огляду на чинність наявного у нього патенту на промисловий зразок.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на викладе суд вважає, що порушення ТОВ «Фабрикант» майнових прав ОСОБА_1 позивачкою не доведено.

За таких обставин, у стягненні компенсацій, обрахованих позивачкою виходячи із самостійно визначеного складу правопорушень відповідача 1 слід відмовити.

Суд зауважує на тому, що частиною 2 статті 432 ЦК України передбачено випадки постановлення судового рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання обєкту права інтелектуальної власності. При цьому, кодексом установлено, що розмір стягнення визначається у відповідності до закону та з урахуванням вини особи а також інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно за статтею 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права», захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Частиною 2 статті 52 названого Закону встановлено, що суд має право постановити рішення виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

У звязку із недоведеністю порушень майнових прав автора за твором, відсутністю обставин, які зумовлюють настання відповідальності, передбаченої статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», в задоволенні заявлених вимог до ТОВ «Фабрикант» слід відмовити.

Що стосується вимог до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України). Згідно із статтею 61 Основного Закону, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи, що предметом захисту у даній справі є порушення майнових авторських прав при виготовленні продукції, в якій відтворено твір, а процес виготовлення такої продукції уособлює в собі, в тому числі, і оприлюднення авторського дизайну, його використання саме виробником, підстав для притягнення до відповідальності, визначеної Законом України «Про авторське право і суміжні права» подальших покупців (реалізаторів) такої продукції не має.

Крім того, в звязку із недоведеністю порушення ТОВ «Фабрикант» авторських прав при виготовленні (використанні) належного йому патенту на промисловий зразок, у позовних вимогах до покупця продукції, виготовленої відповідачем 1 слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, відхиляє доводи позивача у справі, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, Законом України «Про авторське право та суміжні права», Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» - суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрикант», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторського права та виплату компенсації відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Марченко